Вирок № 69749350, 24.10.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2017 Справа №607/3957/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з Ліщинському О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016210010003855 від 18 листопада 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Зарка, Королівства Йорданія, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1, несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 КК України,

за участю прокурора Юськів О.В.

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6

законного представника

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілого адвоката Берегуляка В.Ф.

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2

законного представника

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Майки А.Б.

представників служби у справах

дітей Тернопільської міської ради Хоркавої К.І., Чайковського В.В.

представника Тернопільського

ВП ГУНП в Тернопільській обл. Мацієвської А.В.

представників органу пробації Прокопович Х.С., Довгополої М.М., Купчик С.

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2016 року близько 11.00 год., ОСОБА_2, перебуваючи у Тернопільській школі допризовної підготовки, що по АДРЕСА_2, з метою спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком правої руки в ділянку грудей, чим завдав фізичного болю та один удар правою ногою у ділянку лівого вуха ОСОБА_6, чим спричинив синець лівої вушної раковини, який відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Окрім цього, 17 листопада 2016 року близько 15.00 год. ОСОБА_2, перебуваючи поблизу Тернопільської школи допризовної підготовки, що по АДРЕСА_2, з метою спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень умисно наніс правою ногою один удар по лівій частині обличчя, а саме під ліве око. Після цього, з метою припинення побиття ОСОБА_6 почав відштовхувати від себе ОСОБА_2, але останній продовжував наносити удари кулаками обох рук та ногами в різні ділянки тіла, переважною більшістю в голову, та два удари правою ногою в ліве плече ззаду. Після цього ОСОБА_2 намагався нанести ОСОБА_6 удар лівою ногою в ділянку обличчя, проте ОСОБА_6 встиг прикрити обличчя руками, і удар прийшовся у кисть правої руки. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 ОСОБА_6 спричинено закриту черепно-мозкову травму - струс головного мозку, синець на чолі справа, садно лівої надбрівної ділянки, синці нижньої повіки лівого ока, лівої виличної ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; синець ділянки лівого плечового суглоба, який відноситься до легких тілесних ушкоджень; перелом 4-ї п'ясткової кістки правої кисті, який за однакою тривалого (більше 21 доби) розладу здоров'я належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 КК України, визнав частково та в судовому засіданні вказав, що в листопаді 2016 року коли він перебував у Тернопільській школі допризовної підготовки, в нього з потерпілим ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, на ґрунті того, що ОСОБА_6 обізвав його. В відповідь він також його обізвав, внаслідок чого між ним почалась шарпанина, в процесі якої він наніс один удар кулаком правої руки в ділянку грудей потерпілого, а також міг нанести удар в область голови потерпілого, однак цього добре не пам'ятає. Після цього їх розборонили та він пішов додому, однак вирішив повернутись назад з метою помститись ОСОБА_6 за образи. Повернувшись назад та перебуваючи поблизу Тернопільської школи допризивної підготовки, він побачив, як потерпілий разом із іншими учнями вийшов з приміщення школи та побачивши його знову викрикнув образи в його адрес. На це він також обізвав його та підійшовши ближче до нього наніс декілька ударів руками по голові потерпілого. В цей час ОСОБА_6 розмахуючи руками також намагався нанести йому ударів, однак ушкоджень йому не наніс. Він не пам'ятає послідовності нанесених ним ударів потерпілому, яким чином він їх наносив, та умисно в руку ударів ногою не наносив. В подальшому його відтягнули від потерпілого їх однокласники та він пішов додому. Через деякий час він дізнався про те, що в ОСОБА_6 струс головного мозку та перелом руки та не заперечує, що саме внаслідок його дій потерпілий отримав ушкодження вказані в обвинувальному акті. Просить суд застосувати до нього ЗУ «Про аміністію», як до особи, яка на момент вчинення злочину була неповнолітньою. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди не визнає.

Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вчинок свого сина оцінює негативно, проте, зазначила, що його дії були спровоковані образами зі сторони потерпілого. Окрім цього зазначила, що позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди не визнає у зв'язку із його недоведеністю. Також не визнає позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 в сумі 2528,75 грн. у зв'язку із відсутність належного документального підтвердження понесених витрат.

Незважаючи на часткове визнання вини самим обвинуваченим, його винуватість в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 КК України, повністю доведена зібраними в ході досудового розслідування доказами, що були предметом аналізу під час судового розгляду.

Зокрема, показаннями допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6, який пояснив, що 17 листопада 2016 року близько 10.00 год. коли він перебував у Тернопільській школі допризовної підготовки в нього з ОСОБА_2 виник словесний конфлікт, в ході якого вони один одного обізвали. Однак на цьому обвинувачений не зупинився та наніс йому один удар кулаком правої руки в ділянку грудей, а також один удар правою ногою в ліве вухо, після чого втік з уроків. По закінченню уроків він з однокласниками вийшовши з школи допризовної підготовки, знову побачив обвинуваченого, який підійшов до нього, кинув в обличчя соняшник та почав наносити йому удари кулаками обох рук та ногами в різні ділянки тіла, зокрема правою ногою в ліве вухо, правою ногою в передпліччя, кулаком правої руки в обличчя та в той час коли він закривав обличчя руками, наніс удар ногою в праву руку. Після цього однокласники відтягнули обвинуваченого від нього та конфлікт закінчився. Внаслідок нанесення йому ударів обвинуваченим йому спричинено струс головного мозку, синці, а також перелом правої кисті. Цивільний позов заявлений ним до обвинуваченого ОСОБА_2 та його законного представника ОСОБА_1 про стягнення 30000 грн. заподіяної моральної шкоди підтримує повністю та просить позов задовольнити в повному обсязі. При цьому зазначив, що заподіяна йому моральна шкода полягає в тому, що внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень, він був змушений тимчасово припинити свій звичний ритм життя, пропускати заняття в школі перед початком складання ЗНО для вступу у вищий навчальний заклад, а також додатково оплачувати репетиторів та проходити курси лікування.

Законний представник потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 цивільний позов свого сина ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав повністю та просить стягнути з обвинуваченого та його законного представника ОСОБА_1 30000 грн. заподіяної злочином моральної шкоди.

Крім наведених показань потерпілого, винуватість ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, доводиться також дослідженими в судовому засіданні документами матеріалів кримінального провадження, зокрема, оголошеними в судовому засіданні:

- заявою ОСОБА_6 від 18 листопада 2016 року, згідно якої від просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_2, який 17 листопада 2016 року наніс йому тілесні ушкодження біля Тернопільській школі допризовної підготовки, що по АДРЕСА_2.

(а.м.к.п. 71);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18 листопада 2016 року, відповідно до якої ОСОБА_7 повідомив про те, що 17 листопада 2016 року близько 11.00 год та 15.00 год. ОСОБА_2 перебуваючи в Тернопільській школі допризовної підготовки, що по АДРЕСА_2, наніс тілесні ушкодження ОСОБА_6, а саме перлом кисті правої руки, забиття м'яких тканин плечового суглобу правої руки, гематома та забій лівого ока та лівого вуха, забій грудної клітини, струс головного мозку.

(а.м.к.п. 72, 73);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30 січня 2017 року, згідно якої ОСОБА_6 вказав про те, що 17 листопада 2016 року близько 15.00 год. ОСОБА_2 перебуваючи поблизу Тернопільській школі допризовної підготовки, що по АДРЕСА_2, умисно наніс йому удари руками та ногами, чим заподіяв йому перелом 4-ої п'ясткової кістки правої кисті.

(а.м.к.п. 91);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25 листопада 2016 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 вказав на обставини вчинення щодо нього ОСОБА_2 кримінального правопорушення, зокрема зазначив місце, час та спосіб спричинення йому тілесних ушкоджень . (а.м.к.п. 74-77);

- висновком експерта № 1885 від 16 січня 2017 року, згідно якого у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 при первинному звернені 18 листопада 2016 в травмпункт КУТОР "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня", госпіталізації цього ж дня в хірургічне відділення вказаного лікувального закладу і подальшому амбулаторному спостереженні в поліклінічному відділенні Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні було діагностовано закритий перелом тіла 4-ої п'ясткової кістки правої кисті без ознак консолідації (зрощення), що підтверджений даними його об'єктивного клінічного та рентгенологічного обстежень, а також закриту черепно-мозкову травму - струс головного мозку. Із зовнішніх тілесних ушкоджень при огляді ОСОБА_6 лікарями вказаних вище лікувальних закладів і судово-медичній експертизі 18 листопада 2016, у нього виявлені синець на чолі справа, садно лівої надбрівної ділянки, синці нижньої повіки лівого ока, лівої виличної ділянки та лівої вушної раковини, а також синець із садном на його тлі по задній поверхні ділянки лівого плечового суглоба. Відмічені у ОСОБА_6 ушкодження, зважаючи на їх вид, відсутність ознак зрощення перелому 4-ої п'ясткової кістки правої кисті на рентгенограмі і їх виразність на рентгенівському знімку, забарвлення синців та стан поверхонь саден і м'яких тканин, утворилися від дії тупих предметів незадовго до його звернення за медичною допомогою.

Виявлений у неповнолітнього ОСОБА_6 перелом 4-ої п'ясткової кістки правої кисті за ознакою тривалого (більше 21 доби) розладу здоров'я належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Травма голови зі струсом головного мозку і синцями та садном на обличчі за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Утворення відмічених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень за обставин,

повідомлених ним при експертизі та наведених у ксерокопії його допиту як потерпілого від

18 листопада 2016 року не виключається. Ці ушкодження не властиві для утворення при падінні на площині (з висоти власного росту).

(а.м.к.п. 78-83);

- висновком експерта №166 від 15 лютого 2017 року, з якого вбачається, що виявлений у ОСОБА_6 синець лівої вушної раковини належить до легких тілесних ушкоджень.

(а.м.к.п. 84-89).

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень та кваліфікує його дії за:

-ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження;

-ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65, 103 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, часткове визнання вини, особу винного, його вік, умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, сімейний стан, негативну характеристику з місця навчання, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить вчинення злочину неповнолітнім. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд не вбачає.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у межах санкцій частин статей обвинувачення, а саме у виді за ч.1 ст.125 КК України - у виді громадських робіт, за ч.1 ст.122 КК України - у виді позбавлення волі, та у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання за вчинені кримінальні правопорушення шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про застосування до нього п. «а» ст. 1 ЗУ "Про амністію у 2016 році", оскільки він на момент вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 КК України, 17 листопада 2016 року був неповнолітнім, тому підлягає звільненню від відбування покарання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону. 07.09.2017 року набрав чинності Закон України №1810-VIIІ від 22.12.2016 року "Про амністію у 2016році".

Статтею 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст.12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно яких не набрали законної сили: а саме, п. а) які на момент вчинення злочину були неповнолітніми.

Згідно ст. 10 Закону України "Про амністію у 2016 році", питання про застосування амністії вирішує суд, зокрема за ініціативою обвинуваченого.

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Обвинувачений ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, в м. Зарка, Королівство Йорданія, українець, громадянин України, згідно даних паспорта виданого 18.05.2016 року № 000071791 (а.м.к.п. 93). Також судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення в даному кримінальному провадженні, які є злочинами невеликої та середньої тяжкості, 17 листопада 2016 року, будучи на той момент неповнолітнім.

У зв'язку із вищенаведеним суд вважає, що заява ОСОБА_2 про застосування до нього п. «а» ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" підлягає до задоволення та його слід звільнити від відбування покарання.

У ході досудового розслідування кримінального провадження прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Юськів О.В. в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації до законного представника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 на суму 2528 грн. 75 коп. Так, згідно довідки Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні від 20 березня 2017 року № 183-01/02, яку суд вважає належним та допустимим доказом, вартість лікування в хірургічному відділенні лікарні потерпілого ОСОБА_6 становить 2528 грн. 75 коп. Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

За вказаних обставин, позовні вимоги прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації підлягають до задоволення.

Окрім цього, потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 та законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 про стягнення 30000 грн. моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою, слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно вимог ст. 1179 ЦК України передбачено, що неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Суд, вирішує заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, з врахуванням ступеню вини відповідача, виходячи з засад розумності, виваженості й справедливості, а також обґрунтованості заявлених вимог, зокрема того, що внаслідок спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_7 йому було завдано і моральної шкоди, він був змушений тимчасово припинити навчання, змінити свій звичний спосіб та ритм життя, отримав стрес та моральні переживання через необхідність лікування, додаткового отримання уроків репетиторами, тому приходить до висновку, що позовні вимоги у розмірі 30000 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 20000 гривень, які з врахуванням вимог ст. 1179 ЦК Україним (у зв'язку з відсутністю у неповнолітнього обвинуваченого майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди), підлягають стягненню з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України - у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин;

- за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Заяву ОСОБА_2 про застосування до нього п. «а» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі п. «а» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".

Цивільний позов прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації до законного представника обвинуваченого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави в особі Департаменту фінансів Тернопільської обласної державної адміністрації (р/р 31414544700001 ГУДКСУ у Тернопільській області, код ЗКПО 37977599, МФО 838012) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_6 в сумі 2528 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять вісім ) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп.

Цивільний позов заявлений потерпілим ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_2 та законного представника ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з законного представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 20000 (двадцять тисяч) гривень.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо