Постанова № 69760761, 19.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 р. № 820/2616/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківський області від 27.04.2017 року №438 в частині застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_4 (0087922), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції; скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківський області від 26.05.2017 року №307 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_4 зі служби в поліції з 26.05.2017 року; поновити майора поліції ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції з 26.05.2017 року; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківський області (вул. Жон Мироносиць,5, м.Харків,61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,61039, ІН НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 02.06.2017 року по дату поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні накази є незаконними, оскільки висновки службового розслідування, які полягли в основу звільнення позивача суперечать дійсності, а звільнення відбулось у період перебування позивача на лікарняному.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечував з огляду на доводи наданих суду письмових заперечень, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, оскільки в ході службового розслідування було встановлено факт відсутності позивача на робочому місці починаючи з 21.01.2017 р. по 13.02.2017 р. без поважних причин, оскільки до цього часу останній перебував у відпустці. У телефонній розмові з начальником СКЗ Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції позивач повідомив, що знаходиться на лікарняному. У свою чергу, 03.04.2017 р. у телефонній розмові, яка відбулась у присутності працівників ВІОС УКЗ ГУНП, позивач на вимогу прибуття та надання пояснень щодо відсутності на робочому місці з 21.01.2017 р. по 13.02.2017 р. відмовився від надання будь-яких пояснень. Позивачем жодним чином не було підтверджено факт відсутності на робочому місці у зазначений період, а надані ним листки непрацездатності підтверджують факт непрацездатності останнього у періоди, починаючи

з 14.02.2017 р. по 10.03.2017 р., з 13.03.2017 р. по 07.04.2017 р., з 10.04.2017 р. по 28.04.2017 р., з 03.05.2017 р. по 01.06.2017 р. Відповідач зазначав, що результати службового розслідування належним чином зафіксовано у висновках службового розслідування та свідчать про вчинення ОСОБА_4 прогулу. Внаслідок зазначеного наказом Головного управління Національної поліції в Харківський області від 27.04.2017 року №438 було застосовано дисциплінарне стягнення до майора поліції ОСОБА_4 (0087922), оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Вовчанського відділу поліції Головного управління Національної поліції у вигляді звільнення зі служби в поліції, який було реалізовано шляхом видання ГУНП в Харківський області наказу від 26.05.2017 року №307 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_4 зі служби в поліції з 26.05.2017 року. Проте, в подальшому, оскільки дійсно, звільнення позивача відбулось у період перебування його на лікарняному, останньому наказом ГУНП в Харківський області від 18.10.2017 р. № 664 о/с було змінено дату звільнення якою наказано вважати 02.06.2017 р., тобто по виходу з останнього лікарняного.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 13.02.2017працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області здійснено перевірку виконання у Вовчанському відділі поліції ГУНП в Харківській області нормативно-правових актів МВС та НПУ з питань дотримання особовим складом дисципліни та законності, в ході якої було виявлено низку порушень з боку працівників Вовчанського ВП ГУНП, що викладено у відповідній доповідній записці вказаних працівників на ім'я начальника ГУНП в Харківській області ( а.с.64-65).

У зв'язку з зазначеним 16.02.2017 наказом начальника ГУНП № 220 було призначено проведення службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни працівниками Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області, яке було продовжене до 16.04.2017 р. ( а.с.66-67).

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що 20.12.2016 на посаду оперуповноваженого Вовчанського ВП ГУНП в області був призначений майор поліції ОСОБА_4, проте до схеми оповіщення Вовчанського ВП його дані включені не були. Відповідно до графіків чергувань особового складу Вовчанського відділу поліції за 2017 рік ОСОБА_4 до чергувань у складі СОГ не залучався, у книгах нарядів за цей період відсутня будь-яка інформація щодо заступання на чергування за отримання останнім спецзасобів та вогнепальної зброї. Вивченням журналу обліків робочих зошитів установлено, що у 2017 році робочий зошит та зошит щоденного планування ОСОБА_4 не реєстрував, будь-яких матеріалів про виконання ним доручень слідчих не встановлено.

Зазначене також знайшло своє відображення у доповідних записках начальника сектору моніторингу та діловоду Вовчанського ВП ( а.с.68-69).

Опитаний в ході службового розслідування начальник сектору кадрового забезпечення Вовчанського ВП ГУ ОСОБА_5 з приводу допущених рушень службової дисципліни з боку позивача пояснив, що останній наказом ГУНП в Харківській області від 20.12.2016 № 567 о/с був призначений на посаду оперуповноваженого СКП Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області.

Вказана обставина також підтверджується послужним списком позивача ( а.с. 51-55), з якого також встановлено, що позивач з 2000 року по 06.11.2015 проходив службу в ОВС на різних посадах, а з 07.11.2017 р. у лавах Національної поліції.

У грудні 2016 року майор поліції ОСОБА_4 вернувся до керівництва Вовчанського ВП з рапортом про надання невикористаної частини чергової відпустки за 2016 рік з 26.12.2016 з виїздом межі України та наказом ГУНП в Харківській області від 27.02.2017 № 122 о/с майору поліції ОСОБА_4 було надано відпустку строком 26 діб (з урахуванням 2 святкових днів) з 26.12.2016 по 20.01.2017 р., що, у свою чергу, підтверджено наявною у справі копією даного наказу ( а.с.70).

Після закінчення відпустки ОСОБА_4 про вихід на роботу особисто начальнику сектору кадрового забезпечення Вовчанського ВП ГУ ОСОБА_5 не повідомляв, у період з 21.01.2017 по 13.02.2017 ОСОБА_4 у Вовчанському ВП він не бачив, на заняттях зі службової підготовки 27.01.2017р., 03.02.2017р. та 10.02.2017р. ОСОБА_4 присутній не був. 13.02.2017 під час телефонної розмови з ОСОБА_4 останній повідомив, що з 13.02.2017 р.перебуває на лікарняному, однак в якому медичному закладі та з яким діагнозом, не повідомив, лікарняний лист пообіцяв надати після його закриття та проходження лікування. 03.04.2017 р. об 11 год. 49 хв. у телефонній розмові з ОСОБА_4, яка відбулась у присутності працівників ВІОС УКЗ ГУНП ОСОБА_6В та ОСОБА_7 у службовому кабінеті 462 ОСОБА_8 в Харківській області, ОСОБА_4 було запропоновано прибути до ВІОС УКЗ для надання пояснень з приводу відсутності на роботі з 21.01.2017 по 13.02.2017, на що останній від надання будь-яких пояснень відмовився, про що було складено відповідний акт від 03.04.2017 № 2103/119-12-2017.

Зазначене також підтверджується поясненнями начальника сектору кадрового забезпечення Вовчанського ВП ГУ ОСОБА_5, які він надавав під час службового розслідування та самим актом (а.с.78-79).

Для отримання інформації щодо звернення ОСОБА_4 до медичних закладів до управління охорони здоровя Харківської обласної державної адміністрації направлялися запити , проте у наданні відомостей стосовно ОСОБА_4 було відмовлено, з посиланням на те, що дану інформацію можливо отримати лише за згодою зазначеної особи, або на підставі ухвали слідчого судді ( а.с.75-77).

У той же час, з відповіді ДУ ТМО МВС України по Харківській області від 18.04.2017 № 33/41-301 на запит ВІОС УКЗ встановлено, що майор поліції ОСОБА_4 у період з 01.01.2017 по теперішній час на листку непрацездатності в поліклініці та госпіталі ДУ ТМО МВС України по Харківській області не перебував ( а.с.71-72).

Судом встановлено, що під час службового розслідування також були опитані працівники райвідділу, які підтвердили факти порушення службової дисципліни з боку ОСОБА_4, що виразились у відсутності на службі, не заведенні зошиту зі службової підготовки, невідвідуванні занять зі службової та функціональної підготовки та нескладання щоденних планів роботи , що підтверджується відповідними їх поясненнями, а також , доповідними записками - зав.канцелярії Вовчанського ВП на ім'я начальника зазначеного ВП( а.с.73-74, 80-95).

В подальшому, 18.04.2017 р. було складено та затверджено висновок службового розслідування відповідно до якого, пропонувалось за порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі у період з 21.01.2017 р. по 13.02.2017р. без поважних причин (прогул), ігноруванні вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, пунктів 1,2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 9 розділу І та пункту 7 розділу III Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 № 50, підпункту 3 пункту 1 розділу 2 Інструкції з організації планування в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України від 24.12.2015 № 202, ОСОБА_4 звільнити зі служби в поліції, в якому відображені встановлені під час службового розслідування обставини, які викладені вище ( а.с. 60-63).

Судом встановлено, що 27.04.2017 р. за наслідками службового розслідування ГУНП в Харківській області було винесено наказ № 438, зокрема, про притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення, які вказані вище, з котрим позивач ознайомився 16.05.2017 р. та проставив свій особистий підпис ( а.с.56-57).

Реалізовано вказаний наказ було наказом ГУНП в Харківські області від 26.05.2017 року №307 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_4 зі служби в поліції з 26.05.2017 року за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", який було отримано позивачем 26.05.2017 р. ( а.с.58-59).

Представники позивача у судовому засіданні зауважили, що як наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, так і наказ про його звільнення є незаконними та підлягають скасуванню за таких підстав.

По-перше, відповідачем не надано наказ стосовно перевірки, здійсненої 13.02.2017р. працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області щодо виконання у Вовчанському відділі поліції ГУНП в Харківській області нормативно-правових актів МВС та НПУ з питань дотримання особовим складом дисципліни та законності, яка, в подальшому, полягла в основу проведення службового розслідування, отже, на думку представників позивача відсутня законна підстава для останнього, що автоматично виключає законність результатів такого розслідування.

По-друге, з доповідної записки, складеної за результатами перевірки 13.02.2017р. не було встановлено порушень службової дисципліни з боку позивача, так як жодних заходів, направлених на їх усунення не вживалось, що свідчить, на думку представників позивача, про невідповідність результатів перевірки підставам проведення службового розслідування.

По-третє, відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин відсутності ОСОБА_4 на робочому місці, а також, не визначено, як того вимагають норми п.2.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яким чином невключення позивача до схеми оповіщення Вовчанського ВП, графіків чергувань, відсутність робочого зошити тощо призвели до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинули на забезпечення покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

По-четверте, відповідачем, на думку представників позивача, було порушено п.5.1 Інструкції в частині продовження терміну проведення службового розслідування неналежною особою та ст.14 Дисциплінарного статуту в частині того, що начальник не зажадав отримання від позивача письмових пояснень.

Враховуючи викладене, представники відповідача зазначали, що службове розслідування є незаконним, отже, є незаконним і наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

У свою чергу, на думку представників позивача, незаконним також є наказ про звільнення позивача з посади, оскільки такий є незаконною реалізацією неправомірного наказу про накладення дисциплінарного стягнення, а також є винесеним у період перебування позивача на лікарняному.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон), Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 року № 114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, який затверджено Законом України Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС від 12.03.2013 року № 230.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону - Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

За змістом ст.8 Закону, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону поліцейський зобовязаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обовязків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоровя;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у звязку з виконанням службових обовязків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно ст. 19 Закону поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність згідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктами 10, 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів УССР від 29.07.1991 року № 114, визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Суд зазначає, що станом на час винесення оскаржуваного наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України не затверджено, а тому, у спірних правовідносинах сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, який затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі Дисциплінарний статут).

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 23.12.2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.04.2006 року № 3460-ІV (із наступними змінами).

Так, ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України встановлено, що службова дисципліна- дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно ст. 2 Статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до ст. 5 Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України унормовано порядок накладання дисциплінарних стягнень.

За змістом вказаної статті, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 р. за № 541/23073), затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України ( надалі - Інструкція), яка визначає порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні.

Підпунктом 2.1 Інструкції визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, повязані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до пп.2.2.1 п. 2.1 Інструкції, службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю.

Пунктами 8.1 Інструкції унормовано, що підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

Відповідно до п.5.1- 5.4 Інструкції, службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Cуд зазначає, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення ним службової дисципліни, яке виразилось у скоєнні ним прогулу у період з 21.01.2017 по 13.02.2017р.

Водночас, представники позивача наголошували на перебуванні позивача на лікарняному у період проведення службового розслідування та на час звільнення.

Розглядаючи вказану справу суд зазначає, що у правовідносинах, з приводу яких подано позов, поряд зі спеціальними повинні бути застосовані загальні норми законодавства.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 р. за № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р. у справі №21-42а12.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді даної справи суд вважає за необхідне висвітлити періоди відсутності позивача на роботі та обставини, з якими ця відсутність пов'язана.

Так, у періоді з 26.12.2016 по 20.01.2017 р. позивач перебував у відпустці ( а.с.70), в подальшому, починаючи з 14.02.2017 року позивач перебував на лікарняному, на підтвердження зазначеного надано копії листків непрацездатності:1) АГЦ № 426161 за період з 14.02.2017 р. по 10.03.2017 р. стаціонарний режим;2) АГЦ № 426607 за період з 13.03.2017 р. по 07.04.2017 р. стаціонарний режим;3) АГЦ № 426911 за період з 10.04.2017 р. по 28.04.2017 р. стаціонарний режим;4) АГЦ № 426868 за період з 03.05.2017 р. по 01.06.2017 р. амбулаторний режим, відносно ОСОБА_4 ( а.с.8-11).

З наведеного вбачається, що у періоді з 26.12.2016 по 20.01.2017 р. поважність причин відсутності позивача на робочому місці нічим не підтверджується, що свідчить про вчинення ним прогулу.

Представник відповідача піддав сумніву правомірність видачі зазначених лікарняних листків, мотивуючи зазначене тим, що позивач не звертався до лікарняної установи за місцем проживання та до медичного закладу ДУ ТМО МВС України по Харківській області , а надані ним листки непрацездатності видано іншим закладом охорони здоров'я - КЗОЗ "Мереф"янська центральна районна лікарня".

У свою чергу, задля з'ясування вказаних обставин судом було зроблено відповідні запити до зазначеного медичного закладу, у відповідь на які суду надано документи, які підтверджують підстави видачі вказаних листків непрацездатності - належним чином завірені виписки з медичних карт ( а.с.155-158), з чого суд приходить до висновку, що такі видані правомірно.

У той же час встановлено, що дійсно проведення службового розслідування та звільнення позивача відбулось на час його перебування на лікарняному.

Поряд з цим, чинним законодавством не встановлено заборони проведення службового розслідування у період перебування поліцейського на лікарняному.

Щодо звільнення позивача у період перебування на лікарняному, що є неприпустимим та про що було складено висновки Верховного Суду України, викладені у Постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (п.17), суд зазначає, що наказом ГУНП в Харківській області від 18.10.2017 р. № 664 о/с було внесено зміни до наказу від 26.05.2017 року №307 о/с в частині звільнення позивача, щодо дати, з якої ОСОБА_4 наказано вважати звільненим зі служби в поліції, а саме, дату звільнення з 26.05.2017 р. змінено на дату 02.06.2017 р.

Тобто, виходячи зі змісту вказаного наказу та беручи до уваги період перебування позивача на лікарняному, останнього було звільнено з посади після виходу з лікарняного у періоді непрацездатності з 03.05.2017 р. по 01.06.2017 р. згідно листка непрацездатності АГЦ № 426868.

У такому разі, враховуючи викладене та беручи до уваги, що розглядом справи встановлено, та матеріалами справи підтверджено наявність дисциплінарного проступку, скоєного позивачем, який полягав у вчиненні ним прогулу, наказ від 27.04.2017 року №438 в частині застосування дисциплінарного стягнення до майора поліції ОСОБА_4 у вигляді звільнення зі служби в поліції є правомірним.

Крім того, суд погоджується із застосуванням звільнення, як крайньої міри, у зв'язку з тим, що позивач не сприяв проведенню службового розслідування, відмовився надавати пояснення, а скоєний ним проступок є несумісним з подальшим проходженням служби, при цьому, відповідачем у повній мірі було дотримано приписи ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Також правомірним, на думку суду є наказ Головного управління Національної поліції в Харківський області від 26.05.2017 року №307 о/с про звільнення позивача з посади, з урахуванням наказу ГУНП в Харківській області від 18.10.2017 р. № 664 о/с, оскільки такий є реалізацією наказу від 27.04.2017 року №438, законність якого була достеменно встановлена в ході розгляду справи.

Посилання представників позивача про незаконність проведення службового розслідування з огляду на відсутність законної підстави для останнього, що автоматично виключає законність результатів такого розслідування, відсутність порушень позивачем службової дисципліни, недотримання п.2.2.1 та п.5.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та ст.14 Дисциплінарного статуту в частині того, що начальник не зажадав отримання від позивача письмових пояснень суд відхиляє з огляду на наступне.

По - перше, розглядом справи встановлено та матеріалами справи підтверджено порушення позивачем трудового законодавства, вчинення прогулу всупереч тому, що приписами Закону України "Про Національну поліцію", Дисциплінарного статуту чітко встановлено обов'язок поліцейського з дотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, у чому полягає сутність службової дисципліни.

По - друге, посилання представників позивача, що відповідачем не надано наказ стосовно перевірки, здійсненої 13.02.2017р. працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області щодо виконання у Вовчанському відділі поліції ГУНП в Харківській області нормативно-правових актів МВС та НПУ з питань дотримання особовим складом дисципліни та законності, яка, в подальшому, полягла в основу проведення службового розслідування, отже, на їх думку, відсутня законна підстава для останнього, а з доповідної записки, складеної за результатами перевірки 13.02.2017р. не було встановлено порушень службової дисципліни з боку позивача, так як жодних заходів, направлених на їх усунення не вживалось, суд вважає безпідставними, оскільки, позивачем в рамках даної справи не заявлено позовні вимоги щодо оскарження дій з проведення службової перевірки та службового розслідування, а вказаний документ не містив та не повинен містити докази порушень ОСОБА_4 службової дисципліни, у ньому лише викладені підстави для проведення службового розслідування, у свою чергу, названі порушення вже було виявлено у ході службового розслідування.

По -третє, щодо посилань представників позивача на п.2.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України в контексті того, що порушення службової дисципліни є підставою для проведення службового розслідування у разі настання негативних наслідків що полягають у порушенні прав та законних інтересів громадян, негативному впливі на забезпечення покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку та боротьбі зі злочинністю, проте такі відсутні, суд зазначає, що п.2.2.1 Інструкції є у нерозривному зв'язку з п. 2.1 Інструкції, яким, чітко встановлено що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, що знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи. При цьому, такий нерозривний зв'язок пов'язаний з тим, що обидві норми є складовими одного з того розділу Інструкції, а саме: розділу "ІІ - Підстави для проведення службового розслідування".

По - четверте, твердження про порушення відповідачем ст.14 Дисциплінарного статуту в частині того, що начальник не зажадав отримання від позивача письмових пояснень спростовуються матеріалами справи, оскільки у телефонній розмові позивач відмовився від надання пояснень, що також встановлено з пояснень відповідних посадових осіб та акту про відмову, а відмова у наданні пояснень не є перепоною, в силу вказаної норми, для накладення дисциплінарного стягнення.

По - п'яте, з приводу порушення відповідачем п. 5.1 Інструкції в контексті того, що службове розслідування було продовжене за рапортом ОСОБА_7 тво начальника ГУНП ОСОБА_9, який не має жодного відношення до призначення службового розслідування та не є старшим прямим начальником, отже, не наділений правом продовження службового розсідування, суд зазначає, що дійсно, службове розслідування було призначене начальником ГУНП ОСОБА_10, у свою чергу, в даному аспекті, слід брати до уваги не прізвище, ім'я та по батькові відповідних осіб, а їх статус. Так, службове розслідування було призначене начальником ГУНП в Харківській області, а продовжене тво начальника ГУНП, як таким, що на час відсутності основного керманича Управління виконував його функції та від його імені.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході розгляду справи належними та допустимими доказами було доведено, що у спірних правовідносинах останній діяв в межах законодавства

Відтак, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 належить відмовити, оскільки такий є необґрунтованим та безпідставним, обставини, які полягли в основу його подання не знайшли свого підтвердження в ході розгляну справи та спростовуються наявними у справі доказами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 24 жовтня 2017 року.

СуддяЗаічко О.В.