Постанова № 69760410, 25.10.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 жовтня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1467/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позовом ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

В обґрунтування вимог Позивач зазначив, що з 29.10.2010 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України. 06.11.2015 був звільнений з ОВС у запас ЗС України, у званні старшого лейтенанта міліції.

З 14.07.2014 по 31.12.2014 брав безпосередню участь в антитерористичній операції.

Станом на сьогоднішній день за період з липня 2014 року по грудень 2014 року не отримав грошової компенсації (винагороди) за безпосередню участь в АТО у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, встановленого постановою КМУ №158 від 04.06.2014.

У звязку з викладеним просив стягнути з Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії за період з липня 2014 року по грудень 2014 року винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, у розмірі 20 800,88 грн., у тому числі: за липень 2014 року 2165,12 грн, за серпень 2014 року 217,72 грн, за вересень 2014 року 3993,30 грн, за жовтень 2014 року 4004,93 грн, за листопад 2014 року 4876,71 грн., за грудень 2014 року 5543,10 грн.

У судове засідання позивач не прибув, просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача до суду не прибув, розгляд справи просив проводити без його участі, надав через канцелярію суду письмові заперечення (а.с. 19-21), у яких вказав, що для виплати винагороди були виділені кошти з резервного фонду із зазначенням сум, які виділяються для проведення виплат. Тобто кошти були надані за окремою бюджетною програмою. Згідно до ч.1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Відповідно до частини 12 статті 23 Бюджетного кодексу України усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду. Наказом АТЦ при СБУ від 25.06.2015 № 176 Позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з липня 2014 року по грудень 2014 року. Однак оскільки зазначений наказ виданий вже по закінченню бюджетного періоду, Відповідач був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Враховуючи положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників сторін, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що згідно довідки № А-1350 від 01.03.2016, ОСОБА_1 з 14.07.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області, на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 25.06.2015 № 176, від 17.11.2015 № 321, від 19.12.2015 №353 (а.с. 5), що також підтверджується довідкою Головного управління МВС у Луганській області № 6/4-494-ЛК від 19.10.2017 (а.с. 22).

Наказом № 399 о/с від 06.11.2015 По особовому складу ГУМВС України в Луганській області згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 06.11.2015 позивача звільнено з ОВС у запас ЗС України за пунктом 64 з ( у звязку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (а.с. 4).

Відповідно до довідки Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 становило: у липні 2014 року 4194,97 грн., у серпні 2014 року - 3374,71 грн, у вересні 2014 року 4643,30 грн (у тому числі матеріальна допомога у розмірі 650,00 грн), у жовтні 2014 року 4004,93 грн, у листопаді 4876,71 грн, у грудні 2014 року 5543,10 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак за липень 2014 року по грудень 2014 року не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с.6).

Згідно довідки Марківського РВ ГУМВС України у Луганській області № 59/31 від 29.06.2017, ОСОБА_1 у період з 30.07.2014 по 29.08.2014 перебував у відпустці, у період з липня 2014 року по грудень 2014 року на лікарняному не перебував (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719), з урахуванням п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб та п. 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

При цьому, до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ входить доплата за службу в нічний час.

Враховуючи, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивача залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 12.07.2014, винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна становити:

за липень 2014 року 2165,14 грн (4194,97 грн розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 16 днів (безпосередньої участі в АТО);

за серпень 2014 року 217,72 грн (3374,71 грн розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 2 днів (безпосередньої участі в АТО);

за вересень 2014 року 3993,30 грн (3993,30 грн розмір грошового забезпечення/30 (кількість днів у місяці) х 30 днів (безпосередньої участі в АТО);

за жовтень 2014 року 4004,93 грн (4004,93 грн розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 31 днів (безпосередньої участі в АТО);

за листопад 2014 року 4876,71 грн (4876,71 грн розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 31 днів (безпосередньої участі в АТО);

за грудень 2014 року 5543,10 грн (5543,10 грн розмір грошового забезпечення/31 (кількість днів у місяці) х 31 днів (безпосередньої участі в АТО).

всього 20800,90 грн.

Згідно частини 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих у справах щодо офіційного тлумачення статті 233 КЗпП України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Рішення від 15.10.2013 № 9-рп/2013) та від 15.10.2013 № 8-рп/2013.

Згідно п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці» (далі Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013).

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Згідно вищезазначеного Рішення від 15.10.2013 № 8-рп/2013, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, застосування частини третьої статті 99 КАС України у публічних спорах про стягнення заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці і, відповідно, обмеження права на звернення до суду місячним строком призведе до дискримінації державних службовців за ознакою місця роботи, оскільки працівники інших установ та організацій, на яких не поширюється частина третя статті 99 КАС України, можуть застосувати своє право безстроково.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне застосувати частину другу статті 233 КЗпП України по даній справі, тобто позивач не обмежений строком зверненням з даним адміністративним позовом. Таким чином, суд не враховує посилання відповідача стосовно пропущеного позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, згідно із ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, оскільки інформацією, зазначеною в довідці ГУМВС України у Луганській області від 01.03.2016 № А-1350, підтверджується право позивача на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, передбаченої Постановою № 158, проте зазначена винагорода за період з липень 2014 року по грудень 2014 року відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період липень грудень 2014 року у загальному розмірі 20800,90 грн, у тому числі: за липень 2014 року 2165,14 грн, за серпень 2014 року 217,72 грн, за вересень 2014 року 3993,30 грн, за жовтень 2014 року 4004,93 грн, за листопад 2014 року 4876,71 грн, за грудень 2014 року 5543,10 грн.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобовязаний виплатити позивачеві суму заробітку, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити повністю.

Стягнути з Марківського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (ЄДРПОУ 08670838, адреса: 92400, Луганська область, Марківський район, смт. Марківка, вул. Леніна, будинок 27) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: вул. Гагаріна, будинок 18, с. Сичівка, Марківський район, Луганська область) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період липень грудень 2014 року у загальному розмірі 20800,90 грн, у тому числі: за липень 2014 року 2165,14 грн (дві тисячі сто шістдесят пять гривень 14 коп), за серпень 2014 року 217,72 грн (двісті сімнадцять гривень 72 коп.), за вересень 2014 року 3993,30 грн (три тисячі девятсот девяносто три гривні 30 коп), за жовтень 2014 року 4004,93 грн (чотири тисячі чотири гривні 93 коп), за листопад 2014 року 4876,71 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят шість гривень 71 коп.), за грудень 2014 року 5543,10 грн (пять тисяч пятсот сорок три гривні 10 коп.), з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обовязкових платежів.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_4