Вирок № 69740477, 20.10.2017, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа № 443/1104/17 Провадження № 1-кп/443/144/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2017 р. Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Ціпивко І.І.

з участю: секретаря Башти Г.І.,

прокурора Губаля А.В., потерпілого ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140200000945 від 19 вересня 2017 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мілик Новосанчівського району Краківської області, Польща, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, пенсіонера, одруженого, позапартійного, не судимого,

про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_2, 19 вересня 2017 року близько 14 години 00 хвилин, знаходячись на подвір'ї житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, під час словесного конфлікту, що виник із ОСОБА_1 на грунті неприязних відносин, умисно, наніс йому два удари кулаком правої руки в обличчя та по його руці, внаслідок чого, згідно висновку судово-медичної експертизи № 99 від 22 вересня 2017 року, заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді трьох синців на голові, та один синецб на тулубі, двох синців на правому стегні та один синець на правій руці, що відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Таким чином обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України визнав повністю, та пояснив, що дійсно у нього із його сусідом ОСОБА_1 тривалі непрязні відносини. 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 дійсно приходив до нього додому, що у АДРЕСА_1 для того, щоб в черговий раз поскаржитися на його кури. Він не зміг стримати своїх емоцій та відповідно наніс йому удари рукою в обличчя та руку. Про вчинене шкодує.

Потерпілий ОСОБА_1, допитаний у судовому засіданні підтвердив усі обставини кримінального правопорушення та пояснив, що дійсно 19 вересня 2017 року приходив до господарства ОСОБА_2, що у АДРЕСА_1 для того, щоб поскаржитися на його кури, які зайшли в його кукурудзу. На що ОСОБА_2 розізлився та почав наносити йому удари по обличчі та руці.

Постановою слідчого СВ Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області про призначення судово-медичної експертизи від 21 вересня 2017 року по даному кримінальному провадженні призначено судово-медичну експертизу тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим ОСОБА_1

Згідно висновку експерта № 99 від 21 вересня 2017 року, у громадянина ОСОБА_1 виявлено три синці на голові та один синець на правій руці, які виникли від дії тупих твердих предметів, могли утворитися від ударів кулаками та ногами 19 вересня 2017 року при обставинах вказаних у постанові та відносяться до легкого тілесного ушкодження. Характер та локалізація виявлених тілесних ушкоджень заперечують можливість їх виникнення внаслідок вільного однократного падіння ОСОБА_1 на тверде покриття з висоти власного росту, так як пошкодження розташовані на різних площинах тіла.

Враховуючи визнання вини обвинуваченим та показання обвинуваченого та потерпілого щодо обставин скоєного кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, з'ясувавши в обвинуваченого та потерпілого, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів по справі.

Суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікація його дій за ч.1 ст. 125 КК України правильна, оскільки він своїми умисними діями спричинив потерпілому ОСОБА_1 умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_1 разом із своєю сім'єю, по місцю проживання характеризується позитивно, не судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не знаходиться.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 є щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд бере до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, які не є тяжкими, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується позитивно, відсутність обтяжуючих покарання обставин, пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 призначити йому покарання у виді у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України, а саме 30 неоподатковувавних мінімумів доходів громадян.

Крім цього, прокурор в судовому засіданні просив звільнити ОСОБА_2 від відбування, призначеного судом, покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2016 році", так як ОСОБА_2 є пенсіонером.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні проти застосування до еього Закону України "Про амністію у 2016 році" та звільнення його від відбування покарання не заперечив.

Вивчивши клопотання і додані до нього докази, заслухавши думку прокурора, який просив клопотання задовольнити та звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання, обвинуваченого, який проти застосування щодо нього амністії не заперечує, суд вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року.

Відповідно до п. "г" ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено та підтверджено документально той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 є пенсіонером.

Обмежень щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 амністії, передбачених ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Судом роз'яснено обвинуваченому ОСОБА_2 наслідки застосування амністії, а саме те, що в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 ( п'ятсот десять) гривень.

На підставі ст. 1 п. «г» Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 № 1810-VIII ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного за даним вироком покарання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вирок вважається таким, що не набрав законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Жидачівський районний суд Львівської області.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3ст.349 КПК України.

.

СУДДЯ