Ухвала суду № 69748192, 17.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4767/17

Номер справи місцевого суду: 522/21465/15-ц

Головуючий у першій інстанції Нікітіна С. Й.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Черевко П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року про зміну способу і порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2016 року задоволений позов ОСОБА_4, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за розписками у розмірі 11 285 126 грн. і судовий збір у розмірі 6090 грн. (т. 1, а.с. 214-216).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.07.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (т. 1, а.с. 255-259).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.11.2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2016 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 27.07.2016 року залишені без змін (т. 2, а.с. 36-37).

09.02.2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду першої інстанції від 23.06.2016 року, посилаючись на те, що рішення суду до теперішнього часу не виконано, у боржників недостатньо майна, яке належить їм на праві власності для покриття боргів перед позивачем, недостатньо майна, як учасників товариства, недостатньо іншого майна для задоволення вимог кредиторів, тому враховуюче своє переважене право купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів їх часток та інтереси товариства позивач ОСОБА_4 вважає, що єдиним можливим способом задоволення його вимог боржниками є визнання за ним права власності на корпоративні права ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в ТОВ «Вілла Ле Прем'єр», крім того, апелянт посилаюється на те, що позивач є одним з засновників і учасників ТОВ «Вілла Ле Прем'єр» (т. 2, а.с. 48-54).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року заява ОСОБА_4 задоволена, змінений спосіб і порядок виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23.06.2016 року, встановлений спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом визнання за ОСОБА_4 права власності на частку ОСОБА_3 у Статутному (складеному) капіталі ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», яка складає 0.243 %, що становить 30 000 грн. і частку ОСОБА_2 у Статутному (складеному) капіталі ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», яка складає 49.757%, що становить 6 134 929 грн. статутного (складеного) капіталу Товариства, які складаються з майнового внеску у вигляді 49.878 % від: нежитлової будівлі, загальною площею 1227.1 кв.м. основною площею 543.5 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 вартістю 9 602 403 грн.; земельної ділянки, площею 0.0975 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 2 697 455 грн.; припинена участь ОСОБА_3 у ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР»; припинена участь ОСОБА_2 у ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР»; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. від 09.09.2016 року по ВП №52182573 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; скасований арешт, накладений на 0.243 % корпоративних прав ОСОБА_3 в ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_3; скасовано заборону здійснювати відчуження вказаного майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 в межах суми боргу; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. від 09.09.2016 року по ВП №52182422 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; скасовано арешт, накладений на 49,757 % корпоративних прав ОСОБА_2 в ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_2; скасовано заборону здійснювати відчуження вказаного майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 в межах суми боргу; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. від 09.09.2016 року по ВП №52182573 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; скасовано арешт, накладений на частку власності у статутному капіталі в розмірі 30 000 грн., що становить 0.243 % статутного капіталу ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_3; скасовано заборону здійснювати відчуження вказаного майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 в межах суми боргу; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. від 09.09.2016 року по ВП №52182422 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; скасовано арешт, накладений на частку власності у статутному капіталі в розмірі 6 134 929 грн., що становить 49,757 % статутного капіталу ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_2; скасовано заборону здійснювати відчуження вказаного майна, яке належить боржнику ОСОБА_2 в межах суми боргу; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. від 21.09.2016 року по ВП № 52182573 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на корпоративні права і частку власності у статутному капіталі ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_3; скасовано арешт, в частині його накладення на 0.243 % корпоративних прав і частку власності у статутному капіталі в розмірі 30 000 грн., що становить 0.243 % статутного капіталу ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_3; скасовано заборону відчуження в частині здійснення відчуження 0.243 % корпоративних прав і частки власності у статутному капіталі в розмірі 30 000 грн., що становить 0.243 % статутного капіталу ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_3; скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. від 21.09.2016 року по ВП № 52182422 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на корпоративні права і частку власності у статутному капіталі ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_2; скасовано арешт, в частині його накладення на 49,757 % корпоративних прав і частку власності у статутному капіталі в розмірі 6 134 929 грн., що становить 49,757 % статутного капіталу ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_2; скасовано заборону відчуження в частині здійснення відчуження 49,757 % корпоративних прав і частки власності у статутному капіталі в розмірі 6 134 929 грн., що становить 49,757 % статутного капіталу ТОВ «ВІЛЛА ЛЕ ПРЕЄР», що належать боржнику ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 261-266).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 18.04.2017 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду, по якій просить скасувати ухвалу, прийняти нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про зміну порядку та способу виконання рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, посилаючись на те, що виконавче провадження не закінчено, воно продовжує здійснюватись, заявником не доведені обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а також не доведений факт недостатності майна боржників для погашення заборгованості перед стягувачем. Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено такого способу виконання рішення як звернення стягнення на корпоративні права учасника товариства, оскільки такі права є виключно особистим немайновим правом. Одночасно, апелянт посилався на не співмірність суми боргу та вартості майна, яке є пропорційно частці учасників боржників у статутному капіталі товариства (т. 3, а.с. 2-9).

03.05.2017 року ухвалою судді апеляційного суду Одеської області Дрішлюка А.І. було відкрито провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (т. 3, а.с. 32-34).

25.04.2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року, по якій просить скасувати ухвалу, прийняти нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про зміну порядку та способу виконання рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, посилаючись на те, що виконавче провадження не закінчено, воно продовжує здійснюватись, заявником не доведені обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а також не доведений факт недостатності майна боржників для погашення заборгованості перед стягувачем. Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено такого способу виконання рішення як звернення стягнення на корпоративні права учасника товариства, оскільки такі права є виключно особистим немайновим правом. Одночасно, апелянт посилався на не співмірність суми боргу та вартості майна, яке є пропорційно частці учасників боржників у статутному капіталі товариства (т. 3 а.с. 22-29).

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області Дрішлюка А.І. від 03 травня 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 було відкрито провадження та ухвалено розглядати апеляційну скаргу ОСОБА_3 спільно з апеляційною скаргою ОСОБА_2

В судовому засіданні представник апелянта та апелянт апеляційну скаргу підтримали. Представник позивачів проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на порушення прав стягувача відсутністю механізму звернення стягнення на корпоративні права. Представник ДВС проти задоволення апеляційної скарги не заперечував, вважаючи можливим звернення стягнення на корпоративні права в загальному порядку. Інші учасники в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва за клопотанням представників сторін для ознайомлення з матеріалами справи в зв'язку з долученням до них заперечень, пояснень, висновків (т. 3, а.с. 87-94, 241-243, т. 4, а.с. 9-15).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення учасників провадження, які з'являлись, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційних скарг з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Приймаючи рішення про зміну способу та порядку виконання рішення суду зі стягнення грошових коштів на визнання права власності на корпоративні права суд першої інстанції виходив з того, що в законодавстві немає механізмів звернення стягнення на корпоративні права, а інше майно у боржника відсутнє. Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він не враховує наступне.

Щодо можливості зміни порядку та способу виконання рішення суду, то особливості цієї процедури були визначені в правовій позиції ВСУ від 25 листопада 2015 року в справі № 6-1829цс15. Зокрема ВСУ вказав, що відповідно до ст. 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання. У частині першій ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення з повернення майна (відновлення становища, яке існувало до порушення - п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України) на стягнення його вартості (відшкодування майнової шкоди - п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України) суди фактично змінюють рішення суду по суті та самостійно змінюють спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Аналогічним чином, в контексті цієї справи, ухвалою суду першої інстанції було змінено спосіб захисту виконання обов'язку в натурі (стягнення позичених грошових коштів) на визнання права (права власності). При цьому посилання представника позивача на те, що законодавством не передбачено іншого способу звернення стягнення на корпоративні права колегія суддів оцінює наступним чином.

Виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 року, права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс. Згідно із запропонованим Європейським судом з прав людини підходу до обов'язковості виконання рішення суду слід зауважити, що розглядаючи скаргу слід враховувати не тільки гарантовані законом права скаржника - боржника по справі, але й інтереси кредитора, які також захищаються національним законом, та які є рівними учасниками відносин щодо виконання судового рішення. Як зазначив Європейський суд в рішенні по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України»(Заява N 40450/04) від 15 жовтня 2009 року (остаточне 15/01/2010) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до

суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V). У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (див., серед інших джерел, згадане вище рішення у справі Войтенка, п. 53). Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції ) (див. рішення у справі "Бурдов проти Росії"), N 59498/00, ECHR 2002-III).

Разом з тим, редакція закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р., який набрав чинності з 5.10.2016 р., на момент прийняття оспорюваної ухвали включала ст. 10, яка до заходів примусового виконання рішення віднесла і звернення стягнення на корпоративні права. Таким чином, український законодавець принципово визначив можливість звернення стягнення на корпоративні права в примусовому порядку, чим спростовується посилання апелянтів на неможливість взагалі таких дій. Відсутність чіткого механізму та/або його неузгодженість з іншими нормативними актами щодо вчинення реєстраційних дій відносно корпоративних прав не можуть бути перешкодою для виконання рішення суду. У разі відмови боржника - власника корпоративних прав від добровільного виконання рішення суду ДВС зобов'язана прийняти заходи для виконання рішення суду, в тому числі в порядку аналогії закону, при цьому дотримуючись гарантій встановлених національним законом для боржника, проте з врахуванням прав кредитора, в тому числі на примусове виконання рішення суду протягом встановленого законом строку, а також інших факторів, таких як поведінка боржника під час виконання рішення суду (в тому числі щодо добровільного погашення боргу, надання майна на реалізацію тощо) та засад розумності, справедливості та добросовісності.

Оскільки доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження в частині порушення норм процесуального права, то колегія суддів на підставі ст. 312 ЦПК України скасовує ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року та постановляє нову, якою відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_4про зміну способу і порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, п. 2 ч. 1 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2017 року - скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_4про зміну способу і порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.06.2016 року - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

17.10.2017 року м. Одеса