Постанова № 69759509, 07.06.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 р. Справа № 804/157/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" (далі-ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо визнання дій протиправними Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з податку на додану вартість за серпень 2016 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 р., оскільки рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №151/28-048 від 24.04.2015 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» скасовано в судовому порядку. Тому, враховуючи, що на момент подачі позивачем декларації по податку на додану вартість за серпень 2016 року питання щодо правомірності позбавлення ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» статусу платника податку на додану вартість (далі-ПДВ) було вирішено в судовому порядку, а рішення відповідача №151/28-048 від 24.04.2015р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ КАРТСЕРВІС ПЛЮС судом скасовано, у Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не було підстав для неприйняття щомісячної звітності з ПДВ з підстав анулювання реєстрації платника ПДВ.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення проти позову з проханням відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Позиція відповідача відображена у запереченнях на позов та аргументована безпідставністю позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що 19.09.2016р. засобами електронного звязку до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшла податкова декларація ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з ПДВ за серпень 2016р., однак 24.04.2015р. свідоцтво ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» як платника ПДВ анульовано на підставі п.п. «г» п. 184.1 ст. 184 Розділу V Податкового кодексу України, у звязку з тим, що протягом 12 послідовних податкових місяців позивач подавав таку декларацію, яка свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобовязання чи податкового кредиту. Отже, відповідач вважає, що заявлені ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» позовні вимоги є безпідставними, оскільки на дату подання податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року позивач був відсутній в реєстрі платників податку на додану вартість. Тому зазначену декларацію цілком обґрунтовано не було прийнято, про що платнику було повідомлено квитанцією №1.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надавши обгрунтування аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, зазначивши, що проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС».

Окрім того, у запереченнях на позов відповідачем також заявлено клопотання щодо здійснення у порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України заміни відповідача по справі №804/157/17 його правонаступником, оскільки 03.02.2017р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни щодо повного найменування позивача, а саме: Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області переіменовано на Державну податкову інспекцію у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

У відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України - у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

З огляду на викладене, суд усною ухвалою, проголошеною у судовому засіданні від 07.06.2017р. здійснив заміну первинного відповідача по справі №804/157/17 на Державну податкову інспекцію у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не зявився, ухвалою суду від 07.06.2017р. відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу №804/157/17 призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33634870) зареєстровано як субєкта підприємницької діяльності юридичну особу від 03.08.2005 р., про що здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадянських формувань про включення відомостей про юридичну особу; код 33634870.

ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з 03.08.2005р. перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (даний контролюючий орган станом на момент розгляду справи переіменовано на Державну податкову інспекцію у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області), а з07.09.2005 р. позивача зареєстровано платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером - 336348726537.

09.10.2015 р. між ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» та Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області укладено договір №091020151 про визнання електронних документів.

Згідно із умовами договору - орган ДФС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків.

24.04.2015р. року рішенням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №151/28048 анульовано реєстрацію ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» платником податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/6902/15 від 15.01.2016р., яку залишено без змін згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016р. та яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» за № 151/28048 від 24.04.2015р.

19.09.2016р. позивачем засобами електронного звязку направлено відповідачу податкову декларацію ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з ПДВ за звітний серпень 2016 року з додатком (додаток 2).

19.09.2016р. ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» отримано електронну квитанцію №1 з Автоматизованої системи Єдине вікно електронної звітності ДФС України, в якій зазначено, що податкова декларація з ПДВ за період серпень 2016 р. доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 19.09.2016 в 10:56:31, однак «…Документ не може бути прийнятий порушено вимоги п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: ІПН 336348726537 не був платником ПДВ в періоді Серпень 2016 р. ..».

Не погодившись з такими діями відповідача, ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» звернулось до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України - податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Згідно з п.п.9.1.3 п. 9.1 ст.9 Податкового кодексу України - податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Пунктом 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Так, п.49.1 та п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється ст. 49 Податкового кодексу України та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (далі - Порядок № 21).

Згідно п. 9 розділу І Порядку № 21 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова звітність подається до контролюючого органу особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами розділу V Кодексу, за винятком:

- розрахунку податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України, який подається особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість, і тільки за той звітний (податковий) період (календарний місяць), у якому такі послуги отримано;

- декларації за останній звітний (податковий) період у разі анулювання реєстрації платником податку.

Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Згідно із пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України - у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пункту 48.3 та пункту 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, у разі відмови у прийнятті податкової контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття.

Пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Положенням п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України - податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Наказом Державної податкової адміністрації від 10 квітня 2008 року № 233 була затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису (далі Інструкція), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин.

За визначеннями, наведеними у пункті 1 розділу 1 Інструкції, квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.

Відповідно до пункту 7.4 розділу 3 Інструкції, перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з пунктом 7.5 розділу 3 Інструкції, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС

Пунктом 7.6 розділу 3 Інструкції, передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 7 розділу 1 Інструкції, підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є: його відповідність затвердженому формату (стандарту); підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов, встановлених в статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис; чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/ блокований).

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови позивачу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 р., стало анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з 24.04.2015 року (Квитанція №1), згідно з рішенням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №151/28-048 від 24.04.2015 р.

Рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №151/28-048 від 24.04.2015р. оскаржено позивачем в судовому порядку (адміністративна справа №804/6902/15).

У звязку з чим, суд вважає, що посилання відповідача на рішення №151/28-048 від 24.04.2015р. в якості підстави для відмови у прийнятті податкової звітності є цілком неправомірним, оскільки таке рішення на час спірних відносин (відмови у прийнятті декларації) було визнано протиправним та скасоване.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12).

Судом враховано, що спір у даній справі не стосується фактичних обставин прийняття відносно позивача рішення №151/28-048 від 24.04.2015р., але висновки суду у адміністративній справі №804/6902/15 підлягають обовязковому врахуванню при вирішенні даного спору.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року по справі № 804/6902/15, залишеної без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 року, частково задоволено адміністративний позов ТОВ КАРТСЕРВІС ПЛЮС до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобовязання вчинити певні дії, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ КАРТСЕРВІС ПЛЮС №151/28-048 від 24.04.2015 р.

Отже, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року по справі № 804/6902/15 визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ КАРТСЕРВІС ПЛЮС №15/28-048 від 24.04.2015р., рішення суду набрало законної сили 13.07.2016 р. та є обовязковим до виконання.

Таким чином, рішення відповідача, яке стало підставою не прийняття у позивача податкової звітності, скасовано судом.

З огляду на цю обставину, відмова податкового органу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року у зв'язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» є протиправною.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять (ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень, але не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, безпідставно та необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (відмови у прийнятті декларації) та вчинення дій, що оскаржуються.

Суд зазначає, що рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, яке стало підставою для відмови в прийнятті вищезазначеної декларації, скасоване постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2016 року по справі №804/6902/15, яка набрала законної сили 13.07.2016р.

За таких обставин суд вважає, що позивачу було протиправно відмовлено в прийнятті декларації ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з ПДВ за серпень 2016 року з посиланням на рішення, яке визнано судом незаконним.

Положенням п. 49.13 ст. 49 ПК визначено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.05.2012 року справі Бурдов проти Росії наголосив, що у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. №ETS N 005 виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом , має розглядатися як складова судового розгляду.

Варто також зауважити, що будь-який орган державної влади зобов'язаний діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Неухильне виконання зазначеної норми Основного закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

Зважаючи на той факт, що відповідачем не зазначено жодних інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 р., окрім тої, що скасована в судовому порядку, з урахуванням положень статті 19 Конституції України, п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати податкову декларацію ТОВ «КАРТСЕРВІС ПЛЮС» з ПДВ за серпень 2016р. такою, що прийнята у день її фактичного отримання контролюючим органом, тобто 19.09.2016р., як зазначено у квитанції №1 з Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України.

Таким чином, зважаючи на положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, суд доходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними - підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнати протиправними дій - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" за серпень 2016 року.

Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРТСЕРВІС ПЛЮС" з податку на додану вартість за серпень 2016 року такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме: 19.09.2016р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39545734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КАРТСЕРВІС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 33634870) судові витрати у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Копію постанови направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя ОСОБА_1