Вирок № 69740559, 24.10.2017, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6665/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Кирилюк А.І.,

за участю секретаря Фрейдун А.М.,

прокурорів: Лобода І.І.,

захисника: Бенцак О.П.

обвинуваченого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Львова, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 тимчасово непрацюючий, з середньою освітою, раніше судимого,

за ч.2 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

06.08.2007 року вироком Сихівського районного суду м. Львова ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та йому призначене покарання у виді позбавлення волі терміном 4 роки. 16.12.2009 року ОСОБА_2 звільнений умовно-достроково від відбування покарання. 22.07.2011 року ОСОБА_2 засуджений вироком Франківського районного суду м. Львова за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.309, ч.1 ст.317 КК України до покарання у виді позбавлення волі терміном 4 роки на шлях виправлення не став та повторно вчинив умисний корисливий злочин при наступних обставинах.

Так, 19.05.2016 близько 14 годин 42 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в приміщенні магазину «Мобіленд», що на вул. Широка, 68, у м. Львові, маючи намір на викрадення чужого майна, діючи умисно, протиправно, повторно, з корисливих мотивів, переконавшись та вважаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з прилавку магазину мобільний телефон марки Samsung SM-J700HZDDSEK ІМЕІ: НОМЕР_1 та ІМЕІ: НОМЕР_2, вартістю 6000 гривень, що належить ОСОБА_3, у якому знаходилась сім- карта мобільного оператора «Київстар» вартістю 20 гривень, на якій коштів не було, карта пам'яті на 8 ГБ вартістю 240 гривень, який був у чохлі форми книжка вартістю 220 гривень і з приклеєним захисним склом вартістю 150 гривень, після чого із викраденим майном з місця злочину зник та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 6.630 грн.

Крім того, ОСОБА_2, 05.07.2016 близько о 11 год. 33 хв., знаходячись на ринку «Південний» у магазині №35, що по вул. Виговського, 100 у м. Львові, маючи намір на повторне заволодіння чужим майном, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон марки «Iphone 5» чорного кольору 16 GB, який належить ОСОБА_4, вартістю 3900 гривень, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Life» вартістю 10 гривень на рахунку котрої було 30 гривень, силіконовий чохол вартістю 150 гривень. Викраденим майном в подальшому ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд. Сума завданої майнової шкоди ОСОБА_4 становить 4090 гривень.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальних актах визнав повністю та надав суду пояснення, що збігаються з вищевикладеними обставинами, розкаюється у вчиненому.

Покази ОСОБА_2є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушень, добровільності та істинності їх позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах та беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали фактичні обставини та правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2органом досудового слідства кваліфіковані вірно, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, тобто вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України є щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України не встановлені.

Призначаючи міру покарання ОСОБА_2, суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, що є злочинами середньої тяжкості, вчинені умисно, особу винного, який раніше судимий, неодружений, не працює, має хронічні захворювання, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, знаходиться на обліку в наркологічному диспансері, нейтральні характеристики, (матеріали кримінального провадження 12016140060001765, арк. 55-77, кримінального провадження 12016140060002378, арк. 44-64), а також те, що обвинувачений в судовому засіданні визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому та інші в сукупності обставини, які характеризують особу винного.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства і обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі. Зазначене на переконання суду відповідатиме меті покарання, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності і захистом інтересів потерпілих.

Як вбачається з вироку Сихівського районного суду м. Львова від 20.12.2016 року ОСОБА_2визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покараним за ч.2 ст.185 КК України (за епізодами від 14.07.2016р.) - 1 (один) рік 6 (шість) місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 та ч.4 ст.70 КК України за сукупністю даних злочинів та злочину за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 17.10.2016 р., шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, яке призначено вироком Личаківського районого суду м.Львова від 17.10.2016р. призначено ОСОБА_2 покарання - 2 (два) роки позбавлення волі. За ч.2 ст.185 КК України (за епізодом від 21.11.2016р.) - 2 (два) роки позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання приєднано частину невідбутого покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 17.10.2016 року - 1 (один) рік позбавлення волі та остаточно призначити покарання 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2 з 24.11.2016 р. до набрання даним вироком законної сили слід зарахувано з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахується з часу взяття під варту - 24.11.2016 року.

Як вбачається з вироку Галицького районного суду м. Львова від 27.12.2016 року ОСОБА_2визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначено йому покараним 2 (два) роки позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

У відповідності до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За таких обставин, остаточне покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, - шляхом часткового складення призначенних покарань.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжні заходи по справі не обирались, але Ухвалою Залізничного районного суду від 01.03.2017 року ОСОБА_2 був переведений з виправної колонії до слідчого ізолятора.

Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.2 ст.185 та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарання за попередніми вироками Сихівського районного суду м. Львова від 20.12.2016 року у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі та Галицького районного суду м. Львова від 27.12.2016 року у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, до покарання за новим вироком, призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 24.11.2016 року, як встановлено вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20.12.2016 року.

Крім врахованих, за ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі завироком Сихівського районного суду м. Львова від 20.12.2016 року, врахувати на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_2 час перебування в установі попереднього ув'язнення з 01 березня 2017 року по 20 червня 2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази: диск із камер відео спостереження та Компакт - диск DVD-R залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя(підпис).

З оригіналом згідно.

Суддя: