Ухвала суду № 69758854, 05.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

5 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року у справі за його позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 червня 2017 року скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та залишив в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року про відмову у задоволенні позову у зазначеній справі.

Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України,

ОСОБА_4 подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статті 58 Конституції України, частини першої статті 9, 16 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), пункту 15 Перехідних положень Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 14 травня, 18 вересня 2014 року, 7 вересня 2016 року, 22 березня, 15 травня 2017 року (справи №№ К/9991/12716/12, К/800/65513/13, К/800/42552/13, К/800/18530/15, К/800/8046/І7 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачу, як особі, що звільнена з органів внутрішніх справ за станом здоров'я, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється лише за умови отримання права на пенсію станом на час звільнення, що передбачено частиною першою статті 9 Закону № 2262-ХІІ. Як встановлено судами попередніх інстанцій, права на пенсію за віком, вислугою років або інвалідністю на час звільнення позивач не мав, відтак, не мав і права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

У рішеннях суду касаційної інстанції від 18 вересня 2014 року, 7 вересня 2016 року та 22 березня 2017 року, наданих на підтвердження заявленої позиції, вирішувалось питання щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби внаслідок скорочення штату, у яких суд дійшов висновку, що особи, звільняючись зі служби з цієї підстави, право на отримання такої допомоги мають лише за умови наявності вислуги більше 10 років і більше.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року суд касаційної інстанції у справі, де позивач звільнений зі служби за станом здоров'я у грудні 2015 року, не вирішував питання правомірності нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки така виплата відбулась у травні 2016 року, правильність такої виплати вважав безспірною, спірні правовідносини у цій справі стосувались нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Рішення суду касаційної інстанції від 14 травня 2014 року, не може бути прикладом неоднаковості у правозастосуванні, оскільки у зазначеній справі суд касаційної інстанції не ухвалив остаточного рішення, а з огляду на неповноту фактичних обставин справи скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Такі обставини унеможливлюють прийняття рішення про відкриття провадження у справі і дають підстави вважати заяву необґрунтованою.

З огляду на вкладене, керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління поліції в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.В. Кривенда

О.Б. Прокопенко