Ухвала суду № 69758995, 29.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

29 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,Лященко Н.П.,Романюка Я.М., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 1 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Коссе Людмила Миколаївна, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 7 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 1 жовтня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 20 у розмірі 3 802 286 грн 09 коп. і пені у сумі «23 43203 грн 42 коп.», яка складається із пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 18 752 982 грн 61 коп., пені за прострочення погашення процентів у сумі 4 679 320 грн 81 коп., простроченої заборгованості за кредитом у сумі 2 382 706,72 доларів США, простроченої заборгованості за процентами у сумі 1 419 489,37 доларів США, на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29 листопада 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Коссе Л.М. та зареєстрованого у реєстрі за № 2355, шляхом проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_05_17/pravo1/T990606.html?pravo=1>, із дотриманням вимог цього Закону та статті 39 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_820454/ed_2016_05_17/pravo1/T990606.html?pravo=1> Закону України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1> за початковою ціною продажу предмета іпотеки у розмірі 90 % від вартості предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення апеляційного суду Харківської області від 1 жовтня 2015 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалення у справі нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 3-5, 23, 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справа № 6-53цс15) та 19 квітня 2017 року (справа № 6-3057цс16).

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України визначено, що підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_218/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1> в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судове рішення, яким було визнано договір іпотеки недійсним і під час дії якого відповідач купив спірну квартиру, рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2012 року скасовано, а тому відновилося таке правове становище, яке існувало до ухвалення скасованого рішення.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

У постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року (справа № 6-3057цс16) містяться висновки про те, що за змістом частини третьої статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), частин першої, другої статті 39, частин першої, другої статті 40 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон України «Про іпотеку») вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням частини другої статті 39 цього Закону відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, порівняння змісту постанови Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року (справа № 6-3057цс16), зі змістом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеному у вказаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, за встановленням судами різних фактичних обставин справи.

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справа № 6-53цс15) містяться висновки про те, що факт переходу до особи права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, зберігає обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Таким чином, порівняння змісту постанови Верховного Суду України від 13 травня 2015 року (справа № 6-53цс15), зі змістом ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Коссе Людмила Миколаївна, про звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Апеляційного суду Харківської області від 1 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко Н.П. Лященко Я.М. Романюк