Ухвала суду № 69754385, 19.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1679/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Гарбуз О. А.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

19.10.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Кіселика С.А., Дьомич Л.М.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14.07.2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фермерського господарства «Омельяненко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до фермерського господарства «Омельяненко», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Новоукраїнської міської ради про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування майна із чужого незаконного володіння.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що між нею та відповідачем 23.06.2005 року укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,5 га кадастровий номер № НОМЕР_1, що розташована в с. Іванівка Новоукраїнський район Кіровоградської області. Строк дії договору 10 років.

27.04.2010 року між позивачем та відповідачем укладено зміни до договору, яким продовжено термін оренди земельної ділянки до 15.11.2025 року, замінено оплату орендної плати з натуральної на грошову форму, зміни зареєстровані 06.10.2015 року.

ОСОБА_2 зазначила, що зміни до договору є недійсними, оскільки розмір орендної плати на земельну ділянку встановлюються в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі, однак Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року, внесено зміни та визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки землі.

ОСОБА_2 зазначила, що всупереч ч.4 ст. 15 ЗУ «Про оренду плату» в змінах до Договору оренди землі не зазначені всі істотні умови договору, а саме не вказана сума договору та розмір орендної плати в грошовій формі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із врахуванням індексації.

Просила суд визнати недійсним правочином, зміни до договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,5 га кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована в с. Іванівка Новоукраїнського району, укладені між ОСОБА_2 та ФГ «Омельяненко», зареєстровані 06.10.2015 року.

Витребувати із незаконного володіння ФГ «Омельяненко» належну на праві приватної власності ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,5 га, що розташована в с. Іванівка Новоукраїнського району.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги та зазначила, що 15.07.2015 року між позивачем та відповідачем укладено зміни до Договору, зареєстровані 06.10.2015 року, відповідно до яких внесені зміни до розділу II Договору № 1811 від 23.06.2005 року «Умови та термін дії договору» та розділу III «Орендна плата».

Зазначила, що відповідно до розділу ІІІ договору оренди замельної ділянки із змінами , орендна плата визначається у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в примірнику договору оренди позивача, конкретний відсоток не зазначено. Також ні в договорі №1811 від 23.06.2005 року, ні в Договорі оренди земельної ділянки із змінами не зазначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і відповідно не зазначена конкретна сума, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 збільшила позовні вимоги та зазначила, що вона як орендодавець, особисто не зверталась з проханням про реєстрацію змін до договору оренди земельної ділянки №1811, укладених 15.07.2015 року.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що із заявою 06.10.2015 року звернувся ОСОБА_3

Зазначила, що перереєстрація була здійснена представником відповідача, який не був уповноважений на здійснення реєстраційних дій та не мав відповідної правоздатності.

Просила суд визнати недійсним правочином Договір оренди землі №1811, із змінами від 15.07.2015 року щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,5 га, що розташована в с. Іванівка Новоукраїнського району, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Омельяненко».

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 25126202 від 07.10.2015 року та здійснену на його підставі державну реєстрацію змін до договору оренди земельної ділянки площею 4,5 га, що розташована в с. Іванівка Новоукраїнського району, який укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Омельяненко».

Витребувати із незаконного володіння ФГ «Омельяненко» належну на праві приватної власності ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,5 га, що розташована в с. Іванівка Новоукраїнського району.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14.07.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема зазначається, що судом першої інстанції не враховано, що в примірнику змін до договору позивача , прошитому та скріпленому печаткою ФГ «Омеляненко» не зазначено суму, яка підлягає сплаті на користь позивача, а також не зазначено відсоток який підлягає сплаті на користь позивача. Суд зазначаючи , що орендна плата становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, спирався виключно на примірник, що знаходився у відповідача й неправомірно надав йому перевагу , над оригіналом примірника позивача. Не було визначено розмір грошової оцінки земельної ділянки. Також зазначається, що судом не надано правової оцінки тому факту, що позивач особисто не подавав заяву на реєстрацію змін до договору , відповідного листа не направляв.

Зазначається, що позивач укладаючи договір не мала на меті отримувати грошові кошти , а розраховувала , що буде отримувати продукцію в натуральній формі. Договір підписала в незаповненому вигляді , оскільки підписала чистий аркуш бланку договору. Вказує, що позивач помилилась , щодо істотних умов договору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що між сторонами 23.06.2005 року укладено договір №1811 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,5 га кадастровий номер № 3524081800:02:000:0212, що розташована в с. Іванівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, на 10 років.

Договір зареєстрований 23.11.2005 року (а.с. 10).

Умовами договору визначено, що договір укладено строком на 10 років. Відповідач повинен сплачувати позивачу, щорічну орендну плату в розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки землі, яка сплачується у натуральному вигляді, зерновими культурами. Нормативно грошова оцінка землі в договорі не зазначена.

15.07.2015 року за заявою ОСОБА_2 (а.с.152) між нею та відповідачем укладено зміни до договору оренди №1811 від 23.06.2005 року. Дані зміни зареєстровані 06.10.2015 року. (а.с.9).

Відповідно заключних положень, попередні зміни від 27.04.2010 року до договору №1811, втрачають чинність.

Відповідно змін, термін оренди земельної ділянки продовжено до 15.11.2025 року та замінено сплату орендної плати з натуральної форми на грошову форму. (а.с.147-153)

Суд першої інстанції зазначив, що судом встановлено та даного факту ОСОБА_2 не заперечувала, що в 2015 році та в 2016 році, отримувала орендну плату в розмірі більшому ніж вказано в договорі. Отримувала у 2015 р. гроші та цукор. Також не заперечувала отримання орендної плати в сумі 9675,00 грн. готівкою, що підтверджується довідкою відповідача (а.с. 36).

Представником відповідача подано в судовому засіданні на вимогу суду податковий розрахунок та розрахунок орендної плати на ім'я позивача, відповідно до яких встановлено виплату ОСОБА_2 за 2015 рр. 3948 грн. та 2016р. 13 377 грн. з яких 3702 грн. за 2015рік (а.с.159-183), що спростовує покази ОСОБА_2 про сплату орендної плати в тому ж розмірі, що і 2015 році та збільшення лише на 300 грн..

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно умов договору, орендна плата обчислюється з обов'язковим врахуванням індексації визначених законодавством, орендар має право визначити в односторонньому порядку і збільшувати розмір орендної плати.

Таким чином, передбачено право, а не обов'язок орендаря на збільшення розміру орендної плати.

Також умовами договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається раз на три роки у разі: зокрема підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Таким чином, розмір орендної плати може бути переглянуто не раніше 2018 року.

Суд першої інстанції зазначив, що ст.13 Закону України «Про оренду землі» визначено поняття договору оренди землі: договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів № 2073 «Про затвердження порядку державної реєстрації договорів оренди землі», у договорі оренди мають бути зазначені істотні умови договору оренди передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі». Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції 2015 року) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно ч.1, 2 ст. 22 ЗУ «Про оренду землі», в редакції, що діяв на час укладення спірного договору оренди, орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Відповідно ч.3 ст. 22 ЗУ «Про оренду землі», розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

Орендна плата відповідно до ст.21 Закону «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється законом «Про оплату за землю», та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Також, саме Закон України «Про оцінку земель» визначає, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення поділяється на два типи: нормативну та експертну.

Нормативну грошову оцінку земельних ділянок здійснюють для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

За результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується сільською, селищною, міською радою. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. За результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки громадяни можуть отримати виключно через Центри надання адміністративних послуг (ЦНАПи), які утворені при місцевих державних адміністраціях та органах місцевого самоврядування.

Закон України «Про оцінку земель» визначає систематичність проведення нормативної грошової оцінки земель: нормативна грошова оцінка земельних ділянок відбувається не рідше як один раз на 5-7 років стосовно земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх призначення, та тих, що знаходяться за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Суд першої інстанції зазначив, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір являється правочином і на договір поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, яка може бути оспорена в судовому порядку.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, закріплені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, згідно приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, визначених законом, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення договору було проведено з дотриманням вказаних вимог законодавства і тому подальша реєстрація договору проведена належно. Якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода сторони позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав. Відсутність проведення в даному випадку нормативно грошової оцінки не свідчить про порушене право позивача, а відповідно правової позиції ВСУ від 25.12.2013 року №6-94цс13 у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право та з'ясування обставин порушення прав.

Суд першої інстанції зазначив, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації, вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони врегулювали в договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, виконували умови договору узгодженим способом, зокрема, відповідач сплачував орендну плату за землю, а позивачка упродовж усього часу отримувала орендну плату (в більшому розмірі), що нею не заперечується та підтверджено касовими книжками за 2015, 2016 рр., розрахунком від 14.07.2017 р. та податковими розрахунками відповідача за 2015, 2016 рр. (а.с.154-155,159,160-183) .

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_2 та її представник не надали належних доказів, в обґрунтування заявлених позовних вимог. Судом не встановлено порушення балансу майнових прав позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і як наслідки такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Посилання в апеляційній скарзі , що судом першої інстанції не враховано, що в примірнику змін до договору позивача , прошитому та скріпленому печаткою ФГ «Омеляненко» не зазначено суму, яка підлягає сплаті на користь позивача, а також не зазначено відсоток який підлягає сплаті на користь позивача є необґрунтованими .

Судом апеляційної інстанції, за клопотанням сторін з Новоукраїнської районної державної адміністрації, було витребувано матеріали відносно об'єкта нерухомого майна, яке було предметом оренди землі, а саме - земельна ділянка 3524081800:02:000:0212 яка належить позивачу на праві власності і яка є предметом судового спору.

З матеріалів, оглянутих колегією суддів вбачається, що в договорі оренди землі від 03.09.2004 року зареєстрований 23.06.2005 року і в подальших змінах до договору від 27.04.2010 року , 15.07.2015 року визначена орендна плата в відсотках від нормативної грошової оцінки землі. Так в 2015 році орендна плата визначена в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції роблячи свої висновки зокрема , що орендна плата становить 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, спирався виключно на примірник, що знаходився у відповідача й неправомірно надав йому перевагу , над оригіналом примірника позивача, в якому не було зазначено розмір орендної плати в 3%, не знайшли свого підтвердження.

З оглянутих матеріалів, наданих державним реєстратором вбачається, що в примірнику змін до договору оренди від 15.07.2015 року, який наданий державним реєстратором і в примірнику наданого відповідачем по справі визначено , що орендна плата вноситься орендарем до 31 грудня, щорічно в розмірі 3%. від нормативної грошової оцінки земель. Орендна плата оплачується в грошовій формі.

Не знайшли свого підтвердження доводи викладені в апеляційній скарзі, що позивач особисто не подавав заяву на реєстрацію змін до договору , відповідного листа не направляв.

В матеріалах справи знаходиться заява ОСОБА_2 від 15.07.2015 року в якій вона просить зареєструвати зміни до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 23.06.2005 року в ДП «Кіровоградський регіональний центр державного земельного кадастру» між ФГ. «Омельяненко» та нею.

Зазначені обставини позивачем, відповідно до норм діючого процесуального законодавства не спростовані.

Не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги , що позивач укладаючи договір оренди землі , не мала на меті отримувати грошові кошти , а розраховувала , що буде отримувати продукцію в натуральній формі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підписала зміни до договору оренди землі, орендну плату отримувала в грошовій формі і заперечень відносно цього не заявляла.

Докази які б спростували зазначені обставини в матеріалах справи відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі , що ОСОБА_2 підписала договір в незаповненому вигляді , оскільки підписала чистий аркуш бланку договору не підтверджується належними доказами відповідно до норм діючого законодавства.

Посилання в апеляційній скарзі , що оскільки в спірному договорі оренди землі не зазначено розмір грошової оцінки земельної ділянки і як наслідок це є підставною для визнання договору оренди землі недійсним не спростовує висновку суду першої інстанції, так як відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» зазначена обставина не є істотною умовою , яка тягне за собою визнання договору недійсним відповідно до діючого законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції оскільки не ґрунтуються на нормах матеріального права .

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14.07.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: