Постанова № 69759730, 24.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 р. Справа №805/2949/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кірієнко В.О., розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2017року за №0000151400,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2017року за №0000151400.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 24.03.2017 по 07.04.2017 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі наказу №171 від 21.03.2017 та повідомлення №30/10/05-99-14-06 від 21.03.2017року було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ», за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки №89/05-99-14-06/25121804 від 13.04.2016 року. Згідно висновків атку перевірки встановлені наступні порушення: п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 Податкового кодексу України ТОВ «Донвуглересурси» в частині завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «Форесто Транс» за жовтень 2016року на суму 3 902 060,10 грн, в тому числі ПДВ 650 343,35 грн., по операціям з ТОВ «Ділайн-Трейд» за вересень 2016 року в розмірі 2 314 031,00грн., в тому числі ПДВ 385 672,00 грн., по операціям з ТОВ «Глобал Стар Компани» на суму 12 029 550,00грн., в тому числі ПДВ 2 004 925 грн., в результаті чого завищене від’ємне значення з податку на додану вартість на суму 3 040 940,00 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017року за №0000151400, яким зменшено розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 3 040 940грн. за період листопад 2016року (т.2 а.с.56).

Позивач не погоджується з даними висновками та податковим повідомленням-рішенням податкового органу, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами - постачальниками товарів/послуг спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на припущеннях.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що згідно висновків атку перевірки №89/05-99-14-06/25121804 від 13.04.2016 року встановлені наступні порушення: п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 Податкового кодексу України ТОВ «Донвуглересурси» в частині завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «Форесто Транс» за жовтень 2016року на суму 3 902 060,10 грн, в тому числі ПДВ 650 343,35 грн., по операціям з ТОВ «Ділайн-Трейд» за вересень 2016 року в розмірі 2 314 031,00грн., в тому числі ПДВ 385 672,00 грн., по операціям з ТОВ «Глобал Стар Компани» на суму 12 029 550,00грн., в тому числі ПДВ 2 004 925 грн., в результаті чого завищене від’ємне значення з податку на додану вартість на суму 3 040 940,00 грн.

Виходячи з сукупності обставин, викладених в акті перевірки, а саме, наявності відкритого кримінального провадження №42016050000000233 від 31.03.2016року, в якому засновник та керівник ТОВ «Ділайн-Трейд» має статус підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, відсутності необхідних економічних та трудових ресурсів у контрагентів – постачальників для фактичного здійснення господарської діяльності, наявності підміни товару на першому ланцюгу постачання, також, фактично позивачем проведені безтоварні господарські операції, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту, відсутності господарської операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п’ятого ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу, вважає висновки акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає вимогам законодавства.

Просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси», зареєстрований в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 25121804 (84200, м. Дружківка, вул. Радченко, буд.34Б).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Судом встановлено, що 24.03.2017 по 07.04.2017 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі наказу №171 від 21.03.2017 та повідомлення №30/10/05-99-14-06 від 21.03.2017року було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНВУГЛЕРЕСУРСИ», за результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт перевірки №89/05-99-14-06/25121804 від 13.04.2016 року (т.2 а.с.59-82).

Згідно висновків атку перевірки встановлені наступні порушення:

- п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3 Податкового кодексу України ТОВ «Донвуглересурси» в частині завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «Форесто Транс» за жовтень 2016року на суму 3 902 060,10 грн, в тому числі ПДВ 650 343,35 грн., по операціям з ТОВ «Ділайн-Трейд» за вересень 2016 року в розмірі 2 314 031,00грн., в тому числі ПДВ 385 672,00 грн., по операціям з ТОВ «Глобал Стар Компани» на суму 12 029 550,00грн., в тому числі ПДВ 2 004 925 грн., в результаті чого завищене від’ємне значення з податку на додану вартість на суму 3 040 940,00 грн.

За висновками акту перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 27.04.2017року за №0000151400, яким зменшено розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 3 040 940грн. за період листопад 2016року (т.2 а.с.56).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, товариством було подано скаргу від 25.05.2017року (з доповненнями від 25.05.2017року вих.№2505/17) до Державної фіскальної служби України, яка була залишена без задоволення рішенням про результати розгляду скарги від 04.07.2017року (т.2 а.с.29-53).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Судом встановлено, що ТОВ «Донвуглересурси» у жовтні 2016року мало взаємовідносини з ТОВ «Глобал Стар Компані» (код ЄДРОПУ 40569685) за договором поставки №1210 від 12.10.2016 року (т.2 а.с.120-125).

Ціну та порядок оплати за вугільну продукцію Сторони погодили в розділі 3 Договору, відповідно до умов пункту 3.1. якого, ціна вугілля за одиницю вказана в Специфікаціях.

На виконання умов Договору Сторонами були підписані наступні специфікації (т.2. а.с.126, 127):

- Специфікація № 1 від 12.10.2016 року;

- Специфікація № 2 від 17.10.2016 року.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Покупець сплачує Постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом 100% передоплати у безготівковій формі на рахунок Постачальника, якщо іншій порядок не буде передбачений у Специфікаціях або Додаткових угодах до Договору.

На виконання вказаної угоди ТОВ «Глобал Стар Компані» виставило ТОВ «Донвуглересурси» рахунки на оплату для проведення розрахунків у відповідності до умов Договору, а також сторонами були підписані акти приймання-передачі вугільної продукції (т.2 а.с.128-140).

Також, обставини реальності виконання господарський зобов’язань за правочином в частині поставки ТМЦ підтверджуються складеними та зареєстрованими у встановленому Податковим кодексом України порядку, податковими накладними на загальну суму 12 029 550грн., в тому числі ПДВ в розмірі 2 004 925грн. (т.2 а.с.211-217).

Виставлені рахунки були оплачені ТОВ «Донвуглересурси» шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Глобал Стар Компани», про що свідчать надані ТОВ «Донвуглересурси» платіжні доручення (т.2 а.с.141-144, т.5 а.с.39-42).

Дані ТМЦ в подальшому використані в господарський діяльності позивача на виконання умов договору поставки №390 від 07.11.2014р. з ПАТ «Макіївкокс» (т.2 а.с.145-149), що також підтверджується первинною документацією позивача, в тому числі залізничними накладними про поставку вугілля з м. Красноармійськ (ДП «ВК Краснолиманська») до м. Макіївка, відомостями вагонів, посвідченнями якості, листами надання товару у власність (т.2 а.с.151-209). Якість кожної партії товару було підтверджено вантажовідправником ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська» у посвідченнях якості рядового вугілля.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача щодо нереальності вкзаного правочину з підстав неможливості перевезення ТМЦ протягом 2016року до неконтрольованої території (м. Макіївка), оскільки позивачем на виконання Наказу Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.15року за № 415 ог «Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» надано Додаток №4 «Перелік суб’єктів господарювання, яким надано право на перевезення визначених товарів до непідконтрольної території» (т.5 а.с.43), в якому за порядковим номером №43287 вказаний вантажовідправником ТМЦ (вугілля) ПАТ «ЦЗФ «Комсомольська» (м. Мирноград, вул. Шосейна, буд.2), а вантажеодержувачем ПАТ «Макіївкокс» (м. Макіївка, вул. Горького, буд.1), який є в загальному доступі, в тому числі на офіційному сайті Державної фіскальної служби Україїни (http://blind.sfs.gov.ua/diyalnist-/zakonodavstvo-pro-diyalnis/nakazi-pro-diyalnist/63768.html). Також, суд зазначає, що Указом Президента України №62/2017року від 15.03.2017року введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», яким тимчасово було припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, проте поставка ТМЦ за спірною угодою здійснювалась протягом 2016року, тобто до прийняття рішення Ради національної безпеки і оборони України (т.5 а.с.44-47). Окрім іншого, позивачем було надано суду Договір №ДФ/20218 від 30.12.2015року, укладений між ПАТ «Українська залізниця» та позивачем про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків з перевезення та надані залізничним транспортом послуги (т.5 а.с.28-34).

Також, ТОВ «Донвуглересурси» у спірному періоді мало взаємовідносини з ТОВ «ДІЛАЙН-ТРЕЙД» (код ЄДРОПУ 40069513) за договором підряду №0605-п від 06.05.2016 року (т.1 а.с.140-160). Види та ціна робіт, що мали бути виконані в рамках даного договору, були погоджені сторонами в специфікаціях. Згідно умов договору та специфікацій, ТОВ «ДІЛАЙН-ТРЕЙД» надало ТОВ «Донвуглересурси» наступні послуги: організація отримання товару від вантажовідправника, приймання товару за кількістю та якістю від імені Замовника, узгодження від імені Замовника розбіжностей, що виникли під час приймання товару за кількістю та якістю, організація передання товару кінцевому отримувачу за кількістю та якістю від імені Замовника та узгодження від імені замовника розбіжностей, що виникли під час передання товару за кількістю та якістю.

Виконання послуг підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт (т.1 а.с.161-168), податковими накладними на загальну суму 2 314 031,38грн., в тому числі ПДВ в розмірі 385 671,90грн. (т.1 а.с.175-190).

Надання послуг поводилося щодо товару, який був поставлений позивачу наступними контрагентами: ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько» за договором №435 від 08.09.2016року, ДП «ВК «Краснолиманська» за договором №01/06-1 від 01.06.2016року, ТОВ «ТД «Бердянський кабельний завод» за договором №022813 від 18.02.2013року (т.5 а.с.14-27). Про результати приймання товару по кількості та якості від контрагентів-постачальників та результати передання товару контрагентам-покупцям, а також організацію перевезень ТОВ «ДІЛАЙН-ТРЕЙД» відзвітовувалось позивачу в листах (т.1 а.с.191-250, т.2 а.с.1-28, т.3 а.с.3-28, 214-245).

Рух товару підтверджується актами приймання-передачі товару, рахунками на оплату товару, листами про передачу товару у власність, залізничними накладними, товарно-транспортними накладними, посвідченнями якості (т.3 а.с.28-214, т.4 а.с.1-171).

Розрахунки за спірною угодою здійснювались сторонами на підставі договору уступки права вимоги №2010 від 20.10.2016 року, яким первисний кредитор (ТОВ «ДІЛАЙН-ТРЕЙД») відступив право вимоги за за договором підряду №0605-п від 06.05.2016 року ТОВ «Афон Компані» (т.1 а.с.170-172). Надані ТОВ «ДІЛАЙН-ТРЕЙД» послуги були сплачені платіжними дорученнями № 778 від 23.11.2016 на суму 694 025,56 грн. та №766 від 16.11.2016 року на суму 4 114 543,40 грн. (т.1.а.с.173,174). Разом з тим, з пояснень представника позивача вбачається, що сума за платіжними дорученнями є більшою за спірну операцію, оскільки договір підряду №0605-п від 06.05.2016року охоплює й інші місяці, окрім перевіряємого податковим органом періоду, а оплата товариством була проведена повністю за договором.

Окрім іншого, ТОВ «Донвуглересурси» у спірному періоді мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Форесто Транс» (код ЄДРПОУ 40377520) за договором про надання послуг № 0108/16 від 01.08.2016 року (т.1 а.с.25-34). Види та вартість послуг, які надавались в рамках даного договору, погоджені сторонами в специфікаціях. Згідно умов договору та специфікацій, ТОВ «Форесто Транс» надав ТОВ «Донвуглересурси» інформаційно - консультаційні послуги з питань дослідження ринку, пошуку постачальників/покупців та сприянню укладенню з постачальниками/покупцями відповідних договорів.

Порядок оплати послуг сторони погодили в Додатку №1 від 01.08.2016 року, за яким умовою виплати винагороди ТОВ «Форесто Транс» є укладення договору з одним з контрагентів, що вказані в Звіті на постачання/купівлю вугільної продукції. При цьому, розмір винагороди ТОВ «Форесто Транс» залежить від фактичної вартості поставленого в рамках такого договору товару.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Форесто Транс», проаналізувавши ринок постачальників вугільної продукції, надало ТОВ «Донвуглересурси» звіт під назвою «Аналіз ринку вугілля та пошук постачальників». В числі рекомендованих постачальників вугільної продукції ТОВ «Форесто Транс» зазначило суб’єкта господарювання - ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько», з яким у ТОВ «Донвуглересури» не було комерційних взаємовідносин.

Отже, за результатами дослідження ринку, який було проведено ТОВ «Форесто Транс», між ТОВ «Донвуглересурси» та ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько» було укладено договір поставки № 435 від 08.09.2016 року. Обсяги та вартість товару, який було поставлено в рамках договору поставки № 435 від 08.09.2016 року, було зафіксовано в підписаних ТОВ «Донвуглересурси» та ТОВ «Форесто Транс» актах приймання-передачі наданих послуг.

Таким чином, надання послуг підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі наданих послуг, аналізом ринку вігілля та пошуком постачальників, укладеним між позивачем та ПАТ «Шахта ім. А.Ф. Засядько» договором поставки, податковими накладними на суму 3 766 748,27грн., в тому числі ПДВ в розмірі 627 791,38грн. (т.1 а.с.35-130).

Розрахунки між сторонами за вказаним правочином здійснювались в безготівковій формі, згідно платіжних доручень (т.5 а.с.11-13).

Також, між ТОВ «Донвуглересури» та ТОВ «Форесто Транс» було укладено Договір № 0308/16-у від 03.08.2016 року, згідно умов якого ТОВ «Форесто Транс» надає ТОВ «Донвуглересури» наступні послуги: усні юридичні консультації, складання письмових юридичні консультацій, висновків, заяв, скарг, листів; надавати відповіді, заперечення на запити податкових органів, виконувати представництво в суді; складати позовні заяви (з однією або кількома позовними вимогами); опрацювати безнадійну заборгованість для списання боргу через суд (підготовка позову, представництво в суді, отримання рішення суду та виконавчого документа, подача в ДВС, супровід виконання, отримання документів про неможливість стягнення); проводити вишукування, аналіз, порівняння та підготовку характеристик контрагентів; інші юридичні послуги за домовленістю з Замовником. Вартість послуг погоджується Замовником та Виконавцем в додатках до Договору. Відповідно до Додатку №2 від 16 вересня 2016 року, Виконавець приймає на себе зобов’язання по супроводженню податкової документальної перевірки взаємовідносин Замовника з ТОВ «Калібрі» (підготовка до суду), в тому числі: надавати відповіді на запити податкової, подавати заперечення, оскаржувати в адміністративному та судовому порядку результати перевірки, представляти інтереси Замовника податкових органах. За домовленістю з Замовником, оформленою окремим додатком, Виконавець зобов’язується представляти інтереси Замовника в судових органах. Вартість вказаних в п. 1 даного Додатку робіт становить 135 311,80грн., в тому числі ПДВ 22 551,97 грн. Послуги від ТОВ «Форесто Транс» були прийняті позивачем шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг №2 від 25 жовтня 2016 року. Невід’ємною частиною акту приймання-передачі послуг є акти приймання-передачі документів від 25 жовтня 2016 року та від 16 вересня 2016року (т.1 а.с.131-139).

Також, в підтвердження надання юридичних послуг з супроводження податкової документальної перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Калібрі» (підготовка до суду), позивачем надані суду адміністративний позов ТОВ «Донвуглересури» про скасування податкового повідомлення-рішення щодо завищення податкового кредиту за березень 2016року по взаємовідносинах з ТОВ «Калібрі» та листування ТОВ «Калібрі» з Державною податковою інспекцією у м. Дружківці ГУ ДФС у Донецькій області, які підготовлені ТОВ «Форесто Транс» на виконання спірної угоди № 0308/16-у від 03.08.2016 року (т.5 а.с.73-94).

Оплата за договором № 0308/16-у від 03.08.2016 року в сумі 86708,32 грн. підтверджується платіжним дорученням, з урахуванням листа щодо помилки в призначенні платежу (т.5 а.с.52,53).

Відповідно до п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють Платника податків про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому.ю платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в редакції, що була чинна на момент здійснення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV із змінами та доповненнями (далі Закону № 996- ХІV) встановлено, що дії цього Закону № 996- ХІV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Ст. 3 Закону № 996-ХІV встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно ст.1 Закону № 996- ХІV первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Ст. 4 Закону № 996-ХІV визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88).

Згідно з п.2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення № 88, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.

Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів ТОВ «Форесто Транс», ТОВ «Ділайн-Трейд», ТОВ «Глобал Стар Компани».

Відповідно до Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до якого забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016р. № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016р. за № 839/28969, вбачається, що види діяльності ТОВ «Форесто Транс», ТОВ «Ділайн-Трейд», ТОВ «Глобал Стар Компані» узгоджуються з наданими позивачу товаром, послугами/роботами за вищевказаними угодами, що в свою чергу спростовує висновки податкового органу про відсутність їх зв’язку з господарською діяльністю підприємства (т.5 а.с.60-72).

Суд критично оцінює доводи відповідача в акті перевірки стосовно неможливості підтвердження реальності здійснення господарських відносин позивача з ТОВ «Глобал Стар Компані» з підстав не надання контролюючим органом, на обліку в якому знаходиться контрагент, зустрічної звірки (не знаходження підприємтсва за податковою адресою), оскільки по – перше, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту, а по-друге, виявлення об’єкта та джерела доказів під час перевірки, з урахуванням принципів презумпції правомірності рішень/дій платника податків, покладено на податковий орган.

Таким чином, вирішальним під час встановлення факту завищення сум податкового кредиту по певним операціям позивача є чітке та зрозуміле формулювання суті виявлених перевіркою порушень податкового законодавства з посиланням на первинні документи, які фіксували зазначені порушення та норми права, якими такі порушення обумовлені, задля надання можливості платнику податків регулювати свою поведінку та передбачати наслідки, які може потягнути їх дія.

Враховуючи викладене, на підставі наведених норм податкового законодавства, при дослідженні первинних документів суд виходять із того, що платник податку має право на декларування податкового кредиту тільки при наявності одночасно наступних умов:

- списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною – що, відповідно до п.п.198.2 Податкового кодексу України є підставою для виникнення у платника податку права на податковий кредит;

- платник податку отримав від продавця товарів (послуг) належним чином складену та зареєстровану податкову накладну,інші подібні документи (п.201.10, 201.11 ПКУ).

Відсутність хоча б однієї з наведених вище умов не дає право платнику податку декларувати суму податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, порушення постачальниками товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання, певних вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування валових витрат та податкового кредиту у випадку, якщо така залежність не визначена Податковим кодексом України.

Також, Податковим кодексом України визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов’язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від "23" листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Стосовно посилання відповідача на те, що у контрагентів відсутня необхідна чисельність працівників, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, суд зазначає, що вказані посилання відповідача є лише його припущеннями та суб’єктивною думкою, яка належними та допустимими доказами не підтверджується.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Стосовно доводів відповідача в акті перевірки на нереальність укладеного з ТОВ «Ділайн-Трейд» правочину з підстав наявності в провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області відкритого кримінального провадження №42016050000000233 від 31.03.2016року, в якому засновник та керівник ТОВ «Ділайн-Трейд» (Особа_3) має статус підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, суд зазначає наступне.

За відсутності відповідного вироку суду по кримінальному провадженню №42016050000000233 за фактом скоєння злочину передбаченого ч.2 ст.364, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України та без наведення доказів суперечності відповідного правочину інтересам держави, суд не бере до уваги зазначену інформацію. Крім того, в акті перевірки не вказано прізвище, ім’я та по батькові засновника та керівника ТОВ «Ділайн-Трейд», який має статус підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, що не дає змоги суду встановити чи та сама особа від імені ТОВ «Ділайн-Трейд» укладала спірну угоду з позивачем та підписувала первинні документи в підтвердження виконання цього правочину. Інших доказів ніж ті, що викладені в акті перевірки (стор.6 акту) стосовно спрямованості умислу під час формування податкового кредиту платників податків – учасників відповідних операцій, податковим органом надано не було.

Оцінку належності та допустимості доказів (протоколи допиту свідків, наявність відкритого кримінального провадження №42016050000000233, а також на інші докази, отримані у ході слідства) має бути надано судом під час розгляду кримінальної справи у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи.

Також, доказів на підтвердження того, що в кримінальному провадженні №42016050000000233 існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду також не надано.

У відповідності до практики Верховного суду України позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Таким чином, доводи, на які посилається відповідач не можуть вважатися належними та допустимими доказами нереальності здійснення господарських операцій, та не можуть свідчити про відсутність факту придбання робіт чи послуг позивачем у ТОВ «Ділайн-Трейд».

Крім того, сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин, контрагент позивача та позивач, були внесені до ЄДР та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання надання робіт/послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

У відповідності до практики Верховного суду України, позивачем доведено в судовому засіданні зв'язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Суд зазначає, що платник податків не має перевіряти реальність волевиявлення засновників підприємства контрагента на здійснення господарської діяльності. Відповідно до ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, оцінюються судом з урахуванням специфіки кожної господарської операції – умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають, досягнення результату, на яий направлена відповідна послуга, тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, у разі можливості ідентифікації зазначеного документу та наявності головних реквізитів задля такої ідентифікації, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов’язаннях платника податку у зв’язку з його господарською діяльністю мали місце.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

За таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2017року за №0000151400 – задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 27.04.2017року за №0000151400, яким зменшено розмір від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 3 040 940грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвуглересурси» (ЄДРПОУ 25121804, 84200, м. Дружківка, вул. Радченко, буд.34Б) судові витрати в розмірі 45 614 (сорок п’ять тисяч шістсот чотирнадцять)грн.10коп.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кірієнко В.О.