Ухвала суду № 69759599, 31.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

31 липня 2017 р. Справа № 804/1354/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №804/1354/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2О." до Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2О." до Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із позовними вимогами щодо:

визнання протиправним та скасування рішення Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер 31414744 від 16.09.2016р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером 1222380500:01:001:0245, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_2);

визнання протиправним та скасування рішення Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки), індексний номер 31414861 від 16.09.2016р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером 1222380500:01:001:0246, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_3).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. відкрито провадження в адміністративній справі №804/1354/17 та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2О." обгрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень відповідача. Так, у позовній заяві зазначено, що 14.11.2006р. Селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_2О." були укладені із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 окремі договори щодо оренди належних третім особам 2 і 3 на праві власності земельних ділянок за кадастровими номерами 1222380500:01:001:0245 та 1222380500:01:001:0246, які укладено на термін 49 років з дня їх державної реєстрації. Водночас, позивач стверджує, що до закінчення строку дії зазначених договорів Юрївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області винесено оскаржувані рішення та здійснено реєстрацію прав оренди на вищезазначені земельні ділянки за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем із порушенням вимог п. 8-1 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакцій станом на 01.01.2016р.), оскільки державним реєстратором належним чином не перевірено, чи вже зареєстроване право оренди на дані земельні ділянки, внаслідок чого було неправомірно здійснено реєстрацію прав на оренди одних і тих самих земельних ділянок. Позивач зазначає, що відповідні рекомендації також містяться у листі Державної реєстраційної служби України «Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами» за №2951/05-15-13 від 06.08.2013р. Окрім того, позивач зауважує, що відповідну правову позицію також підтримує і Верховний суд України у постанові від 29.09.2015р. по справі №21-760а15 (802/37191).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову з проханням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована безпідставністю позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що згідно із приписами ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак згідно актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи про інше речове право щодо зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок від 14.11.2006р. укладених Селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_2О." із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що відсутність державної реєстрації договорів оренди згідно вимог чинного законодавства веде до недійсності таких договорів оренди. Також, у запереченнях на позов відповідач акцентує увагу суду, що питання підсудності спорів про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно належить до юрисдикції цивільного судочинства, що слідує із правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 14.06.2016р. по справі №21-41а16.

Треті особи 2 та 3 із позовними вимогами Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2О." не погодились, надавши до суду заперечення на позовну заяву та письмові пояснення, у яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначають, що 14.11.2006р. не укладали із позивачем договорів оренди земельних ділянок. Окрім того, треті особи 2 і 3 зауважують, що надані позивачем до суду договори від 14.11.2006р. не зареєстровані у встановленому законом порядку, у звязку з чим дані правочини не можуть вважатись дійсними. Також у поясненнях до позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зауважають, що укладені ними із Селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_2О." від 11.03.2002р. договори щодо оренди належних ним земельних ділянок на термін 5 років були зареєстровані та посвідчені нотаріально, однак дані договори закінчили строк дії, а будь-які інші додаткові угоди чи інші договори між ними та позивачем не укладались.

Представник позивача позов підтримала, просила позовну заяву задовольнити, надавши обгрунтування аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Представник третіх осіб 2 і 3 у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні тим, які викладені у поясненнях на позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У судове засідання призначене на 31.07.2017р. представник відповідача та третя особа 1 або її уповноважений представник не зявились.

Від представника Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, зазначиши, що відповідач позовні вимоги не визнає.

Письмових пояснень та інших клопотань від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до суду не надходило.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник відповідача та третя особа 1 або її уповноважений представник у судове засідання не зявились, ухвалою суду від 31.07.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу №804/1354/17 призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Проте, дослідивши зазначений адміністративний позов та долучені до нього докази, суд доходить висновку про можливість закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2) належить на праві власності земельна ділянка за кадастровим номером 1222380500:01:001:0245, загальною площею 6,510 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме:

-Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності МД №3133 від 25.01.2001р., виданий Олександрівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 18 сесії ХХІІІ скликання Ради народних депутатів №2 від 17.11.2000р.;

-Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №68224596 від 16.09.2016р.;

-ОСОБА_2 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-1204140212016 від 28.11.2016р.

ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3) належить на праві власності земельна ділянка за кадастровим номером 1222380500:01:001:0246, загальною площею 6,790 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме:

-Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності МД №3134 від 25.01.2001р., виданий Олександрівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення 18 сесії ХХІІІ скликання Ради народних депутатів №2 від 17.11.2000р.;

-Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №68225130 від 16.09.2016р.;

-ОСОБА_2 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-1204140272016 від 28.11.2016р.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується й не заперечується позивачем та третіми особами 2 і 3, що 11.03.2002р. між Селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_2О." були укладені із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 окремі договори щодо оренди належних третім особам 2 і 3 на праві власності земельних ділянок за кадастровими номерами 1222380500:01:001:0245 та 1222380500:01:001:0246, які укладено на термін 5 років з дня їх державної реєстрації в місцевій Раді народних депутатів (п. 2.3 договорів).

Дані договори 11.03.2002р. посвідчені приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 та зареєстровано у реєстрі за №983 та за №989.

Окрім того, дані договори зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди земельних ділянок від 12.03.2002р. за №03 та №04, що підтверджується підписом сільського голови та печаткою Олександрівської сільської ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області.

За твердженням позивача 14.11.2006р. між Селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_2О." були укладені із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 окремі договори щодо оренди належних третім особам 2 і 3 на праві власності земельних ділянок за кадастровими номерами 1222380500:01:001:0245 та 1222380500:01:001:0246, які укладено на термін 49 років з дня їх державної реєстрації в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Магдалинівському відділі Дніпропетровської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», яке відбулось 14.06.2007р., у звязку з чим зазначені договори діють до 14.06.2056р.

Водночас, позивачем було встановлено, що до закінчення дії даних договорів Юрївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області були винесені:

- рішення (індексний номер 31414744 від 16.09.2016р.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки) за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером 1222380500:01:001:0245, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_2);

- рішення (індексний номер 31414861 від 16.09.2016р.) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (право оренди земельної ділянки) за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) на земельну ділянку за кадастровим номером 1222380500:01:001:0246, загальною площею 6,51 га, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, власником якої є ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_3).

Факт проведених відповідачем реєстраційних дій особами, які беруть участь у справі не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №68224596 від 16.09.2016р., за №68225130 від 16.09.2016р., за №79417345 від 02.02.2017р., №79463015 від 02.02.2017р.

Вважаючи, що цими рішеннями Юрївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області порушено право позивача на користування спірними земельними ділянками та допущено одночасне існування державної реєстрації декількох різних прав оренди на одні і ті ж самі земельні ділянки, не зважаючи на той факт, що право оренди у позивача виникло першочергово, Селянське (фермерське) господарство "ОСОБА_2О." звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року по справі № 21-41а16 вказано Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року по справі № 2а-10699/11/2670 та від 24.02.2015 року по справі №21-23а15 вказано у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, даний спір стосується захисту порушеного, на думку позивача, права оренди земельних ділянок.

Так, під час розгляду адміністративної справи №804/1354/17 судом встановлено, що спірним питанням у даних правовідносинах є факт укладання 14.11.2006р. між Селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_2О." із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 окремих договорів щодо оренди належних третім особам земельних ділянок на термін 49 років, оскільки треті особи 2 і 3 заперечують проти укладання такого договору із позивачем та стверджують, що Селянським (фермерським) господарством "ОСОБА_2О." було надано до суду підроблені документи.

Крім того, у запереченнях на позов треті особи 2 і 3 зауважують, що надані до суду договори оренди земельних ділянок від 14.11.2006р. не зареєстровані у встановленому законом порядку, а саме відсутні дати засвідчення факту державної реєстрації, у звязку з чим, на думку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з урахуванням положень ст. 125 Земельного кодексу України, такі договори не можуть вважатись укладеними.

Отже, у даній справі спір стосується не стільки правомірності рішень Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (прав оренди земельної ділянки) за індексними номерами 31414744 та 31414861 від 16.09.2016р., скільки фактичного користування цими земельними ділянками, які, на думку позивача, неправомірно використовуються третьою особою 1, так як у позивача таке право користування виникло першочергово і підстав для його припинення не було.

Із наведеного вбачається, що предметом судового розгляду є земельні ділянки, які фактично одночасно перебувають у користуванні декількох користувачів.

Аналіз вищевикладених фактичних обставин дає підстави вважати, що оскаржуваним рішенням щодо проведення Юрївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області відповідних реєстраційних дій передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, щодо наявності або відсутності у Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2О." позивача права оренди належних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві приватної власності земельних ділянок згідно договорів оренди від 14.11.2006р., з урахуванням договорів оренди земельних ділянок від 12.09.2016р. укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 із ОСОБА_4 та із ОСОБА_5 - дійсність або недійсність яких може бути визнана судом.

Відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України у разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З наведеного випливає, що спір, предмет якого охоплює перегляд рішення суб'єкта владних повноважень, стосується відносин щодо користування земельною ділянкою і з посиланням на певні конкретні обставини вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

Згідно із приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України - одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, з огляду на викладене та положення п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи, що спірні відносини пов'язані з дійсністю правочину (цивільно-правової угоди), суд доходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і повинен вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обовязок субєкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом України у постановах від 16.12.2014 року по справі № 21-544в14, від 31.05.2016р. у справі №21-678а16, від 14.06.2016р. у справі №21-41а16, від 14.06.2016 року по справі № 826/4858/15 та від 24.01.2017р. по справі №815/6165/14, яка є обов'язковою для врахування в силу ч.1 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер даних спірних правовідносин, який є цивільно-правовим, суд доходить до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.

Згідно із вимогами пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що даний спір належить до розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Згідно із ч.3 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України - про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Керуючись ст.ст. 157, 158-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №804/1354/17 за позовом Селянського (фермерського) господарства "ОСОБА_2О." до Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання протиправними та скасування рішень Юрївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.09.2016р. за №31414744 та за № 31414861 закрити.

Розяснити позивачу, що згідно ч.3 ст.157 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1