Ухвала суду № 69741190, 02.10.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4818/16-к Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 11-кп/783/79/17 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційногосуду Львівської області у складі:

головуючого - судді Маліновської-Микич О.В.,

суддів Голубицького С.С., Стельмаха І.О.,

секретаря Щербая В.П.,

розглянувши у дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України щодо:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

з участю прокурора Яворського С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Борейко Галини Дмитрівни на вирок Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2016 року

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді пяти років позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 15.07.2016 по 08.08.2016 на підставі ч.5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки, передбачені п.п.2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Вирішено питання з речовими доказами.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 40000,00 грн.

Після набрання вироком законної сили за згодою ОСОБА_4 звернути стягнення на заставу, внесену 09.08.2016 ОСОБА_4 за ОСОБА_1 згідно квитанції № 0.0.596316827.1 від 09.08.2016, на виконання вироку в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 у розмірі 40000,00 грн.

Після набрання вироком законної сили заставу, внесену ОСОБА_4 за ОСОБА_1 згідно квитанції № 0.0.596316827.1 від 09.08.2016 року у розмірі 1340,00 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_4.

Згідно з вироком, 12 липня 2016 року, приблизно о 19 год. 30 хв., ОСОБА_1, перебуваючи на вул. І.Франка, 135 у м. Львові, діючи умисно, в групі з невстановленою слідством особою, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, відкрито, шляхом ривка, що спричинили потерпілій синці та садину в ділянці шиї, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1349 від 13.07.2016 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, зірвали з шиї ОСОБА_3 золотий ланцюжок вартістю 10000,00 грн., до якого кріпився золотий хрестик з дорогоцінним каменем (діамантом), вартістю 30000,00 грн., чим спричинили потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 40000,00 грн.

На даний вирок, заступник прокурора Львівської області Борейко Галина Дмитрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить даний вирок скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі.

В обґрунтування покликається на те, що вирок суду підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок мякості. Вважає, що такий висновок суду не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, згідно з якими при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та помякшують покарання. Також, судом першої інстанції не було враховано з достатньою повнотою зазначені обставини при звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Зокрема, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції не в повній мірі врахував ту обставину, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не погашена у встановленому законом порядку. Також, судом першої інстанції не враховано, що вчинений обвинуваченим злочин, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких і становить підвищену суспільну небезпеку.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 про її безпідставність та залишення вироку без змін, виступ прокурора на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Львівської області Борейко Г.Д. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, правильність його кваліфікації в апеляційній скарзі не оспорюється та на думку колегії суддів є вірною.

Щодо призначення покарання, то відповідно до ст. 65 КК України суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, за яких вчинений злочин, в тому числі і ті обставини, які пом'якшують покарання. Дотримання цих вимог з приводу загальних засад призначення покарання необхідне, оскільки саме за допомогою них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У відповідності до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 75 звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення без відбування покарання.

На думку колегії суддів, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції врахував всі ці обставини, також ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого, а саме, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, відшкодував завдану матеріальну шкоду, що є обставинами, які помякшують покарання, а також те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2007 та 2010 років народження, має середню освіту та не працює.

Більше того, відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із мотивувальної частини апеляційної скарги, заступник прокурора Львівської області Борейко Г.Д. зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок безпідставного застосування ст. 75 КК України.

Натомість в прохальній частині апеляційної скарги зазначено, що даний вирок слід скасувати у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі, що відповідає призначеному покаранню згідно вироку Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2016 року.

Таким чином, відповідно до правил передбачених ст. 404 КПК України вихід за межі апеляційних вимог не допускається, якщо це повязано із необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого.

При перевірці справи колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які тягнули б за собою скасування вироку.

Вирок суду постановлений з дотриманням вимог глави 29 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Вирок Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Борейко Галини Дмитрівни без задоволення.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7