Рішення № 6974471, 29.04.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.09 Справа № 4/123/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Феєрверк”, (02156, м. Київ, вул. Кіото, 27)

До відповідача Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

Про стягнення 54 663,00 грн. основного боргу за договором поставки № 43/11 від 02.11.2007 р., 8 592,56 грн. пені, 1 663,57 грн. річних відсотків та 11 302,41 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Скиба О.Б.

За участю представників:

Від позивача Власенко А.Г. довіреність б/н від 28.05.2008 р.

Від відповідача не зявився

18.03.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Феєрверк”, м. Київ (ТОВ “Феєрверк”) з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області (СПД-ФО ОСОБА_2) про стягнення 54 663,00 грн. основного боргу за договором поставки № 43/11 від 02.11.2007 р., 12 690,04 грн. пені, 1 663,57 грн. річних відсотків та 11 302,41 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2009 р. порушено провадження у справі № 4/123/09, судове засідання призначено на 13.04.2009 р.

У звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача та з метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 29.04.2009 р.

В судовому засіданні 29.04.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представником позивача вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попередив.

Про дату, час та місце розгляду справи № 4/123/09 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 18.03.2009 р. та ухвалою суду по справі про відкладення розгляду справи від 13.04.2009 р., які направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, 72311, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Курчатова, 16.

Позивачем до матеріалів справи № 4/123/09 була надана Довідка серії АБ № 342916 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої ОСОБА_2, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області за адресою: АДРЕСА_1, яка співпадає з адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві вих. № 20 від 26.01.2009 р.

У відповідності до ст. 58 ГК України та розділу ІІІ Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як субєкта господарювання.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на особу, суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду по даній справі.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 219.04.2009 р. до початку судового розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, якою уточнює розрахунок пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобовязань, просить суд прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги та стягнути з відповідача 54 663,00 грн. основного боргу за договором поставки № 43/11 від 02.11.2007 р., 8 592,56 грн. пені, 1 663,57 грн. річних відсотків та 11 302,41 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог подана в порядку ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом приймається до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 29.04.2009 р. судом прийняті до розгляду та розглянуті позовні вимоги про стягнення 54 663,00 грн. основного боргу за договором поставки № 43/11 від 02.11.2007 р., 8 592,56 грн. пені, 1 663,57 грн. річних відсотків та 11 302,41 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 509, 625 ЦК України та ст., ст. 174, 193, 230 ГК України і полягають в тому, що 02.11.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 43/11, за умовами якого позивач зобовязався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати відповідачу продукцію (товар), а відповідач зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити його вартість за цінами, у кількості та асортименті, вказаних у супроводжувальних документах. Відповідно до п. 3.1 товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача в строк, визначений в замовленні. Згідно з п. 4.1 Договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару та підписання накладної. Так, на виконання умов Договору № 43/11 від 02.11.2007 р. на підставі відповідних видаткових накладних у період з 13.11.2007 р. по 26.12.2007 р. відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 59 663,00 грн. Відповідачем вказана продукція була отримана без жодних претензій та зауважень, про що свідчать особистий підпис відповідача та відбиток печатки підприємця на кожній з вказаних видаткових накладних. Пунктами 5.1-5.5 Договору сторони визначили, що відповідач зобовязаний сплатити позивачу вартість конкретної поставки товару, який замовлений відповідачем, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на товар без врахування дня відпуску товару. Оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача після його реалізації 15-го та 30-го числа кожного місяця. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списується з рахунку відповідача. Відповідачем в порушення умов Договору отримана за вказаний період продукція була оплачена частково в сумі 5 000,00 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 43/11 від 02.11.2007 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію згідно Договору № 43/11 від 02.11.2007 р. на час звернення до суду з даним позовом становить 54 663,00 грн. Пунктом 5.6 Договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасної або неповної оплати за товар в термін, вказаний в Договорі, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від суми несплаченого боргу. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з СПД-ФО ОСОБА_2 54 663,00 грн. основного боргу за Договором № 43/11 від 02.11.2007 р., 8 592,56 грн. пені, 1 663,57 грн. річних відсотків та 11 302,41 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2007 р. між ТОВ “Феєрверк” (позивачем у справі) та СПД_ФО ОСОБА_2 (відповідачем у справі) був укладений договір № 43/11 (далі за текстом Договір).

За умовами Договору позивач (постачальник) зобовязався в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати продукцію (товар), а відповідач (покупець) зобовязався в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами у кількості та асортименті, вказаних у супроводжуючих документах.

Пунктом 9.1 сторони визнали, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору товар поставляється позивачем у відповідності з замовленням відповідача в строк, зазначений в замовленні. Обсяги і асортимент чергової поставки можуть змінюватися шляхом внесення змін чи доповнень до замовлення в порядку, передбаченому цим Договором, що передбачено п. 3.3 Договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару та підписання накладної.

Пунктом 4.3 Договору сторони визначили, що товар передається позивачем представнику відповідача при предявленні таким представником належної довіреності, що уповноважує його одержати товар і підписати накладну або акт прийому-передачі товару.

Відповідно до п., п. 5.1 5.5 Договору відповідач оплачує товар, що поставляється, за цінами, зазначеними в прайс-листах позивача та підтвердженими у накладних, які супроводжують поставку конкретної партії товару. Відповідач зобовязаний сплатити позивачу вартість конкретної поставки товару, який ним замовлений, згідно накладної чи/або рахунку-фактури на товар без врахування дня відпуску товару. Загальна сума Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача після його реалізації 15-го та 30-го числа кожного місяця. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума що підлягає сплаті, списується з рахунку відповідача.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 43/11 від 02.11.2007 р. позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція за наступними накладними:

-№ ФК-0002618 від 13.11.2007 р. на суму 1 239,00 грн. з ПДВ;

-№ ФК-0002912 від 27.11.2007 р. на суму 1 200,00 грн. з ПДВ;

-№ ФК-0003228 від 03.12.2007 р. на суму 33 592,00 грн. з ПДВ;

-№ ФК-0002617 від 03.12.2007 р. на суму 9 810,00 грн. з ПДВ;

-№ ФК-0003435 від 21.12.2007 р. на суму 9 475,00 грн. з ПДВ;

-№ ФК-0003437 від 21.12.2007 р. на суму 1 285,00 грн. з ПДВ;

-№ ФК-0003677 від 26.12.2007 р. на суму 3 062,00 грн. з ПДВ,

а всього на загальну суму 59 663,00 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції підтверджується видатковими накладними на поставку продукції за спірний період. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем особисто без жодних зауважень та претензій, про що свідчать особистий підпис відповідача та відбиток печатки підприємця на кожній з вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобовязання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно ст. 174 ГК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Враховуючи наведене, на підставі доказів наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини за договором поставки.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Отже, відповідач повинен був здійснити оплату кожної парті отриманої продукції 15-го та 30-го числа кожного місяця після її реалізації.

Відповідачем в порушення умов Договору отримана за спірний період продукція була оплачена частково в сумі 5 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 24.11.2008 р. Решту суми боргу відповідач не погасив.

15.12.2008 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 343 з вимогою про погашення заборгованості за Договором № 43/11 від 02.11.2007 р.

Вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 43/11 від 02.11.2007 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства, у звязку із чим за ним рахується заборгованість за отриману продукцію в сумі 54 663,00 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з СПД-ФО ОСОБА_2 54 663,00 грн. основного боргу за Договором № 43/11 від 02.11.2007 р. обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем предявлена до стягнення пеня в розмірі 8 592,56 грн.

Вимогу про стягнення вказаної суми пені позивач обґрунтовує п. 5.6 Договору № 43/11 від 02.11.2007 р., яким сторони визначили, що в разі несвоєчасної або неповної оплати за товар в термін, вказаний в Договорі, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу від суми несплаченого боргу.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає вимогу про стягнення пені такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір неустойки повинен бути погоджений сторонами. Передбачений п. 5.6 Договору розмір неустойки не можна визнати погодженим, так як сторони не визначили, подвійна облікова ставка НБУ встановлена на який період часу буде застосовуватися при нарахуванні неустойки, оскільки ця величина не є постійною.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, становить 11 302,41 грн., а сума річних процентів складає 1 663,57 грн.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 11 302,41 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 663,57 грн. річних процентів заявлені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, в судові засідання не зявлявся без обґрунтування причини поважності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе заявлені вимоги задовольнити частково в частині стягнення з СПД-ФО ОСОБА_2, м. Мелітополь Запорізької області 54 663,00 грн. основного боргу за договором № 43/11 від 02.11.2007 р., 1 663,57 грн. річних відсотків та 11 302,41 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230, 232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Феєрверк”, (02156, м. Київ, вул. Кіото, 27, код ЄДРПОУ 31036152, р/р № 260070100815 в ЗАТ “Про кредит Банк” м. Київ, МФО 320984) 54 663 (пятдесят чотири тисячі шістсот шістдесят три) грн. 00 коп. заборгованості, 11 302 (одинадцять тисяч триста дві) грн. 41 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн. 57 коп. річних відсотків та 775 (сімсот сімдесят пять) грн. 65 коп. судових витрат.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “13” травня 2009 р.