Ухвала суду № 69741063, 04.10.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/3930/17 Головуючий у 1 інстанції: Гулієва М.І.

Провадження № 22-ц/783/5452/17 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

Категорія: 19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Павлишина О.Ф., Мікуш Ю.Р.

за участі секретаря: Фейір К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів за вкладом, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі посилається на те, що спір про бездіяльність Фонду полягає не в тому, що Фонд проявив бездіяльність у виконанні владних повноважень, а у бездіяльності у питанні відшкодування банківського вкладу. Договір банківського вкладу регулюється параграфом 3 глави 71 ЦК України.

Вказує, що у даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди і в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у вказаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.

Вважає, що висновки суду про підсудність спору адміністративному суду не відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Просить ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року скасувати та справу направити до для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались.

За таких обставин, розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з підстав, що в частині оспорення бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осбі є публічно-правовим та повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм процесуального права.

Як передбачено п.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до п.1. ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Згідно зі п.1.ч.2 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до Франківського районного суду м. Львова з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів за вкладом та просила визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невідшкодування вкладу у повному розмірі на підставі ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стягнути Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування коштів за вкладом на користь ОСОБА_2 в сумі 118 960 грн. 11 коп.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 3 ЗЗУ від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч.2 ст. 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частиною 2 статті 37 цього Закону визначено, що уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частина четверта статті 37 цього Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а в правовідносинах банку, які випливають з договорів, ним укладених, уповноважена особа Фонду діє як представник сторони договірних відносин.

Разом з тим, Фонд як самостійна юридична особа є особою публічного права. (ч.1 і 2 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Отже, юрисдикція спорів, однією зі сторін яких є Фонд, визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду або його уповноваженої особи.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені норми закону, не врахував, що за змістом правовідносин спір не носить ознак публічно-правового оскільки виник з приводу виконання умов договору банківського вкладу. За таких обставин у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження по вказаній справі на підставі п.1.ч.2 ст.122 ЦПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку що прийнята з порушенням вимог процесуального закону ухвала суду першої інстанції, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі згідно із положеннями ст.311 ЦПК України залишатись в законній силі не може й підлягає скасуванню із направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 2 п.4 ст. 307, п.3 ч.1 ст.312, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 11 липня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження по справі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Павлишин О.Ф..

Мікуш Ю.Р.