Постанова № 69754942, 24.10.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 426/1579/17

провадження № 1-кп/415/747/17

УХВАЛА

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Лисичанськ

Колегія суддів Лисичанського міського суду Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.

судді Калмикової Ю.О.

судді Шевченко О.В.

за участю: секретаря Демченко Е.Є.

прокурора Лугового О.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальні акти у обєднаному кримінальному провадженні у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Давидо-Нікольське Краснодонського району Луганської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

28 вересня 2017 року з Апеляційного суду Луганської області до Лисичанського міського суду Луганської області надійшли обвинувальні акти з додатками у обєднаному кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 258-3 КК України та отримані головуючою суддею.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2017 року вищезазначене кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.

У відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні ухвалою слідчого судді був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 05.11.2017 року, у звязку з чим, під час підготовчого судового засідання прокурор Луговий О.Ю. звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1, в обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 258-3 КК України. Підстави, за яких було обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились, оскільки ОСОБА_1 має постійне місце проживання на території Луганської області, яка тимчасово не підконтрольна правоохоронним органам України, при цьому терористична організація «Луганська народна республіка», у сприянні якої він обвинувачується, продовжує незаконну діяльність на території Луганської області, а тому перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, є необхідність продовження строку тримання під вартою у відношенні останнього. Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 05.11.2017 року, судовий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 Лисичанським міським судом Луганської області не розпочатий, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою у слідчому ізоляторі на 60 діб.

Захисник ОСОБА_2 щодо клопотання прокурора покладалася на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти заявленого клопотання та вважав його таким, що не підлягає задоволенню.

Вислухавши доводи сторін, суд вважає клопотання прокурора Лугового О.Ю. про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

При цьому, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у п. 74 рішення від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» відповідно до якої «відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства», «не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції».

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України "метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; … 5) продовжити кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали колегії суддів Сватівського районного суду Луганської області про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 258-3 КК України, який відповідно до санкції ст. 258-3 ч. 1 КК України карається позбавленням волі від 8-ми до 15-ти років та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема що обвинувачений може переховуватись від суду та продовжити кримінальне правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України свідчать такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у скоєнні якого він обвинувачується, ОСОБА_1 являючись працездатною особою не працює, не навчається, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, міцні соціальні звязки, які б утримували його за місцем проведення судового розгляду відсутні, а також те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні вчинив особливо тяжкого злочиу, що свідчить про існування ризику, що перебуваючи на волі останній може продовжити кримінальне правопорушення. Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

При цьому зазначено, що небезпека переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу перевагу, ніж правила про повагу до свободи особи, а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки та домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 КК України.

Враховуюче вищевикладене, беручи до уваги, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, може продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, та переховуватися від суду, враховуючи його сімейне становище, вік, стан здоровя, та відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також відсутність підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 31, 177, 178, 197, 314-317, 372 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 258-3 КК України на 60 днів, тобто по 22 грудня 2017 року, включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 22 грудня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Копіію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя: М.М. Старікова

Судді: Ю.О. Калмикова

ОСОБА_3