Постанова № 69759951, 26.09.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року о/об 15 год. 57 хв.Справа № 804/4305/17 ЗП/808/10/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії

за участі:

позивача не прибув;

відповідача не прибув;

третьої особи не прибув;

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, у якій позивач просить:

- визнати неправомірною відмову голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді;

- зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд встановити ОСОБА_1, стаж роботи на посаді судді з 08 листопада 2010 року у розмірі десять років і три місяці для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки;

- зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу ОСОБА_1 з моменту зарахування його до штату суду та виплатити її;

- зобов'язати Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок розміру щорічної відпустки з урахуванням вислуги років на момент зарахування мене до штату суду.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що положення законодавства, що діяли на момент призначення позивача суддею та зарахування до штату суду, позивач мав право на зарахування до стажу судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, періоду роботи на державній службі понад 10 років. Позивач зазначає, що при зарахуванні його на роботу до штату суду на посаді судді, вказаний стаж державної служби зараховано не було, передбачений законодавством належний розмір матеріального забезпечення позивач не отримував, та був позбавлений права на додаткову відпустку, в порушення частини 6 статті 44 ОСОБА_2 України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ, яка діяла на момент призначення позивача суддею та зарахування до штату суду. Разом з тим, вказує на те, що статтею 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», надаючи визначення стажу роботи судді, не обмежує право позивача на визначення стажу роботи для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки суддів, здійснення перерахунку щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу та виплати її, здійснення перерахунку розміру щорічної відпустки з урахуванням вислуги років на момент зарахування позивача до штату суду, оскільки частина 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» визначався спеціальний порядок обрахування стажу роботи, що дає право на одержання надбавок до посадового окладу на вислугу років та додаткові відпустки з урахуванням стажу роботи на державній службі.

Позивач в судове засідання не прибув, 22 вересня 2017 року через службу діловодства суду надіслав клопотання, в якому просить суд провести судове засідання призначене на 26 вересня 2017 року без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 26 вересня 2017 року не прибув. В матеріалах справи наявні письмові заперечення де зазначено про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У письмових запереченнях представник відповідача зазначає, що оскільки позивач призначений ОСОБА_3 Президента Україні від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 «Про призначення суддів» після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, то відсутні підстави для перерахунку стажу роботи на посаді судді встановлення позивачу додаткової щорічної відпустки за вислугу років та здійснення перерахунку щомісячної доплати за вислугу років. Зазначає, що обчислення стажу роботи судді станом на 08 листопада 2010 року (зарахування ОСОБА_1 до штату суду), має здійснюватися відповідно до стаття 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». ОСОБА_2 висновок додатково підтверджується пунктом 11 Перехідних положень цього Закону, де зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом (до 03 серпня 2010 року), зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, тобто визначення стажу роботи на посаді судді для суддів, призначених чи обраних на посаду після 03 серпня 2010 року застосовуються норми діючого законодавства (ОСОБА_2 України «Про судоустрій і статус суддів»).

Представник третьої особи зявився в судове засідання та надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. 26 вересня 2017 року через канцелярію суду подано письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що позивач призначений ОСОБА_3 Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 «Про призначення судців», тобто після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус судців» від 07 липня 2010 року, а тому відсутні підстави щодо перерахунку останньому стажу роботи на посаді судді, встановлення додаткової щорічної відпустки за вислугу років, а також здійснення перерахунку щомісячної доплати за вислугу років.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_3 Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010 ОСОБА_1, призначено на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду та 09 грудня 2010 року та прийняв присягу судді.

Наказом голови суду від 05 листопада 2010 року № 271-к позивача зараховано до штату суддів з 08 листопада 2010 року з щомісячною доплатою за вислугою років у розмірі 15 відсотків від посадового окладу, як такий, що має стаж роботи до 5 років.

На момент призначення позивача на посаду судді він мав стаж державної служби 10 років та 3 місяці, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

05 липня 2017 року позивач звернувся до голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_4 з проханням встановити ОСОБА_1 стаж роботи з 08 листопада 2010 року у розмірі десять років і три місяці для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки, здійснити перерахунок щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу та виплатити її, здійснити перерахунок розміру щорічної відпустки з урахуванням вислуги років на момент зарахування позивача до штату суду.

06 липня 2017 року позивач отримав відповідь на вказане звернення, якою було відмовлено йому в задоволенні з тих мотивів, що при зарахуванні позивача до штату суду стаж роботи визначили вірно і підстав для його зміни немає, а отже і здійснення перерахунку - не має.

Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Дослідивши письмові пояснення/заперечення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки підставою для звернення до суду позивач визначив порушення застосування відповідачем норм Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів», то при розгляді справи необхідне дослідити саме порядок застосування норм вищевказаних законів у часі.

15 грудня 1992 року Верховною радою України прийнято ОСОБА_2 України «Про статус суддів».

ОСОБА_2 визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Так, статтею 44 Закону України «Про статус суддів» визначено матеріальне і побутове забезпечення суддів.

Зокрема відповідно до частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

07 лютого 2010 року Верховною радою України прийнято ОСОБА_2 України «Про судоустрій і статус суддів»

ОСОБА_2 визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

ОСОБА_5 набрав чинності 30 липня 2010 року згідно з яким ОСОБА_5 України «Про статус суддів» втратив чинність крім статей 43, 44, які втратили чинність з 01 січня 2011 року.

Разом з тим, в прикінцевих положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що ОСОБА_5 набирає чинності з дня його опублікування окрім зокрема статей 129 та 130 цього Закону, які вводитимуться в дію 01 січня 2011 року.

Статтею 129, на час набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено суддівську винагороду, відповідно до статті 130 визначається надання щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.

Суд звертає увагу на те, що стаж роботи визначений статтею 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так відповідно до вищезазначеної статті до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, суд не приймає доводи позивача викладені в позовній заяві, оскільки до 01 січня 2011 року статтею 44 Закону України «Про статус суддів» врегульовувались питання саме суддівської винагороди.

Щодо визначення стажу роботи, то з 03 серпня 2010 року стаття 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює порядок обчислення стажу судді.

Відповідно до матеріалів справи позивача ОСОБА_3 Президента України від 11 жовтня 2010 року № 950/2010, призначено на посаду судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду 09 грудня 2010 року та ним прийнято присягу судді.

Таким чином, ОСОБА_1 призначений на посаду судді після набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відтак відсутні підстави щодо перерахунку останньому стажу роботи на посаді судді, встановлення додаткової щорічної відпустки за вислугу років, а також здійснення перерахунку щомісячної доплати за вислугу років, через що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Щодо суперечностей нормативно правових актів, то Конституційним Судом України від 03 жовтня 1997 року в рішенні № 4-зп зроблено висновок, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є и те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Аналогічні висновки також містяться в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 та в пункті 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2012 року № 4, де зазначено, що у разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті рішення стосовно звернення позивача про перерахунок стажу роботи та щомісячної доплати відповідач діяв обґрунтовано відповідно до частини 3 статті 2 КАС України.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 71, 72, 86, 158 163, 167, 244-2 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов