Ухвала суду № 69758891, 12.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

12 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» (далі - ТОВ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року у справі за позовом ТОВ до Харківської митниці ДФС України (далі - Митниця) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 липня 2017 року залишив без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року про відмову у задоволенні позову.

Не погодившись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ТОВ подало заяву про її перегляд Верховним Судом України з установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах норм матеріального права, що регулюють відносини пов'язані з визначенням митної вартості товару. На думку заявника, неоднаковість у правозастосуванні підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 17 серпня, 22 грудня 2016 року, 2 лютого 2017 року (справи №№ К/800/12160/16, К/800/36899/15, К/800/34506/14).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

У рішеннях суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву та наданих для порівняння, йдеться про застосування одних і тих самих норм митного законодавства, що регулюють відносини, пов'язані з визначенням митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, заявленням, документальним підтвердженням та декларуванням митної вартості, а також з контрольними повноваженими митних органів перевіряти правильність визначення митної вартості та коригувати її.

Зокрема, в оспореному рішенні суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, який виходив з того, що митниця, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, після проведення консультацій та послідовного застосування методів визначення митної вартості товару, відповідно до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК) прийняла рішення про коригування митної вартості товару за другорядним (резервним) методом. При цьому використала наявну цінову інформацію за фактами митних оформлень ЄАІС, в тому числі попереднє митне оформлення ТОВ такого ж товару.

В ухвалах від 17 серпня, 22 грудня 2016 року застосування норм права основувалося на тому, що декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару. Ці документи не мали розбіжностей, містили всі відомості про числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари та які підтверджують митну вартість товарів. Було зазначено також, що митний орган не надав доказів того, що надані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності відображеної в них інформації.

В ухвалі від 2 лютого 2017 року суд касаційної інстанції погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причини їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку про те, що застосування одних і тих самих норм матеріального права, які регулюють відносини визначення митної вартості товару, зумовлене різними за змістом та характером фактичними обставинами кожної зі справ.

Такі обставини в розумінні положень пункту 1 частини першої статті 237, пункту 3 частини другої статті 239 КАС дають підстави вважати заяву необґрунтованою і такою, що унеможливлює допуск справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАНСНАБ» до Харківської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 липня 2017 року.

Суддя-доповідачМ.І. Гриців

Судді:О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко