Ухвала суду № 69754250, 18.10.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2057/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Берднікова Г.В.

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

18.10.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.

суддів Авраменко Т.М., Кіселик С.А.

секретар Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконним рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою та зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати у приватну власність земельну ділянку.

Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз'яснено позивачу, що з вказаними у позові вимогами він може звернутись до суду в порядку адміністративного судочинства (а.с.8-10).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та направити справу для розгляду в суд першої інстанції (а.с.21-23).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При постановленні ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що у справі спір про право відсутній, дослідженню підлягають владні, управлінські рішення та дії Головного управління Держгеокадатсру у Кіровоградській області, як суб'єкта владних повноважень, тому спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Частина перша статті 3 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції та підсудності (п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).

За змістом статті 15 ЦПК України під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суд дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС.

Суд не врахував роз'яснення у п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» про те, що відповідно до ст. 15, 16 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17),Господарським процесуальним кодексом України (ст. 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16,21,393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 15 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи не вирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (ст. ст. 116, 118, 123, 128, 131, 144,146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності», про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (ст. ст. 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (ст. ст. 212 ЗК) (п.7 постанови Пленуму ВСУ).

Як свідчать матеріали справи в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що розпорядженням Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 15 квітня 2011 року № 157-р йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 1,50 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення , які перебувають у резерві Цибулівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. 12 липня 2012 року розроблений проект землеустрою був погоджений комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою у Знам'янському районі Кіровоградської області та на підставі вказаного проекту землеустрою 21 січня 2013 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру. Проте, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.. Вважає, що такою відмовою порушується його право на отримання у власність земельної ділянки (приватизації).

Отже, оскільки виник спір про цивільне право, то вказаний спір має вирішуватися у порядку цивільного судочинства. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за п. 10 частини другої статті 16 ЦК України та повинна пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України.

За таких обставин, ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою і оскільки вона перешкоджає подальшому провадженню у справі, то відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.

Керуючись п.4 ч.2 ст.307, ст.311, п.2 ч.1 ст.314, ст. 315 колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Скасувати ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 вересня 2017 року , а матеріали заяви повернути в той же суд .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

С.А.Кіселик