Ухвала суду № 69757303, 05.10.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/876/17 Головуючий 1 інстанції: Рибальченко І.Г.

Справа № 626/2340/16-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Протасова В.І.,

суддів - Савенка М.Є., Гришина П.В.,

при секретарі - Лисенко О.В.,

за участю прокурора - Князєвої О.Є.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 05 січня 2017 року стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонер, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимий:

18 січня 1998 року Диканським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.140, ч.3 ст.17-140, ч.1 ст. 145, ст.42 КК України ( 1960р.) до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

18 липня 2005 року Красноградьким районним судом Харківської області за ст.395 КК України до 2 місяців арешту;

01 квітня 2009 року Харківським районним судом Харківської області за ст. 394 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік;

14 грудня 2009 року Красноградським районним судом Харківської області за ч.1 ст. 122 КК України до 2 років позбавлення волі;

10 листопада 2015 року Київським районним судом м. Полтава за ч.2 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту;

16 грудня 2015 року Диканським районним судом Полтавської області за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року 5 місяців позбавлення волі, звільненого 14 грудня 2016 року по відбуттю строку покарання, -

засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням із встановленням іспитового строку один рік.

Згідно з ч.1 ст.76 КК України, покладено на нього наступні обов"язки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вироком встановлено, що 14 серпня 2015 року приблизно о 09-й годині, ОСОБА_1 перебуваючи в нетверезому стані, повторно, шляхом відтискання вікна , проник до будинку ОСОБА_2, розташованого за адресою: вул.Фрунзе,7 в м.Красноград Харківської області., звідки ОСОБА_1 таємно викрав акустичну систему марки "Storm" (сабвуфера та двох колонок), що коштувала 700 грн. спричинивши потерпілому ОСОБА_2, матеріальну шкоду на суму700 грн. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_1 та правильності кваліфікації його дій, просить вирок скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.75 КК України, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок мякості, а також незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, а саме ч.4 ст.70 КК України. Вказав, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 не зазначив з яких підстав виправлення засудженого можливе без реального відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України. Зазначив, що судом при призначені покарання не в повному обсязі враховано, що ОСОБА_1 був раніше шість раз засуджений за умисні злочини, що йому надавалась можливість для виправлення та перевиховання, оскільки він звільнявся від відбування покарання з випробуванням, однак на шлях виправлення не став та скоїв новий корисний умисний злочин, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність. Просить ухвалити апеляційним судом новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового приєднання відбутої частини покарання, призначеного за вироком Диканівського районного суду Полтавської області від 16.12.2016 року у виді 1 року 5 місяців позбавлення волі, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, не досліджувалися докази щодо фактичних обставин справи, а сам обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, зазначивши, що згоден з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок стосовно ОСОБА_1 в межах поданої апеляційної скарги.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи, наряду з іншим, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його помякшують і обтяжують.

За положеннями ст.75 КК, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як слідує із матеріалів провадження суд, приймаючи рішення про призначення покарання обвинуваченому, прийняв до уваги тяжкість вчиненого ним злочину, який є тяжким, обтяжуючу покарання обставину рецидив злочину, вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння.

Тобто при призначенні покарання суд врахував усі обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі прокурора.

При цьому суд також взяв до уваги дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, є особою похилого віку, помякшуючи покарання обставини щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також повернення викраденого майна потерпілому.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на застосування до обвинуваченого ч.4 ст. 70 КК України є помилковим.

Відповідно до п.2 п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.

Колегія суддів враховує, що з моменту вчинення злочину сплинуло більш двох років і за цей час ОСОБА_1 відбув покарання призначене попереднім вироком, він є непрацездатним, та хворіє тяжким хронічним захворюванням, а тому не зважаючи на те, що він неодноразово судимий висновок суду першої інстанції про можливість застосування до нього положень ст. 75 КК України є привильним

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 05 січня 2017 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя

Судді: