Постанова № 69761018, 19.10.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року м. Чернігів Справа № 825/1300/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Литвина А.М.,

представника відповідача - Галицької Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропартнер» (далі - ТОВ «Агропартнер») 18.08.2017 звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - Офіс ВПП) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.06.2017 № 0004201404.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що товариство перебуває у господарських відносинах з нерезидентами, які зареєстровані у м. Женева кантону Женева. Відповідно до офіційної інформації, в кантоні Женева у 2015 році діяла ставка податку на прибуток (корпоративного податку) у розмірі 23,4%, що перевищує ставку податку на прибуток підприємств, яка діяла у 2015 році в Україні (18%). Враховуючи наведене вважає, що його торгівельні операції з компаніями Bunge SA та LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A. не відносяться до контрольованих за ознаками, передбаченими пп. 39.2.1.2 ст. 39 Податкового кодексу України, а тому ТОВ «Агропартнер» не було зобов'язане подавати звіт про контрольовані операції товариства за 2015 рік з вказаними контрагентами.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» ТОВ «Агропартнер» у 2015 році здійснювало зовнішньоекономічні операції з нерезидентами, які включені до переліку держав (територій), у яких ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні та обсяг операцій з якими перевищує 5 млн. грн., а саме: експортні операції з Bunge SА (Швейцарська Конфедерація) на загальну суму 24 379 400,26 грн., та LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A. (Швейцарська Конфедерація) на загальну суму 6 293 134,96 грн.

Станом на 27.04.2016 ТОВ «Агропартнер» подано до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, звіт про контрольовані операції за 2015 рік, в якому не відображені операції з вищезазначеними нерезидентами, чим порушено вимоги податкового законодавства України, тому відповідачем винесено товариству податкове повідомлення-рішення.

На підставі викладеного відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити, виходячи з таких підстав.

Встановлено, що ТОВ «Агропартнер» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.12.2001 внесено відповідний запис (а.с. 27-29).

На підставі тимчасового посвідчення від 05.05.2017 № 31, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39, пп. 78.1.15 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.05.2017 № 1066, посадовими особами Офісу ВПП була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Агропартнер» у зв'язку із не включенням до поданого Звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені операції з нерезидентами за 2015.

За результатами перевірки складено акт від 29.05.2017 № 1193/28-10-14-03/318118929 (а.с. 7-10).

В ході проведення перевірки Офісом ВПП встановлено порушення позивачем пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині невключення до поданого Звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені операції з нерезидентами, а саме: Bunge SA (Швейцарська Конфедерація) на загальну суму 24 379 400,26 грн.; LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A. (Швейцарська Конфедерація) на загальну суму 6 293 134,96 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними у вказаному акті перевірки, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку (а.с. 11), однак вони залишені без змін.

На підставі висновку акта перевірки Офісом ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2017 № 0004201404, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 306 725,35 грн. (а.с. 12).

29.06.2017 ТОВ «Агропартнер» було подано скаргу на вказане податкове повідомлення рішення, але рішенням ДФС України від 08.08.2017 за № 17298/6/99-99-11-03-01-25 залишена без задоволення (а.с. 13, 14-15)

Судом встановлено, що в 2015 році, позивач мав господарські відносини, в тому числі, з нерезидентами Bunge SA та LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A. (Швейцарська Конфедерація) (за виключенням періоду із 14.05.2015 по 16.09.2015) (а.с. 20). Зазначені контрагенти зареєстровані у м. Женева в кантоні Женева (а.с. 17, 18, 43-45). Загальна сума операцій з вказаними контрагентами складала 30 672 535,22 грн.

13.04.2016 ТОВ «Агропартнер» було подано до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику Звіт про контрольовані операції за 2015 рік № 9276734107, в якому позивачем не було відображено операції із вищевказаними контрагентами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Відповідно до пп.39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час визначення такого переліку Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Згідно із пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст.39 Податкового кодексу України платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, відповідно до положень Податкового кодексу України операція є контрольованою за умови, якщо річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. При цьому, однією із сторін такої операції є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні.

Враховуючи це, обов'язок з подання до відповідного органу виконавчої влади звіту про контрольовані операції виникає тільки у тих платників податків, які здійснювали контрольовані операції протягом звітного періоду.

Відповідно до п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на день прийняття поскаржуваного податкового повідомлення-рішення) неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі:

300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання звіту про контрольовані операції;

1 відсотка суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктами 39.4.6 та 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Суд зазначає, що протягом 2015 року відповідно до пп. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п.39.2 ст. 39 Податкового кодексу України діяли декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України переліків держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 1042-р було затверджено Перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, який був чинний у період з 25.12.2013 по 13.05.2015.

Надалі, Кабінетом Міністрів України було прийнято розпорядження від 14.05.2015 № 449-р, яким затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, який був чинний у період з 14.05.2015 по 15.09.2015.

Суд звертає увагу, що до вказаних Переліків була включена Швейцарська Конфедерація.

16.09.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 977-р, яким затверджено Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України. Вказане розпорядження набрало чинності 16.09.2016. У зазначеному Переліку Швейцарська Конфедерація відсутня.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що протягом 2015 року Швейцарська Конфедерація була як включена, так і відсутня у переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

В результаті цього вказані розбіжності впливають на права та обов'язки позивача в частині звітування про контрольовані господарські операції, щодо яких змінилися критерії віднесення їх до контрольованих.

Судом встановлено, що контрагенти позивача компанії Bunge SA та LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A. зареєстровані в кантоні Женева, Швейцарія, що підтверджується довідками Кантональної податкової адміністрації про статус податкового резидента за 2015 рік - Україна (а.с. 17, 18).

Судом встановлено, що у Швейцарській Конфедерації встановлено три ставки податку на прибуток підприємств: федеральний, кантональний та муніципальний (комунальний), при цьому у кожному кантоні Швейцарської Конфедерація встановлено різні розміри податку на прибуток підприємств.

Так, зокрема, відповідно до перекладу інформації «Податок на прибуток в Швейцарії», наданої MB GROUP SWITZERLAND AG, сума податку, яка виникає з податків на прибуток (зокрема, кантональний та муніципальні податки), для юридичної особи, яка знаходиться у місті Женева, становить 23,4 % (а.с. 19).

Відповідно до довідки Bunge SA (з перекладом), сумарна номінальна ставка оподаткування для вказаного акціонерного товариства у 2015 році становила приблизно 24,16% (а.с. 37-38). Сумарна номінальна ставка оподаткування в 2015 році для LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A. становила приблизно 23,24%, що підтверджується довідкою (з перекладом) (а.с. 39-42).

В свою чергу, відповідно до п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, базова (основна) ставка податку на прибуток підприємств становить 18 відсотків.

Отже, ставка податку на прибуток в кантоні Женева Швейцарської Конфедерації є більшою ніж в Україні, а не меншою на 5 відсоткових пунктів, як це передбачено пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п.39.2 ст.39 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що хоча сума господарських операцій позивача з нерезидентами Bunge SA та LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A. і перевищила 5 млн. гривень у звітному періоді, проте ставка податку на прибуток, що сплачувалася нерезидентом не була на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні.

У зв'язку з вказаним, суд вважає, що зазначені операції у відповідності до пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України не можуть вважатись контрольованими, а тому, у позивача був відсутній обов'язок подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік з вказаними контрагентами.

Суд звертає увагу на те, що листами від 30.06.2016 № 1841/06 та від 16.02.2017 № 321/02 ТОВ «Агропартнер» було надано контролюючому органу пояснення на запити, в яких повідомлено про те, що господарські операції, які були проведені між позивачем та компаніями Bunge SA та LOUIS DREYFUS COMMODITIES SUISSE S.A. у 2015 році, не є контрольованими, оскільки ставка податку на прибуток в кантоні Женева Швейцарської Конфедерації, в якому зареєстровані вказані контрагенти, становить 23,4% (а.с. 20, 21).

Тобто, ще до початку проведення перевірки ТОВ «Агропартнер» з питань дотримання вимог п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині подання звіту про контрольовані операції за 2015 рік відповідач був обізнаний про можливу ставку податку на прибуток підприємств, яка існувала у кантоні Женева Швейцарської Конфедерації.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували перевірку відповідачем вказаних відомостей під час проведення перевірки позивача. Таким чином, суд вважає, що проведена контролюючим органом документальна позапланова невиїзна перевірка здійснена поверхнево та неповно, що в свою чергу, зумовило складання акта з хибними висновками.

Податкове законодавство ґрунтується, в тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку, який передбачає можливість трактування норм права на користь платника податку у випадку неоднозначності трактування (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача, не надав. За наведених обставин, системно проаналізувавши норми законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин суд вважає, що ТОВ «Агропартнер» доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, тому їх слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 20.06.2017 № 0004201404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропартнер" (код ЄДРПОУ 31818929) судові витрати в сумі 4 600 (чотири тисячі шістсот) грн. 88 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна