Вирок № 69748874, 17.10.2017, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/789/16-к

Номер провадження 1-кп/580/13/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Чхайло О. В.

при секретарі Лєсній Н.В.

з участю: прокурора Мухи О.О., обвинуваченого ОСОБА_1, захисників адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 42016200000000058 від 02.03.2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, директора комунальної установи Сумської обласної ради Лебединський психоневрологічний інтернат, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4 (колишня вул. Леніна), буд. 55 Сумської область, не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України, тобто в одержанні особою, яка провадить професійну діяльність, повязану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень, в інтересах того, хто надає таку вигоду.

Так, ОСОБА_1, обіймаючи посаду директора комунальної установи Сумської обласної ради Лебединський психоневрологічний інтернат, будучи лікарем-невропатологом військово-лікарської комісії Лебединського обєднаного міського військового комісаріату, маючи повноваження виносити експертні рішення щодо ступеня придатності осіб до проходження військової служби, внаслідок чого відповідно до пп. б п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є субєктом відповідальності за корупційні правопорушення, оскільки надає публічні послуги, вирішив одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_4 за складання документів та сприяння у прийнятті військово-лікарською комісією Лебединського обєднаного міського військового комісаріату рішення про непридатність його до проходження військової служби в лавах Збройних сил України.

Реалізуючи свій умисел, обвинувачений ОСОБА_1, попередньо домовившись про отримання від ОСОБА_4 неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 3000 грн., 18.03.2016 року близько 14 год. 20 хв., зустрівся з ним на території комунальної установи Сумської обласної ради Лебединський психоневрологічний інтернат, за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Калініченка, 50, де в одній із альтанок одержав від ОСОБА_4 кошти в сумі 3000 грн. за те, що останньому будуть виготовлені документи та прийняте рішення, на підставі якого він буде знятий з військового обліку.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні сою вину не визнав та пояснив суду, що з 1993 року працює лікарем в Лебединській ЦРЛ, а з кінця 90-х років лікарем у військовому комісаріаті. У січні 2016 року до комісії зявився ОСОБА_4, який скаржився на головні болі та закриту черепно-мозкову травму. Він йому порадив принести відповідні документи. У березні 2016 року ОСОБА_4 зявився вдруге і був направлений до Лебединської ЦРЛ на обстеження. Потім він привіз деякі документи в інтернат, так як їх не вистачало. Пізніше привіз виписку і сказав, що хоче пройти курс лікування. В усній формі голові комісії він повідомив, що ОСОБА_4 буде визнаний непридатним. Жодного разу про те, щоб визнати ОСОБА_4 непридатним і для цього треба принести гроші він йому не говорив. Кошти від ОСОБА_4 не отримував. Про те, що гроші він, начебто, викинув до туалету він пошуткував і думає, що та купюра, яку відшукали біля туалету, була кимось туди підкинута. ОСОБА_4 в альтанці йому передавав виписку з історії хвороби. Він взяв її, а кошти ОСОБА_4 забрав собі. Він говорив ОСОБА_4, що курс лікування в неврології буде коштувати близько 3000 грн. 18.03.2016 року на територію інтернату приїхала група людей і його повідомили про те, що будуть проводитися слідчі дії. Він просив адвоката, але його допустили лише в кінці слідчої дії. Весь час працівники правоохоронних органів ходили по території інтернату, то приходили, то відлучались. Після обшуку його повели до туалету, заставили зайти до жіночого туалету. Перед цим туди він не заходив. Коли його обшукували, то протокол обшуку не надавали. Хоче зазначити про те, що права йому не розяснювали, в тому числі про право мати адвоката. В кінці слідчої дії, коли уже допустили адвоката, йому стало погано і його відвезли у лікарню. Стосовно хімічної речовини на руках і на грошах може пояснити тим, що він здоровався з ОСОБА_4 за руку та прощався з ним теж за руку. На речах була речовина, можливо це від того, що він знімав куртку руками.

Свідок ОСОБА_4, допитаний в судовому засіданні, показав, що в січні 2016 року він прийшов на медкомісію у військовий комісаріат, де зустрів ОСОБА_1, якого раніше знав, так як до 2013 року проживав в м. Лебедині і повідомив про те, що в нього мається травма голови. ОСОБА_1 відповів, що необхідно зібрати відповідні документи і їх привезти. Він зібрав необхідні документи, їх привіз, але ОСОБА_1 на призовній комісії не було і тому він поїхав до інтернату. Там між ними відбулася розмова, під час якої ОСОБА_1 йому повідомив, що необхідно заплатити 3000 грн., так як необхідно поділитись з якимись людьми, і більше приїжджати не треба. Він віддав документи та поїхав додому. Таку пропозицію ОСОБА_1 він зрозумів як те, що необхідно дати хабара. По приїзду у м. Суми звернувся добровільно в СБУ і наступного дня в прокуратурі написав заяву. Після зустрічі з правоохоронними органами ще були зустрічі з ОСОБА_1 і в послідуючому він взяв 3000 грн. ОСОБА_5 кошти помітили при свідках і 18.03.2016 року він на таксі поїхав до м. Лебедина. В м. Лебедині йому неподалік памятника учасникам ВВВ почепили необхідну апаратуру. По приїзду в інтернат в м. Лебедин йому показали, де там знайти ОСОБА_1 і він передав йому гроші з рук в руки. Ці гроші ОСОБА_1 поклав в карман. Хоче зазначити, що попередньо ОСОБА_1 говорив про необхідність передачі 300 американських доларів, але в послідуючому сказав, що щоб не служити і він по здоровю був списаний та отримав військовий квиток, треба 3000 грн.

Свідок ОСОБА_6, допитаний в судовому засіданні, показав, що відповідно до розпорядження райдержадміністрації при Лебединській ЦРЛ створена військово-лікарська комісія, членом якої був і ОСОБА_1 Відповідно до наказу 402 Міністра Оборони регламентується діяльність даної комісії. Комісія робить висновок своїм заключенням щодо придатності чи непридатності громадянина до військової служби стосовно стану його здоровя. Кожного кандидата оглядає медичний фахівець і дає свій висновок. Старший лікар приймає остаточне рішення. ОСОБА_4 звернувся з заявою до комісаріату про постановку на військовий облік, так як він приїхав з тимчасово окупованої території. Після цього він був направлений для проходження медичного огляду. Він значився зареєстрованим в ІНФОРМАЦІЯ_5, але пояснив, що буде проживати в м. Лебедині, а якщо такі громадяни на обліку ніде не стоять, то комісаріат повинен ставити їх на облік по тому місцю проживання, по якому вони вказують.

Свідок ОСОБА_7, допитана в судовому засіданні, показала, що працює в Лебединській ЦРЛ з 2000 року і є членом медичної комісії при військкоматі. Коли проводиться медичне обстеження громадян, то кожен лікар, який є фахівцем у своєму напрямку, дає висновок, а голова комісії виносить остаточне рішення. Таке рішення є колегіальним, так як проходить нарада з лікарями. В її роботі були випадки, коли вона не погоджувалася з рішенням окремих лікарів. ОСОБА_4 не раз зявлявся на медкомісію. Траплялись випадки, коли він був в нетверезому стані, сварився. ОСОБА_1 сказав, що можливо той буде не придатний, але це після направлення на обстеження, а підстави для направлення ОСОБА_4 на медобстеження, були. Акт обстеження з неврології він так і не приніс і рішення по ньому до цих пір не прийняте.

Свідок ОСОБА_8, допитана в судовому засіданні, показала, що з ОСОБА_4 проживала у цивільному шлюбі з 2004 по 2007 роки. по вул. Залізничній в м. Лебедині. Від даного шлюбу мається спільна дитина. Потім ОСОБА_4 поїхав в м. Суми, місце проживання вона його не знає. Дитину він провідував, частіше телефонував. Останній раз відвідував два з половиною місяці тому.

Свідок ОСОБА_9, допитана в судовому засіданні, показала, що вона працює секретарем комісії при військкоматі. ОСОБА_4 вона запамятала, так як бачила його декілька разів і він при цьому кожного разу був в нетверезому стані та сварився. У її присутності ОСОБА_4 з ОСОБА_1 не спілкувався.

Свідок ОСОБА_10, допитаний в судовому засіданні, показав, що працює головним бухгалтером у психінтернаті. 18.03.2016 року він перебував на території інтернату, коли туди на великій швидкості заїхали два автомобілі і біля приміщення контори чоловік 6-7 з цих автомобілів заблокували директора ОСОБА_1 Він підійшов запитати, що трапилося, але йому повідомили, що тут проводяться слідчі дії і щоб він звідси йшов. Через деякий час до нього підійшли якісь люди, забрали його особисті кошти, сфотографували на телефон, повідомили, що проводяться слідчі дії і він звинувачується у якомусь звязку. Сказали, що будуть брати відбитки з пальців, зроблять обшук у його машині. Так і сталося. Один з них відкрив машину, щось шукав там, при цьому ніякого документа йому ніхто не показував, він ніде не розписувався і нічого йому не пояснювали. Хоче зазначити, що цей день був прохолодний. ОСОБА_1 був одягнений у якийсь піджак, вони його утримували, відійти він від них не міг і води вони йому пити не давали.

Свідок ОСОБА_11, допитаний в судовому засіданні, показав, що він працює в інтернаті і 18.03.2016 року перебував на роботі, коли близько 15 год. якась жінка і два чоловіки пішли в бік туалету. Це були не працівники інтернату. Вони там постояли, поговорили і пішли. Потім прийшли два інших чоловіки. Вони взяли якийсь брусок з дерева, відкрили вигрібну яму, начебто туди заглянули і пішли. Хвилин через пятнадцять до цього ж туалету прийшов ОСОБА_1 і якісь два громадянина.

Свідок ОСОБА_12, допитаний в судовому засіданні, показав, що 01.03.016 року надійшов рапорт відносно ОСОБА_1 і зав. терапевтичного відділення Лебединської ЦРЛ. ОСОБА_4 звернувся до чергової частини і його було повідомлено про факт звернення. Після спілкування з ОСОБА_4 про дану розмову він доповів керівництву. Він пригадує, що начебто залучався до цього провадження в частині проведення негласних слідчих дій. З цього приводу він отримував письмові доручення від слідчого та прокурора. Хоче зазначити, що ініціатором до зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_1 був сам ОСОБА_4 Він все робив добровільно. Також погодився взяти участь у проведенні слідчих дій. По результатах цих дій він складав протоколи, все фіксувалося на носіях, отриманих від відповідних підрозділів, монтажу він не помічав. Кошти ОСОБА_4 вручались при понятих, які були зовсім сторонні люди і не заінтересовані у справі.

Свідок ОСОБА_13, допитаний в судовому засіданні, показав, що близько 9 чи 10 год. ранку зібралися їхати в м. Лебедин. Перед цим вручили ОСОБА_4 кошти відповідним чином помічені. Кошти були вручені у присутності понятих, яких, на його думку, запросив начебто, ОСОБА_12 просто з вулиці. У м. Лебедин направлялося два автомобілі з їхніми працівниками, а також з працівниками прокуратури. По приїзду в місто після 12 год. зупинились в центрі, а ОСОБА_4 поїхав в інтернат. Через деякий час поїхали і вони. Спочатку до інтернату зайшов ОСОБА_4 і після того, як він під час бесіди передав ОСОБА_1 кошти, вони також зайшли туди. Для таких дій була контрольна фраза «Вроді». Коли вони підїхали, то ОСОБА_1 йшов від центральної алеї, яка вела від туалету до адміністративної будівлі. Після цього проводилося освідування ОСОБА_1 При цьому він сказав, що кошти викинув у туалет. Вони пішли туди і оглядали туалет. Хоче зазначити про те, що спочатку ОСОБА_1 вимагав 300 американських доларів, а потім ця сума зменшилася до 3000 грн. і ОСОБА_4 саме така сума була вручена. Ніяких доручень щодо здійснення провокативних дій він не надавав. На території інтернату в м. Лебедині, з туалету піднято було 200 грн., інших коштів не знайшли.

Свідок ОСОБА_14, допитаний в судовому засіданні, показав, що він є членом призивної комісії і з ОСОБА_1 працює в одному кабінеті. Прізвище ОСОБА_4 йому відоме, так як той проходив медкомісію. Декілька разів він його бачив в стані спяніння. ОСОБА_4 у нього цікавився телефоном ОСОБА_1, але він пояснив де той працює і місце, де знаходиться інтернат. Він чув як ОСОБА_1 казав ОСОБА_4 про необхідність принести документи наступного разу до військкомату. Якщо громадянин придатний до військової служби, то про це робиться відповідний висновок про придатність, а в противному випадку особа направляється на обстеження до лікарні.

Свідок ОСОБА_15, допитаний в судовому засіданні, показав, що на той час він проходив виробничу практику в головному управлінні поліції, так як навчається на 3 курсі. 18.03.2016 року разом з ОСОБА_5 вони проходили по вулиці, що біля приміщення СБУ там їм запропонували бути понятими. Вони погодилися та пройшли до приміщення, де їм показали купюри номіналом по 200 та 100 грн., які були помічені порошком. В сумі їх було 3000 грн. Ці купюри надав ОСОБА_4 Потім поїхали в м. Лебедин, де у громадянина виявили на руках і куртці сліди. Той громадянин сказав, що взяв гроші, викинув в туалет, а потім відмовився. Як зясувалося це був ОСОБА_1 У вигрібній ямі знайшли 200 грн., на яких також були сліди порошку. Всі дії правоохоронців фіксувалися на відеозйому, а потім підписували документи. Перед цим у ОСОБА_1 провіряли кишені, хтось його обшукував, він знімав взуття, перевіряли його гаманець. В цей час зявилася особа, яка пояснила, що він адвокат, але документів у нього при собі не було і чого його не допустили до участі він не знає. Допустили його, згодом, коли захисник надав відповідні документи. Адвокат хотів з ним розмовляти, але його не допустили, так як проходила слідча дія. Вимоги ст. 63 Конституції України і вимоги КПК щодо права на захист і, що він має право не надавати покази ОСОБА_1 були зачитані. ОСОБА_1 просив щоб захисник брав участь у цих процесуальних діях.

Свідок ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні, показав, що він також був понятим і у його присутності на штанях, курточні і на руках ОСОБА_1 були знайдені сліди жовто-зеленого кольору. У ОСОБА_1 курточку зняли, запакували. Потім приїхав адвокат, але його не допустили, так як у нього не було документів і він не представився. Потім захисник ці недоліки усунув і його допустили. Коли ОСОБА_1 оглядали, то він спочатку сказав, що нічого не брав. Потім він сказав, що гроші в туалеті і коли туди пішли, то гроші знайшли у вигрібній ямі. На тій купюрі також було свічіння жовто-зеленого кольору.

Свідок ОСОБА_16, допитаний в судовому засіданні, показав, що 18.03.2016 року він прибув до інтернату в м. Лебедин, як слідчий. Разом з пойнятими і спеціалістами пройшли до службового кабінету ОСОБА_1, але його на місці не виявилося. Коли вийшли з приміщення, то ОСОБА_1 сам підійшов до них. Йому були розясненні права, після чого почали виконувати слідчі дії, а саме провели освідування ОСОБА_1, а потім обшук інтернату і особи. Протокол особистого обшуку не складався, так як був протокол обшуку взагалі чи може огляду місця події. Гроші знайдені не були, а відшукали купюру в туалеті, так як ОСОБА_1 сказав, що гроші в туалеті. В порядку ст. 208 КПК ОСОБА_1 не затримувався. Родичів і центр правової допомоги не повідомляли. Адвокат зявився уже під час проведення слідчих дій, але одразу документів не надав, а коли представився і надав документи, його було допущено до участі. На руках і одязі ОСОБА_1 була відповідна речовина. При цьому куртка була у нього вилучена.

З протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи за кримінальним провадженням № 42016200000000058 від 02.03.2016 року (Т. 1 а.с. 158-165), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 10.03.2016 року з 11:22 год. до 11:41 год. проводився відеозапис розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у приміщенні (та біля нього) військово-лікарської комісії Лебединського ОМВК (за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, 10).

17.03.2017 року з 11:20 до 12:11 год. проводився відеозапис розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у приміщенні військово-лікарської комісії Лебединського ОМВК (за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Сумська, 10), а також на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат (за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Калініченка, 50).

18.03.2017 року в період з 14:15 год. до 14:21 год. проводився відеозапис розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат (за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Калініченка, 50).

З протоколу освідування особи (Т. 1 а.с. 167-169), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 18.03.2017 року з 14:29 год. до 15:35 год. було проведено освідування ОСОБА_1, під час чого на його руках виявлено свічіння жовто-зеленого кольору та зроблено змиви, змиви поміщено в окремі пакети. Учасниками освідування протокол підписано. ОСОБА_1 від підпису в протоколі відмовився.

З протоколу огляду місця події (Т. 1 а.с. 170-175), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 18.03.2016 року в період часу з 15:37 год. до 17:57 год. на території комунальної установи Сумської обласної ради Лебединський психоневрологічний інтернат, за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Калініченка, 50 була проведена дана процесуальна дія за участю ОСОБА_1, під час якої у останнього за його добровільної згоди були вилучені особисті речі. Крім цього, у вигрібній ямі біля правої кабінки туалету було виявлено грошову купюру номіналом 200 грн. серії МА № 0567796. Крім цього, на кишені куртки, в якій був одягнений ОСОБА_1, виявлено сліди хімічної речовини жовто-зеленого кольору. Речовина, яка світиться жовто-зеленим кольором, також виявлена на вищевказаній купюрі.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) (Т. 2 а.с. 3-5), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що 02.03.2016 року прокурор відділу прокуратури Сумської області ОСОБА_17 прийняв від ОСОБА_4 заяву про те, що протягом лютого 2016 року члени медичної комісії Лебединського військкомату ОСОБА_1 та ОСОБА_18 вимагають від нього хабар за підготовку документів, на підставі яких він зможе не служити в армії.

З повідомлення про виявлення кримінального правопорушення та рапорту про виявлення кримінального правопорушення (Т. 2 а.с. 23, 24), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що УСБУ в Сумській області в рамках кримінального провадження № 42016200000000058 від 02.03.2016 року отримано дані щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 268-4 КК України, а саме про отримання ним 18.03.2016 року від ОСОБА_4 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 3000 грн.

З протоколу огляду та вручення грошових коштів та протоколу про результати контролю за вчиненням злочину і (Т. 2 а.с. 42-50, 52-53), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 18.03.2016 року в приміщенні УСБУ в Сумській області в присутності пойнятих ОСОБА_5 та ОСОБА_15 були оглянуті грошові купюри в сумі 3000 грн. 24 купюри номіналом 100 грн., які мають такі серії і номери: ГБ3848218, ЕЯ0171254, ГБ8127862, КГ4276145, ЕА6745131, КД3673171, ЗЄ4292460, ГФ6507547, КС0422783, КК5901682, ВГ4835952, КА5450555, КМ5062146, КЗ2468003, ЕЖ1882566, ЕБ1556651, СА5546142, КТ9734116, ГВ3747971, БА7893967, ВВ6235797, КА6003567, МЕ0416231, ЕЦ5290380, а також 3 купюри номіналом 200 грн., які мають такі серії і номери: КА7896975, ЕЗ4332536, МА0567796, з них зроблено ксерокопії, помічені спеціальною речовиною (люмінофором), та вручені громадянину ОСОБА_4 для передачі ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди.

В ході подальшого огляду 18.03.2016 року території Лебединського психоневрологічного інтернату у вигрібній ямі біля правої кабінки туалету, який використовується персоналом закладу, було виявлено грошову купюру номіналом 200 грн. з серією та номером МА0567796, на поверхні якої містилися сліди спеціальної хімічної речовини (люмінофор). Така ж хімічна речовина виявлена на долонях рук ОСОБА_1 та на поверхні його куртки в області кишені. Місце знаходження іншої частини грошових коштів в сумі 2800 грн. не встановлено.

З ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року (Т. 2 а.с. 70-71) вбачається, що даним рішенням було задоволено клопотання прокурора прокуратури Сумської області та надано дозвіл на проведення наступних негласних слідчих (розшукових) дій:

1) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номеру мобільного телефону 050-238-89-02 (оператором мобільного звязку ПрАТ «МТС Україна» (Vodafon)), яким користується ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 19, кВ. 26, строком на 30 днів

2) аудіо-, відео контролю ОСОБА_1 строком на 30 днів;

3) спостереження за ОСОБА_1 в публічно доступних місцях, з використанням аудіо-, відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, строком на 30 днів.

З висновку судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 3577 від 01.04.2016 року (Т. 2 а.с. 77-80), дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що на поверхні ватних тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_1, на поверхні грошової купюри номіналом 200 грн. (МА0567796), на внутрішній поверхні правої та лівої кишені куртки чорного кольору ОСОБА_1, на поверхні аркуша паперу білого кольору є сліди спеціальної хімічної речовини.

На поверхні трьох контрольних ватних тампонів слідів спеціальної хімічної речовини немає.

Сліди спеціальної хімічної речовини, які виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_1, на поверхні грошової купюри номіналом 200 грн. (МА0567796), на внутрішній поверхні правої та лівої кишені куртки чорного кольору ОСОБА_1 мають спільну родову належність як між собою, так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої для порівняння.

З заяви, журналу та заключення лікарів (Т. 2 а.с. 84, 85-86, 90), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що 18.02.2016 року ОСОБА_4 звернувся до Лебединського ОМВК з проханням поставити його на військовий облік. У звязку з цим він був направлений на військово-лікарську комісію.

З витягу з наказу військового комісара Лебединського обєднаного міського військового комісаріату № 32 від 04.02.2016 року та наказу головного лікаря Лебединської ЦРЛ ім. К.О. Зільберника № 78а від 05.02.2016 року та (Т. 2 а.с. 87, 97-98), досліджених в судовому засіданні, вбачається, що з метою проведення медичних оглядів військовозобовязаних створено військово-лікарську комісію Лебединського обєднаного міського військового комісаріату, членом якої являється лікар-невропатолог - ОСОБА_1

Дослідивши докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні вказаного злочину не знайшла свого достатнього підтвердження в ході судового розгляду і він підлягає виправданню за недоведеністю у його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року (Т. 2 а.с. 70-71) було задоволено клопотання прокурора прокуратури Сумської області та надано дозвіл на проведення наступних негласних слідчих (розшукових) дій:

1) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж номеру мобільного телефону 050-238-89-02 (оператором мобільного звязку ПрАТ «МТС Україна» (Vodafon)), яким користується ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_7, б. 19, кВ. 26, строком на 30 днів

2) аудіо-, відео контролю ОСОБА_1 строком на 30 днів;

3) спостереження за ОСОБА_1 в публічно доступних місцях, з використанням аудіо-, відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, строком на 30 днів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, законність отримання дозволів на проведення оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права та свободи людини, порушена не була.

Разом з тим суд враховує, що вказана ухвала слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року не відкривалась стороною обвинувачення стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, а була надана тільки під час судового розгляду справи. Зазначену обставину не заперечувала сторона обвинувачення, а крім того вона підтверджується повідомленнями від 27.12.2016 року про надання доступу до додаткових матеріалів у кримінальному провадженні № 42016200000000058 (Т. 2 а.с. 124, 125, 126), підтвердженнями ОСОБА_19 і його захисників про факт надання їм доступу до матеріалі даного кримінального провадження (Т. 1 а.с. 200-205), (Т. 1 а.с. 206-211) та відміткою на самій ухвалі Апеляційного суду Сумської області про її розсекречення.

З положень ч. ч. 2, 11, 12 ст. 290 КПК України вбачається, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому відкриттю, крім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обовязковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Згідно з правовою позицією, яка визначена Верховним Судом України (п. 11 Постанови від 16.03.2017 року у справі № 671/463/15-к), чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції в кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі. Не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їх доказову базу, що, у свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Судова палата у кримінальних справах ВСУ у постанові від 16 березня 2017 року по справі № 5-364кс16 наголосила, що невідкриття матеріалів, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на проведення НСРД, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України є підставою для визнання таких доказів недопустимими, а докази, які здобуті із порушенням вимог КПК є неналежними.

Оскільки докази, а саме ухвала Апеляційного суду Сумської області від 04.03.2016 року, були відомі на час звернення до суду з обвинувальним актом, проте не були долучені до матеріалів кримінального провадження та їх не було відкрито стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК, а були надані суду під час розгляду справи по суті за клопотанням сторони захисту, суд визнає такі докази недопустимими.

З аналогічних підстав суд не приймає доручення, адресовані начальнику ВБКОЗ УСБУ в Сумській області про організацію та проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42016200000000058 за № 15/2-100т від 10.03.2016 року (Т. 2 а.с. 38) та № 15/2-92т від 09.03.2016 року (Т. 2 а.с. 72) й постанову про проведення контролю за вчиненням злочину від 10.03.2016 року № 99т (Т. 2 а.с. 39-40), які також відкриті з порушенням вимог КПК України.

Також на думку суду є неналежним доказом у справі в силу вимог ч. 1 ст. 241 КПК України протокол освідування ОСОБА_1 від 18.03.2016 року (Т. 1 а.с. 167), оскільки освідування може здійснюватися лише щодо підозрюваного, свідка, потерпілого. Процесуальний статус ОСОБА_1 на час проведення освідування слідчим визначений не був. В протоколі і в матеріалах справи станом на 18.03.2016 року він значиться як «ОСОБА_1О.»., а відповідно і права ОСОБА_1 як процесуальній особі з боку слідства при проведенні освідування розясненні не були, чим порушено його право на захист. Факт порушення вимог закону щодо забезпечення ОСОБА_1 права на захист під час проведення зазначеної слідчої дії ствердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_15, який показав, що ОСОБА_1 просив щоб захисник брав участь у цих процесуальних діях.

Крім цього, суд не може вважати допустимим доказом по справі протокол огляду місця події (Т. 1 а.с. 170-175), беручи до уваги те, що фактично в даному разі мало місце і огляд місця події, коли були вилучені кошти в сумі 200 грн., і обшук ОСОБА_1, який передував огляду, при якому в останнього вилучались особисті речі і який був проведений з порушення вимог ст. 234 КПК України, оскільки така дія мала б бути проведена на підставі відповідної ухвали слідчого судді з розясненням прав та з визначенням процесуальної особи, чого зроблено не було.

При цьому, органи досудового розслідування визнали той факт, що співробітники ВБКОЗ УСБУ в Сумській області 18.03.2016 року брали участь у проведенні обшуків та огляді місця події, які проводилися, в тому числі за місцем знаходження ОСОБА_1 (на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат), що вбачається з повідомлення заступника начальника відділу БКОЗ УСБУ в Сумській області полковника ОСОБА_20, адресованого старшому слідчому СУ ГУ НП в Сумській області Бухтіарову А.Г. (Т. 1 а.с. 157) та відповідного доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (Т. 1 а.с. 156), а саме про прийняття участі співробітників ВБКОЗ УСБУ в Сумській області у проведенні обшуків та оглядів місця події, які будуть проводитися в тому числі за місцем знаходження ОСОБА_1

Крім цього, факт проведення обшуку ствердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_16, вказавши про те, що спочатку відносно ОСОБА_1 проводилося освідування, а потім його обшук і обшук інтернату, але протокол обшуку не складався і ОСОБА_1 в даному разі значився як учасник. Це ж ствердив і свідок ОСОБА_15

Суд враховує той факт, що на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат 18.03.2016 року при огляді були виявлені грошові кошти купюрою 200 грн. у вигрібній ямі, але вважає, що сторона обвинувачення не довела обставини щодо того, яким саме чином зазначені кошти туди потрапили.

При цьому, пояснення ОСОБА_1, дані ним під час проведення огляду і які в послідуючому він заперечив у судовому засіданні, про те, що він викинув кошти, які начебто взяв у ОСОБА_4, у туалет, суд не може взяти до уваги, так як такі пояснення були надані ОСОБА_1 з порушенням його прав, в тому числі права на захист, а відповідно вимог КПК України.

Відповідно до висновку судової експертизи з дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин № 3577 від 01.04.2016 року (Т. 2 а.с. 77-80) на поверхні ватних тампонів зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_1, на поверхні грошової купюри номіналом 200 грн. (МА0567796), на внутрішній поверхні правої та лівої кишені куртки чорного кольору ОСОБА_1, на поверхні аркуша паперу білого кольору є сліди спеціальної хімічної речовини, які мають спільну родову належність як між собою, так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданою для порівняння.

Перевіряючи зазначені докази у справі, суд прийшов до висновку, що при освідуванні ОСОБА_1 та під час вилучення грошових банкнот й куртки останнього, що є частиною доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 104 КПК України описова частина протоколу огляду має містити відомості про послідовність дій та отримані в результаті відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені речі і документи.

Як вбачається з протоколу огляду місця події (Т. 1 а.с. 170-175), протоколу освідування особи (Т. 1 а.с. 167), відеозаписів огляду на руках та куртці ОСОБА_1 було виявлено світіння барвника при огляді за допомогою спеціальної лампи, аналогічне світіння барвника було виявлено і на грошовій купюрі номіналом 200 грн., виявленій у вигрібній ямі туалету, розташованого на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат. Однак, працівниками правоохоронних органів не було перевірено самого ОСОБА_4 щодо наявності чи відсутності слідів вказаного барвника на його руках.

Таким чином, стороною обвинувачення в цій частині не спростовані припущення сторони захисту, що спеціальний хімічний барвник міг потрапити на руки ОСОБА_1, а в послідуючому на його куртку в результаті дотику до рук ОСОБА_4, з яким в той день ОСОБА_1 зустрічався на території КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат та вітався за руку, а не в наслідок дотику до помічених грошових купюр.

Також суд вважає слушними доводи сторони захисту з приводу того, що працівниками правоохоронних органів взагалі не було вжито відповідних заходів для встановлення місця знаходження іншої частини помічених грошових коштів в сумі 2800 грн. хоча вони мали право проводити огляд всієї території та усіх приміщень КУ СОР Лебединський психоневрологічний інтернат з метою виявлення та вилучення зазначених доказів, в тому числі альтанки, де, як вказано в обвинувальному акті, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду.

Можливості для усунення цих недоліку на даний час втрачені.

Як вбачається з протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відео контроль особи за кримінальним провадженням № 42016200000000058 від 02.03.2016 року (Т. 1 а.с. 158-165) 10.03.2016 року, 17.03.2017 року, 18.03.2017 року проводився відеозапис розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1, але в матеріалах справи відсутні відповідні протоколи про встановлення ОСОБА_4 технічних засобів.

Зазначене не дає суду можливості зробити висновок, щодо законності оперативно-технічних заходів, проведених органом досудового слідства, оскільки взагалі відсутні дані за допомогою яких аудіо-відео реєстраторів зафіксовані вказані зустрічі, а відповідно чи це було зроблено у законний спосіб.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що пристрої для аудіо-відео фіксації йому були надані 18.03.2016 року біля місцевого лісопарку. Однак, протокол про встановлення технічних засобів та передачі їх ОСОБА_4, із зазначенням відомостей для їх ідентифікації, як уже зазначалося, стороною обвинувачення суду не надано.

Аналізуючи докази, на підставі яких стороною обвинувачення обґрунтовується обвинувачення з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, їх достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вони є суперечливими, здобутими із порушенням встановленого порядку та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

У відповідності до розяснень, що містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Положеннями ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Оскільки, докази сторони обвинувачення не є беззаперечними, не доводять винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, а тому усі сумніви тлумачаться судом на користь обвинуваченого.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобовязаний постановити виправдувальний вирок.

Оскільки суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1не знайшла свого достатнього підтвердження сукупністю досліджених доказів і всі можливості збирання доказів вичерпані, обвинувачений підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Крім того, під час судового розгляду справи встановлено, що обвинувальний акт відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-4 КК України. Правова кваліфікація його дій полягає у одержанні особою, яка провадить професійну діяльність, повязану з наданням публічних послуг, неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень, в інтересах того хто надає таку вигоду.

При цьому, в ході судового розгляду сторона обвинувачення доводила винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в отрима6нні неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 3000 грн. виключно для себе. Доводів на підтвердження того, що він діяв в інтересах третьої особи (чи для себе і третьої особи), тобто отримував неправомірну вигоду для третьої особи (чи для себе і третьої особи), прокурор суду не надавав. Разом з цим, згідно обвинувального акту він обвинувачується в тому, що отримав дану неправомірну вигоду «для себе чи третьої особи».

З огляду на викладене, суд вважає, що обвинувальний акт, складений щодо ОСОБА_1, не відповідає вимогам КПК України

Протягом судового розгляду кримінального провадження прокурор не усунув недоліків обвинувального акту і не привів його у відповідність до вимог закону та заявив про можливість закінчення судового розгляду.

Як визначається положеннями КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а обовязок доказування обставин та тягар доведення обвинувачення повністю покладено на сторону обвинувачення. Зважаючи на це, та у звязку з тим, що судом всім учасникам провадження були створені належні умови щодо справедливого судового розгляду та доведення перед судом своїх правових позицій, суд покладає на сторону обвинувачення всі негативні наслідки невиконання вказаних вимог закону, в тому числі і п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч. 3 ст.368-4 КК України та виправдати його у звязку з недоведеністю у його діяннях складу зазначеного кримінального правопорушення.

Речові докази

- грошову купюру номіналом 200 грн. (МА0567796) повернути ОСОБА_4;

- куртку, чорного кольору, належну ОСОБА_1 повернути власнику;

- змиви з рук ОСОБА_1 та контрольні змиви, зроблені під час освідування ОСОБА_1 - знищити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Чхайло