Постанова № 69759605, 24.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 р. Справа № 804/5717/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптінвесттрейд» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Дніпропетровській області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптінвесттрейд», в якому просить суд: підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Оптінвесттрейд».

В обґрунтування заявлених позовних вимог управління зазначило, що після виходу за адресою місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Оптінвесттрейд» (далі ТОВ «Оптінвесттрейд») з метою проведення документальної планової виїзної перевірки товариства в порушення п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України перевіряючих не було допущено до проведення перевірки, про що було складено акт про відмову у допуску для проведення документальної планової виїзної перевірки. При цьому позивач вважає за необхідне скористатися наданим йому правом, передбаченим п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, ч. 6 ст. 183-3 КАС України, у звязку із чим і звернувся до суду із цим позовом про підтвердження адміністративного арешту майна ТОВ «Оптінвесттрейд» в загальному порядку.

У судове засідання зявився представник позивача.

Представник відповідача не зявився в судове засідання, проте з адреси відповідача, зазначеної відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернувся конверт із вкладенням повістки про виклик, що у відповідності до положень ч. 8 ст. 35 КАС України вважається належним врученням повістки. Тому згідно з положеннями ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі п. 75.1 ст.75, ст. 77 Податкового кодексу України та наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.08.2017 року № 4121-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Оптінвесттрейд» у період з 21.08.2017 року позивачем було заплановано проведення документальної планової виїзної перевірки товариства за період з 29.07.2016 року по 30.09.2017 року тривалістю 10 робочих днів. У звязку із цим позивачем було складено наказ від 02.08.2017 року № 4121-п та письмове повідомлення від 02.08.2017 року № 1797 з датою початку перевірки, які були надіслані відповідачу 03.08.2017 року рекомендованим листом за податковою адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, буд. 16.

З метою проведення документальної планової перевірки ТОВ «Оптінвесттрейд» 21.08.2017 року перевіряючими було здійснено вихід за податковою адресою підприємства: м. Дніпро, вул. Василя Жуковського, буд. 16. Але посадовими особами ТОВ «Оптінвесттрейд» було відмовлено перевіряючим у допуску для проведення документальної планової виїзної перевірки, за причиною відсутність факту отримання копії наказу та повідомлення на проведення перевірки. Про це було складено акт від 21.08.2017 року № 9569/04-36-14-02/40699748 «Про недопущення посадових осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до перевірки ТОВ «Оптінвесттрейд».

З урахуванням цього позивач скористався наданим йому ст. 94 Податкового кодексу України правом накласти арешт на майно товариства за недопуск перевіряючих для проведення документальної планової перевірки та звернувся до суду в загальному порядку з метою його реалізації. Адже попередньо звертався з відповідним поданням, яке було повернуто заявнику.

Так, відповідно до п. 81.1, п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Згідно з п. 94.1, пп. 94.2.3 п. 94.2, 94.3, 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Тож, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було прийнято рішення про застосування до відповідача адміністративного арешту майна платника податків.

Втім, п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України встановлена вимога про необхідність перевірки судом обґрунтованості накладення контролюючим органом арешту, яка має бути здійснена протягом 96 годин.

Так, відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Тому суд, враховуючи вимоги п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України, вважає, що після спливу вказаних 96 годин з моменту прийняття контролюючим органом рішення про застосування арешту від 21.08.2017 року необхідність перевірки судом обґрунтованості його застосування відпала, а арешт майна вважається таким, що фактично не відбувся без обґрунтування рішенням суду.

Суд, згідно з ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, у суду відсутні підстави для задоволення цього адміністративного позову.

Також суд вважає за необхідне вирішити питання про розподіл судових витрат, у звязку із чим зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст. 87, ч. 4 ст. 94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні цього адміністративного позову у повному обсязі, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 1600,00 грн. не підлягає поверненню йому з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 24 жовтня 2017 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_1