Рішення № 6974440, 01.12.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2009                                                             Справа № 2/18

за позовом дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, яку представляє філія управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз”, м. Івано –Франківськ

до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 603 593,20 грн.

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача –Яцишин І. В., (представник за довіреністю № 06-317/юр від 12.01.2009 року, Главач Р. М., (представник за довіреністю № 06-336/юр від16.02.2009 року)

Від відповідача – Коцур Т. Б., (представник за довіреністю № 07/304 від 06.02.2009 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, яку представляє філія управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз”, м. Івано –Франківськ до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 603 593,20 грн.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          З огляду на заяву відповідача № 17/1151 від 27.05.2009 року отриману позивачем 29.05.2009 року щодо зустрічних однорідних вимог, ухвалою суду від 17.11.2009 року за заявою (вх. № 8977 від 17.11.2009 року) представника позивача, зобов’язано сторони здійснити спільну звірку взаємних розрахунків (з посиланням на відомості банківської установи про рух коштів між сторонами) шляхом складання спільного акту, або актів окремих контррозрахунків, для чого зобов’язано уповноваженого представника позивача прибути на місцезнаходження відповідача.

          На виконання вимог ухвали в судовому засіданні 01.12.2009 року представник позивача надав суду акти звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2007 року та на 25.11.2009 року, а також копію Постанови ЛАГСУ у

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 2/18 від 01.12.2009 року

справі № 3/68 від 05.11.2008 року, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 17/1151 від 27.05.2009 року, копії протоколів –реєстрів по Постанові КМУ № 20 від 11.01.2005 року за період з 01.03.2009 року по 30.11.2009 року та додатковою заявою в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги, зменшивши їх з первіснозаявленого позову 683507,99 грн. до 603593,20 грн., посилаючись на зарахування проплат відповідача з березня по жовтень 2009 року в сумі 79975,79 грн.

          Отже, подальше провадження у справі здійснюється щодо стягнення суми 603593,20 грн.

          Представник відповідача заперечила позов з мотивів викладених у відзиві № 07/2388 від 01.12.2009 року на позов, зокрема, заперечила частково борг в сумі 189160 грн., надала акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2007 року по 31.10.2009 року, в якому значиться також кредиторська заборгованість в сумі 381415,26 грн.

          Водночас, в судовому засіданні представники позивача не заперечили стабільну оплату за транспортування газу з січня 2009 року, тобто після закладення позову до суду та звернули увагу суду на відсутність нарахування за червень.

          В судовому засіданні 01.12.2009 року оголошено резолютивну частину рішення суду, а розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).

Судом з’ясовано, що добровільне врегулювання спору між сторонами неможливе.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами в спорі 20.12.2005 року укладено договір № 1-Зак.-Нас про надання послуг по транспортуванню природного газу (з протоколами розбіжностей), за яким позивач зобов’язувався протранспортувати трубопровідним транспортом природний газ для потреб населення в мережі ВАТ „Закарпатгаз” в обсягах передбачених договорами, а відповідач зобов’язався сплатити за транспортування газу встановлену плату (п.4 договору).

Тариф на транспортування 1000 м3 природного газу по газотранспортній системі позивача встановлюється в розмірі 19,32 грн. включаючи ПДВ (п.4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 ціна вказана в п. 4.1 за послуги по транспортуванню природного газу може змінюватись постановами НКРЕ та приймається сторонами до виконання.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 2/18 від 01.12.2009 року

Згідно постанови НКРЕ № 1682 від 19.12.2006 року „Про затвердження тарифів з транспортування природного газу магістральними газопроводами” тариф для ВАТ „Закарпатгаз” з 01.01.2007 року становить 6,90 грн. (без ПДВ).

Відповідно до постанови НКРЕ № 775 від 21.06.2007 року з 01.07.2007 року тариф на послуги по транспортуванню природного газу становить 7,90 грн. (без ПДВ).

Кількість поданого та прийнятого газу для потреб населення за попередній місяць оформляється відповідачем і позивачем двосторонніми актами не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем поставки (п.3.4 договору з протоколом розбіжностей від 20.12.2005 року).

Саме акти здачі –прийому послуг по транспортуванню газу є підставою для проведення розрахунків (п.4.3 договору з протоколом розбіжностей від 20.12.2005 року).

Позивач, належним чином виконуючи обов’язки прийняті на себе за договором, в період з червня по грудень 2007 року включно протранспортував природний газ загальним обсягом 270864,228 тис. м3 газу, що підтверджується актами приймання передачі –послуг по транспортуванню газу за вказаний період.

Загальна вартість наданих послуг           з транспортування газу за вказаний період становить 2555908,61 грн., що підтверджується актами прийому –передачі газу та розрахунком суми боргу.

У відповідності до п. 4.4 договору (з протоколом розбіжностей від 20.12.2005 року) відповідач здійснює оплату послуг по транспортуванню природного газу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, згідно з послідовністю дій, визначених алгоритмом розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 „Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газопостачальних підприємств НАК „Нафтогаз України” за поставлений природний газ”.

Станом на 01.01.2009 року ВАТ „Закарпатгаз” частково погасило заборгованість по оплаті послуг за транспортування природного газу (з 01.06.2007 року по 31.12.2007 року) в сумі 1872400,62 грн.

Водночас, відповідач, крім 1872400,62 грн., оплатив ще в червні, серпні, грудні 2007 року та січні 2008 року кошти на загальну суму 541066,62 грн., які за попередньою домовленістю з відповідачем були зараховані позивачем в оплату наданих послуг по транспортуванню газу попереднього періоду (з 01.07.2006 року по 31.05.2007 року) по справі № 3/68, яка розглядалася господарським судом Закарпатської області.

Розрахунок суми заборгованості проведено наступним чином:

2555908,61 грн. (вартість нарахованих транспортних послуг з 01.06.2007 року по 31.12.2007 року) –1872400,62 грн. (оплата коштів з 01.06.2007 року по 31.12.2007 року, які поступили позивачу відповідно до алгоритму розщеплення

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 2/18 від 01.12.2009 року

та оплата коштів за транспортування природного газу перерахованих в 2008 році на виконання Постанови КМУ № 20 від 11.01.2005 року в сумі 299924,00 грн.) = 683507,99 грн. Таким чином заборгованість відповідача (без врахування оплати відповідача в червні, серпні, грудні 2007 року та січні 2008 року в сумі 541066,62 грн.) за надані послуги з транспортування природного газу (з 01.06.2007 року по 31.12.2007 року) на момент пред’явлення позовної заяви складає 683507,99 грн.

Часткові проплати відповідача з березня по жовтень 2009 року в сумі 79975,79 грн. стверджують суму остаточного боргу в розмірі 603593,20 = (683507,99-79975,79), який обґрунтовується документальними доказами наявними у матеріалах справи.

          Відповідач у письмовому відзиві вказує, що проплати, які були здійснені в червні, серпні, грудні 2007 року та січні 2008 року необхідно зарахувати в погашення заборгованості по даній справі № 2/18. Проте, таку позицію належить відхилити з огляду на наступне.

          1.При перегляді рішення господарського суду Закарпатської області по справі № 3/68 в апеляційному порядку, Львівський апеляційний господарський суд зобов’язав сторони провести звірку розрахунків.

          На виконання вимог суду, між ДК „Укртрансгаз” філією УМГ „Прикарпаттрансгаз” та ВАТ „Закарпатгаз” станом на 26.06.2007 року було підписано акт звірки розрахунків з відповідними розбіжностями.

          За обліком УМГ „Прикарпаттрансгаз” сума заборгованості відповідача (з 01.01.2006 року по 01.06.2007 року) з врахуванням оплати червня 2007 року становить 2182881,56 грн.

          За обліком ВАТ „Закарпатгаз” сума заборгованості (за період з 01.01.2006 року по 01.07.2007 року) становить 1363743,84 грн. (з врахуванням нарахованих послуг та оплати за червень 2007 року).

          05.11.2008 року представник відповідача в судовому засіданні по справі № 3/68 зазначив, що заборгованість їхнього товариства перед ДК „Укртрансгаз”, з врахуванням часткової оплати в сумі 386975,31 грн., яка здійснена в серпні, грудні 2007 року та січні 2008 року, станом на 01.05.2008 року становить 209116,39 грн. (населення) та 767652,14 грн. (комерційні втрати).

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року стягнуто з ВАТ „Закарпатгаз” на користь позивача заборгованість за транспортування природного газу для потреб населення в сумі 976768,53 грн., хоча по акту звірки взаємних розрахунків підписаного ВАТ „Закарпатгаз” сума заборгованості на 01.07.2007 року становить 1363743,84 грн.

          Це підтверджує, що проведену оплату в червні, липні, грудні 2007 року та січні 2008 року, як відповідач так і позивач зарахували по бухгалтерському обліку в спірний період по справі № 3/68.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 2/18 від 01.12.2009 року

          В ст. 35 ГПК України зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          2. Що стосується „комерційних втрат”, то НКРЕ листом від 06.01.2005 року № 05-39-14/60 повідомила наступне:

          Нормовані витрати та втрати природного газу є складовою собівартості послуг з транспортування природного газу і визначаються відповідно до Методик затверджених Мінпаливенерго.

          Положення про порядок обліку розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, затверджене наказом Мінпаливенерго від 25.02.2007 року № 112, розроблене з метою удосконалення документального та бухгалтерського обліку споживання природного газу. Обсяги розбалансування газу визначаються, як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільної мережі через газорозподільні станції та сумою обсягів реалізації природного газу споживачам, виробничо – технологічних витрат і втрат газу, а також обсягів використання газу на власні потреби газопостачального підприємства. Обсяги негативного розбалансування газу компенсуються у періодах виникнення позитивного розбалансування газу.

          Вартісна оцінка обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах до собівартості послуг з транспортування або постачання природного газу не включається, а покривається за рахунок результатів діяльності підприємств з газифікації та газопостачання.

          „Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах” встановлює методичні засади формування щомісячних даних та бухгалтерського обліку відхилень обсягів природного газу, що надійшли до газорозподільної мережі, від обсягів газу, реалізованих споживачам, які виникають внаслідок сезонної невідповідності встановлених середньорічних норм споживання обсягам фактично спожитого населенням газу.

          Дія даного Положення поширюється на підприємства з газопостачання та газифікації, газотранспортні та інші газопостачальні підприємства незалежно від форм власності, які транспортують газ газорозподільними мережами та реалізують його споживачам на підставі договорів.

          Відповідно до даного Положення газопостачальні підприємства щомісячно відображають по бухгалтерському обліку обсяги позитивного та негативного розбалансування природного газу (п. 2.5).

          У разі, коли вартісна оцінка обсягу негативного розбалансування природного газу перевищує обсяги позитивного розбалансування природного газу вона компенсується у періодах виникнення позитивного розбалансування (п. 2.7) та покривається за рахунок результатів діяльності підприємств з газифікації та газопостачання.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 2/18 від 01.12.2009 року

          Суд зазначає, що по справі № 3/68, рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.06.2008 року з ВАТ „Закарпатгаз” стягнуто „комерційні втрати” в повному обсязі, Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008 року рішення в частині стягнення „комерційних втрат” залишено в силі.

          Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

          У відповідності до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання послуг по транспортуванню природного газу (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг по транспортуванню природного газу є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 2/18 від 01.12.2009 року

регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов’язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог ст. 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обгрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем доказів на стадії розгляду справи цим судом.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 2/18 від 01.12.2009 року

повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; Законом України „Про трубопровідний транспорт”; Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України (затв. наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994 року № 355; Правилами безпеки систем газопостачання України; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації „Закарпатгаз” (м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2; код 05448610) на користь дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, яку представляє філія управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз” (м. Івано –Франківськ, вул. Незалежності, 48; код 00153133) суму 603593,20 (шістсот три тисячі п’ятсот дев’яносто три грн. 20 коп.) –основного боргу та 6835,08 (шість тисяч вісімсот тридцять п’ять грн. 08 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.