Ухвала суду № 69758055, 19.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23775/17 Головуючий у 1-ій інстанції - Волошини В.О.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/10228/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.

при секретарі: Дука В.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_5 в інтересах публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про забезпечення позову по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_6

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року заяву ОСОБА_5 в інтересах ПАТ «КБ «Надра» про забезпечення позову по справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики - задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу в якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що ухвала суду постановлена з порушенням нормпроцесуального права. Зокрема зазначає, що при постановлені оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не з'ясував кому належить квартира на яку було накладено арешт, оскільки ОСОБА_6 не є власником квартиру АДРЕСА_1.

Представники відповідача у суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача у суді апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомляла.

З огляду на викладене колегія суддів у відповідності до ст.305 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності відповідача ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 233061,36 доларів США .

Зміст позовної заяви свідчить, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до поданої ОСОБА_6 копії договору дарування квартири від 01 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі під №1129, ОСОБА_6 подарувала, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийняли у дар в рівних частках належну дарувальнику на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с.17-19).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є власниками по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 кожний (а.с.20,21).

Зважаючи на те, що накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_1, судом перевірено хто був власником згаданої квартири, а оскільки договір дарування укладений ОСОБА_6 між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено 01 серпня 2017 року, тобто після постановлення судом оскаржуваної ухвали колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 не є власником згаданої квартири є необґрунтованими.

Необхідно зауважити, що договір дарування від 01 серпня 2017 року укладено після постановленням судом оскаржуваної ухвали, яка станом на 01 серпня 2017 року не набрала законної сили, проте згідно ч.10 ст.153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Також, не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що судом ні доказів, ні обставин, з якими суд пов'язував необхідність вжиття забезпечення позову, оскільки судом першої інстанції дано вірну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та вірно вказано, що зважаючи на ціну позову, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог ПАТ «КБ «Надра».

Виходячи з наведеного та наявних в матеріалах справи доказах, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вид забезпечення позову, про застосування якого просив суд позивач є співмірними з позовними вимогами та невжиття заходів забезпечення позову може у разі задоволення позовних вимог може утруднити виконання рішення.

Отже зважаючи на наявні в матеріалах справи докази та на викладені обставини оскаржувана ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року по даній справі постановлена у відповідності до норм процесуального закону, а тому передбачених ст. 312 ЦПК України підстав для її скасування у суду немає.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У X В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: