Рішення № 69752209, 10.10.2017, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/215/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 р. м. Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі

головуючої - Хомченко С.І.

за участю секретаря - Назаренко А.В.

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку при затримці видачі трудової книжки,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку при затримці видачі трудової книжки.

Свої вимоги мотивує тим, що з 01.06.2007 року він працював на посаді директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» ( далі ПСП АФ «Коман»).

17.11.2015 року ним особисто було подано заяву про звільнення із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю.

Окрім виконання обов'язків директора підприємства, він входив до числа засновників приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман».

Загальними зборами засновників ПСП АФ «Коман», які відбулися 17.11.2015 року його було звільнено з посади директора згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України - за згодою сторін, а також виведено зі складу засновників підприємства.

Того ж дня - 17.11.2015 року зборами засновників ПСП АФ «Коман», прийнято рішення про призначення на посаду директора ОСОБА_2, яку вповноважено на видання відповідного наказу, що підтверджується п. 3 рішення № 1 зборів засновників ПСП АФ «Коман» від 17.11.2015 року.

Крім цього, зборами від 17.11.2015 року затверджено нову редакцію статуту ПСП АФ «Коман». Відповідні зміни про засновників та керівника ПСП АФ «Коман» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про, що свідчить відповідна виписка від 20.11.2015 року. З копії нового статуту, зареєстрованого 19.11.2015 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 являється керівником підприємства з 17.11.2015 року.

Однак, розрахунок по виплаті йому заборгованості з заробітної плати, відповідачем своєчасно не був проведений.

У листі від 17.10.2016 року № М-799-11/04 Управління з питань праці Головного управління держпраці у Дніпропетровській області повідомило його про те, що за результатами проведеної позапланової перевірки ПСП АФ «Коман», розрахунок з ним проведено 10.02.21016 року, що підтверджується відомістю на виплату заробітної плати та видатковим касовим ордером від 10.02.2016 року № 6, що призвело до затримки виплати заробітної плати при звільненні більше, ніж на один місяць. Перевіркою також встановлено, що середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не проводився і на момент перевірки середній заробіток не нарахований та не виплачений.

Відповідач до теперішнього часу безпідставно відмовляє йому у видачі довідки про заробітну плату за останній період його трудової діяльності на даному підприємстві.

До цього часу відповідач, на неодноразові його усні звернення, не видав належну йому трудову книжку. Чинний директор ПСП АФ «Коман» ОСОБА_2 письмово повідомила його про те, що в період його трудової діяльності на посаді директора він особисто забрав свою трудову книжку для оформлення пенсії, однак з наданою відповіддю неможливо погодитися, оскільки вона не відповідає фактичним обставинам. Так, працюючи директором підприємства, він у 2011 році оформляв пенсію за віком. Ним до Пенсійного фонду України надавалася саме належним чином завірена ксерокопія його трудової книжки, яку він отримав на підприємстві. З наданої йому Пенсійним фондом України від 07.11.2016 року ксерокопії трудової книжки вбачається запис лише про початок його трудової діяльності на посаді директора ПСП АФ «Коман». При цьому на зазначеній ксерокопії проставлена печатка ПСП «Агрофірма «Коман», якою було завірено зазначену ксерокопію трудової книжки. Саме вказані обставини спростовують твердження директора ПСП «АФ «Коман» про те, що він особисто забрав трудову книжку з підприємства для оформлення пенсії.

Крім того ОСОБА_2 раніше у своєму листі від 28.08.2015 року пропонувала йому отримати трудову книжку та всі належні суми до виплати у зв'язку з його звільненням, що свідчить про її наявність на підприємстві.

З серпня 2015 року ОСОБА_2 протиправно відсторонила його від виконання своїх посадових обов'язків та обмежила у доступі до документації підприємства, внаслідок чого він вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Наразі трудова книжка йому потрібна для перерахунку пенсії за віком, згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення», що позбавляє його такого права з тієї причини, що відповідач відмовляється видати йому трудову книжку з відповідним записом про його звільнення з роботи.

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених спільним наказом № 58 від 29 липня 1993 року Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України, днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 7.1 вказаної Інструкції у разі одержання трудової книжки у зв'язку зі звільненням, працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку, таким чином докази своєчасності видачі трудової книжки на вимогу статті 60 ЦПК України покладаються на відповідача.

Відповідач безпідставно відмовляє йому видати довідку про заробітну плату, тому обчислити середній заробіток за затримку видачі трудової книжки можливо, виходячи з наступного розрахунку.

Міністерством соціальної політики України у листі від 09.09.2014 №10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» визначено кількість робочих днів у вересні - 22, у жовтні - 22.

Згідно опублікованих даних веб-сайту Державної служби статистики України [(посилання http://www.ukrstat.gov.ua) середня заробітна плата з розрахунку на одного штатного працівника по Дніпропетровській області у 2015 році становила:за вересень місяць - 4566 гривень та за жовтень - 4676 гривень.

Середньоденна заробітна плата, за попередні два місяці до звільнення, складає: 4566 грн. (вересень 2015 року) + 4676 грн. (жовтень 2015 року) / 44 робочих дні за два місяці (22 робочих дні у вересні 2015 року та 22 робочих дні у жовтні 2015 року) = 210,04 грн.

Кількість робочих днів за період з 17.11.2015 року по 24.05.2017 року становить - 380. Відповідно, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки станом на 24.05.2017 року становить: 210,04 грн. х 380 робочих днів = 79815,20 гривень. Просить суд зобов'язати Приватне сільськогосподарське товариство "Агрофірма "Коман» видати йому, ОСОБА_1, трудову книжку з відповідними записами про трудову діяльність в ПСП "АФ "Коман" на посаді директора в період з 01.06.2007 року по час звільнення з посади на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, яким вважати день фактичної видачі трудової книжки та стягнути з Приватного сільськогосподарського товариства "Агрофірма "Коман" на його користь середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 17.11.2015 року по 24.05.2017 року у розмірі 79818 гривень 20 копійок, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Позивач та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві від 13.09.2017 року.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували. Позовні вимоги позивача вважають безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню за безпідставністю. Просять у задоволенні позову відмовити з мотивів, наведених у запереченні.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Верховний Суд України в постанові від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, яка є обов'язковою для усіх субєктів правозастосування, вказав, що з урахуванням ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 01.06.2007 року працював на посаді директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» ( далі ПСП АФ «Коман»), що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1, заведеної 18 січня 1982 року на ім'я ОСОБА_1 ( ас. 7-8) та копією наказу « Про прийняття на роботу» за № 8 від 01.06.2007 року ( а.с. 9).

17 листопада 2015 року позивач ОСОБА_1 подав заяву про звільнення із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю ( а.с. 10).

Зборами засновників ПСП АФ «Коман» 17.11.2015 року позивача було звільнено із займаної посади, згідно п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України - за угодою сторін та виведено зі складу засновників підприємства ( а.с.12-14).

Того ж дня - 17.11.2015 року зборами засновників ПСП АФ «Коман» прийнято рішення про призначення на посаду директора Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма « Коман» - ОСОБА_2, яку вповноважено на видання відповідного наказу, що підтверджується п. 3 рішення № 1 зборів засновників ПСП АФ «Коман» від 17.11.2015 року ( а.с. 12-14).

Зборами від 17.11.2015 року затверджено нову редакцію статуту ПСП АФ «Коман». Відповідні зміни про засновників та керівника ПСП АФ «Коман» були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приватного підприємства Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Коман», дата видачі виписки - 20.11.2015 року, з якої вбачається що керівником зазначеного підприємства є ОСОБА_2 ( а.с. 39).

Наказом № 1 від 01.02.2016 року « Про призначення директора» директором Приватного сільського господарського підприємства «Агрофірми «Коман» призначено ОСОБА_2, відповідно до Статуту ПСП «Агрофірма «Коман» розділу 7 пункту 2, (а.с. 72).

У позовній заяві позивач зазначає, що при звільненні трудова книжка, на неодноразові його усні звернення, до теперішнього часу йому не видана. Чинний директор ОСОБА_2 письмово його повідомила його про те, що в період його трудової діяльності на посаді директора, він особисто забирав свою трудову книжку для оформлення пенсії, однак надана відповідь не відповідає фактичним обставинам, оскільки до Пенсійного фонду України ним надавалася саме належним чином завірена ксерокопія його трудової книжки, яку він отримав на підприємстві. З наданої йому Пенсійним фондом України від 07.11.2016 року ксерокопії трудової книжки, вбачається запис лише про початок його трудової діяльності на посаді директора ПСП АФ «Коман». При цьому на зазначеній ксерокопії проставлена печатка ПСП «Агрофірма «Коман», якою було завірено зазначену ксерокопію трудової книжки. Саме зазначені обставини спростовують твердження директора ПСП «АФ «Коман» про те, що він особисто забрав трудову книжку з підприємства для оформлення пенсії. Крім того ОСОБА_2 раніше у своєму листі від 28.08.2015 року пропонувала йому отримати трудову книжку та всі належні суми до виплати у зв'язку зі звільненням, що свідчить про наявність трудової книжки на підприємстві. З серпня місяця 2015 року ОСОБА_2 протиправно відсторонила його від виконання своїх посадових обов'язків і обмежила у доступі до документації підприємства, внаслідок чого він змушений звернутися до суду з даною позовною заявою. Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 02.09.2015 року було накладено арешт на майно ПСП АФ «Коман», в ході виконання якої була опечатана і будівля підприємства, в якій знаходилася кадрова документація, отже він фактично з липня місяця 2015 року і по день його звільнення, не мав доступу до документації підприємства, а директор в цьому йому перешкоджала. Накладений арешт скасовано цим же судом - 20.11.2015 року, тобто вже після його звільнення та виходу зі складу засновників підприємства.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що під час керівництва позивача на підприємтсві не вівся облік трудових книжок і після свого звільнення він не передавав жодних документів, в тому числі трудових книжок працівників, наступному керівнику або іншій особі, що виконує обовязки керівника. А тому на даний час на підприємстві відсутня трудова книжка позивача. Позивач забирав з підприємства свою трудову тнижку для оформлення пенсії і не повернув її .

Дані пояснення представника відповідача суд знаходить підставними і такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що саме за час перебування ОСОБА_1 на посаді директора, кадрова робота на підприємстві майже не велася, і це підтверджується листом Управління з праці Головного управління держпраці у Дніпропетровській області від 17.10.2016 року № М-799-11/04 за результатами позапланової перевірки, з якого вбачається, що відповідно до пункту «б» абзацу 1 пункту 7.1 глави 7 « Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них на ПСП АФ «Коман» не велася, ведеться вона лише з 20.11.2015 року. Особові картки працівників, які затверджені наказом Держкомстату та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656 на підприємстві відсутні, тому неможливо ні підтвердити ні спростувати щодо наявності трудової книжки ОСОБА_1 в агрофірмі, а також видачу її при звільненні. При звільненні з посади директора ОСОБА_1 та призначенні на посаду директора ОСОБА_2 відсутні акти прийому та передачі трудових книжок ( а.с.11). Згідно копії трудової книжки позивача, наданої до матеріалів справи (а.с. 8), вона завірена головним спеціалістом Томаківського відділу Пенсійного Фонду України 30.09.2011 року. Даний факт також підтверджується довідкою ПСП АФ «Коман» ( а.с. 79).

Питання щодо ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і облік регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 „Про трудові книжки працівників" та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція), затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, саме на ОСОБА_1, як на директорові підприємства, лежав обов'язок оформлення трудових книжок.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», трудові книжки зберігаються на підприємствах як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Пунктом 4 Постанови передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення , обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58, передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні встановлено, що саме позивач, в період який перевірявся державним інспектором праці, був відповідальною особою за виплату заробітної плати та оформлення трудової книжки

Так, ОСОБА_1 при звільненні не передавав наступному директору, за актом прийому та передачі, жодних документів, у тому числі трудових книжок і бухгалтерських документів. На час прийняття ОСОБА_2 посадових обов'язків директора, трудова книжка ОСОБА_1 на підприємстві не знаходилась.

В матеріалах справи наявний лист-повідомлення директора ПСП «Агрофірма « Коман» ОСОБА_2, згідно якого позивач неодноразово запрошувався до бухгалтерії отримати заробітну плату, однак останній не з'являвся. Із вказаного листа відомо, що при проведенні перевірки бухгалтерського та податкового обліку заборгованість по заробітній платі виникла у період виконання ОСОБА_1 обов'язків директора ПСП «Агрофірма «Коман». У листі ОСОБА_2 просила ОСОБА_1 надати його трудову книжку, оскільки останній забирав її з метою оформлення пенсії та не повернув її до підприємства ( а.с. 75-76).

Новий директор ОСОБА_2 фактично приступила до виконання обов'язків, отримала документи підприємства лише - 01.02.2016 року та здійснювала заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про необхідність явки з метою проведення остаточного розрахунку, що встановлено постановою апеляційного суду Дніпроптеровської області від 20.12.2016 року (а.с. 57-58), даною постановою також встановлено відсутність порушення вимог статтей 116, 117 КЗпП України в діях директора ПСП "Агрофірма "Коман" ОСОБА_2

Перевіривши матеріали справи суд встановив, що в діях директора ПСП «Агрофірма «Коман» ОСОБА_2 відсутні порушення вимог трудового законодавства, оскільки обов'язок здійснення своєчасних виплат заробітної плати та ведення трудових книжок покладався саме на колишнього директора - позивача по справі.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи, що позивачем та його представником не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактів, викладених у позовній заяві, суд вважає за можливе в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку при затримці видачі трудової книжки відмовити в повному обсязі.

Обговорюючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору та в задоволені позовних вимог йому було відмовлено, суд вважає за можливе віднести судові витрати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 15, 30, 202, 217, 256 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Коман» про видачу трудової книжки та стягнення середнього заробітку при затримці видачі трудової книжки - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С. І. Хомченко