Постанова № 69759774, 17.10.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Житомир справа № 806/2080/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним рішення,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним рішення. В обґрунтування позову позивач зазначив, що він 11.08.2016 направив до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району. Листом від 14.12.2016 №І-216/0-4728/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачу повторно надати графічні матеріали, що дозволяють встановити місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки надані ним до звернення графічні матеріали не дають змоги встановити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає отримати. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №806/2872/16 зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути в місячний строк заяву ОСОБА_1 від 11 серпня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. 25.01.2017 позивач подав до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву аналогічного змісту та додав відповідні графічні матеріали. ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.03.2017 позивачу запропоновано сформувати новий пакет документів та повторно звернутися із заявою до управління. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 визнано протиправним рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладене в листі від 07.03.2017 №І-1483/0-3351/6-17, зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11.08.2016 та від 25.01.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Туровець на території Станишівської сільської ради Житомирського району у відповідності до поданих документів. Проте, відповідачем на адресу ОСОБА_1 було направлено лист від 05.07.2017 №І-3045/0-8273/6-17 у якому запропоновано обрати земельну ділянку з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у 3 кварталі 2017 року на території Житомирської області та сформувати новий пакет документів і повторно звернутися із заявою. Позивач вважає, що таке рішення відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому просить визнати його протиправним.

Позивач просив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження.

Представник відповідача також не заперечував щодо розгляду справи у порядку письмового провадження. Надав письмові запереченні на позов.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2016 ОСОБА_1 направив до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району, яка була отримана відповідачем 12.08.2016.

Листом від 14.12.2016 №І-216/0-4728/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало позивачу повторно надати графічні матеріали, що дозволяють встановити місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки надані ним до звернення графічні матеріали не дають змоги встановити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає отримати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 у справі №806/2872/16 зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути в місячний строк заяву ОСОБА_1 від 11 серпня 2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

25.01.2017 ОСОБА_1 подав до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області заявою аналогічного змісту та додав відповідні графічні матеріали.

ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області від 07.03.2017 позивачу запропоновано сформувати новий пакет документів та повторно звернутися із заявою до управління.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 визнано протиправним рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, викладене в листі від 07.03.2017 №І-1483/0-3351/6-17, зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11.08.2016 та від 25.01.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Туровець на території Станишівської сільської ради Житомирського району у відповідності до поданих документів.

Листом від 05.07.2017 №І-3045/0-8273/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області запропонувало ОСОБА_1 обрати земельну ділянку з переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у 3 кварталі 2017 року на території Житомирської області та сформувати новий пакет документів і повторно звернутися із заявою.

Перевіряючи прийняте рішення на відповідність його вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Згідно ст.1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відносини, пов'язані з веденням особистого селянського господарства, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Приписами частин 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Пунктом "б" ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або наказ про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.

При цьому, суд зазначає, що у своєму листі та у запереченнях на позов, відповідач жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не вказав.

Відповідачем фактично не заперечується, що позивачем до заяви поданий вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України.

Водночас, із матеріалів справи слідує, що за результатами розгляду заяви позивача відповідач надіслав лист, у якому повідомив, що постановою КМУ №413 від 07.06.2017 передбачено у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передачу в оренду таких земельних ділянок лише за результатами земельних торгів, а також передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду за наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки.

За приписами ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В контексті наведеного суд відмічає, що відмова відповідача, викладена у листі від 05.07.2017 не належить ні однієї з підстав, передбачених ч. 7 ст.118 ЗК України.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач у зазначеному листі взагалі не посилається на будь-які норми Земельного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.

Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення землі, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.

Отже, посилання відповідача на Постанову КМУ №413 як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, - відсутні.

З огляду на встановлені у ході судового розгляду обставини суд дійшов висновку, що зазначена у листі від 05.07.2017 №І-3045/0-8273/6-17 підстава відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відтак на думку суду є протиправною.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області викладене в листі від 05.07.2017 №І-3045/0-8273/6-17 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Туровець на території Станишівської сільської ради Житомирського району та скасувати його.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева