Рішення № 6973830, 07.12.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.09 р.                     Справа № 37/276пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Державного відкритого акціонерного товариства „Центральна Збагачувальна фабрика „Киселівська” м. Торез, ідентифікаційний код 00175805

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднана вантажно – транспортна компанія”, м. Єнакієве, ідентифікаційний код 32287238

про: розірвання договору оренди № б/н від 01.05.2006р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - Вечерня Н.М. (за довіреністю №06/08-09/4 від 06.08.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 03.11.2009р. на 17.11.2009р., у судовому засіданні 17.11.2009р. оголошена перерва до 07.12.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне відкрите акціонерне товариство „Центральна Збагачувальна фабрика „Киселівська”, м. Торез (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднана вантажно-транспортна компанія”, м. Єнакієве (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди №б/н від 01.05.2006р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на ухилення Відповідача від підписання додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди від 01.05.2006р. з додатками, акт прийому-передачі майна, пропозиції про укладення додаткових угод та самі додаткові угоди.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 188, 291 Господарського кодексу України, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем на виконання вимог ухвали суду та задля обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.45-63, 67-96).

Відповідач надав відзив на позов №27/10-09 від 27.10.2009р. (а.с.а.с. 27, 28), в якому проти позову заперечив, посилаючись на: ненадходження від Позивача розрахунки запропонованої збільшеної орендної плати; нормативну необґрунтованість суми збільшення; безпідставність кваліфікації не підписання додаткових угод у якості істотного порушення умов договору.

Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 29-45).

Представники учасників справи у судових засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово. Крім того, у судовому засіданні 17.11.2009р. (а.с.100) представник Позивача пояснив, що розглядуваний позов подано у зв’язку із порушенням Відповідачем права на отримання орендних платежів в розмірі, вказаному у не підписаному проекті додаткової угоди. Відповідач підтвердив факт отримання проектів додаткових угод Позивача та їх не підписання зі свого боку.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2006р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №б/н (а.с.а.с.8-12), згідно умов п.п. 1.1., 2.2, 12.2.1. якого Орендодавець зобов’язався надати у строкове користування, а Орендар прийняти, сплатити та своєчасно повернути майно Орендодавця, далі „об’єкт оренди”, у справному стані з урахуванням амортизаційного зносу у відповідності до інвентаризації, доданої до цього договору, яка є невід’ємною частиною цього договору, строком до 01.04.2007р.

За змістом п. 5.2. договору до обов’язків Орендаря віднесено:

- забезпечення ефективного використання майна у відповідності із цілями, для яких воно йому надано;

- утримувати і експлуатувати об’єкт оренди у належному стані із дотриманням правил техніки безпеки, вибухопожежной безпеки, дотримуватися вимог санітарної та особистої гігієни робітників, дотриматися екологічних норм та правил;

- забезпечувати збереження переданого йому майна і нести повну матеріальну відповідальність за завдану шкоду у відповідності із законом;

- своєчасно здійснювати орендні платежі у повному обсягу, а також оплату послуг сторонніх організацій з обслуговування об’єкту оренди;

- застрахувати об’єкт оренди у відповідності із вимогами Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Відповідно до розділу 6 договору оренди на Відповідача були покладені грошові зобов’язання із сплати орендної плати, визначеної згідно експертної оцінки об’єкту оренди у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 із змінами та доповненнями, у відповідності до розрахунку орендної плати – 8093,05 грн. у т.ч. ПДВ, протягом 10 днів з моменту отримання рахунку від Орендодавця.

01.05.2006р. об’єкт оренди згідно із п.2.3 договору був переданий Відповідачеві, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.а.с. 13-18).

Додатковими угодами сторонами були неодноразово внесені зміни і доповнення до умов та реквізитів (преамбули) договору, зокрема – продовжений строк дії договору до 01.12.2009р. (а.с.а.с. 77-81).

Згідно з п.п. 9.1, 10.1 цього договору сторонами встановлено, що зміна умов договору, доповнення до договору підлягають розгляду протягом 20 днів; будь-які зміни та доповнення до цього договору мають силу тільки у разі, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Позивач двічі листами №01/03-08 від 01.03.2008р. та №18/06-09 від 18.06.2009р. (а.с.а.с.20, 22) звертався до Відповідача з пропозиціями про внесення змін до істотних умов договору, а саме - щодо збільшення розміру орендної плати - шляхом укладення додаткових угод до договору (а.с.а.с. 21, 23), але відповіді не отримав.

За вказаних обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с.а.с. 27, 28), підтверджуючи факт отримання проектів додаткових угод та їх не підписання зі свого боку.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед положеннями цього Кодексу, Цивільного кодексу України та умовами укладеного договору оренди №б/н від 01.05.2006р.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України у вигляді (порушення) не підписання додаткових угод про збільшення розміру орендних платежів.

Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов’язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у розглядуваному випадку судом відхиляються як юридично неспроможні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов’язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи коло обов’язків Орендаря за змістом укладеного договору суд дійшов висновку про відсутність у останнього безумовного зобов’язання укладати додаткові угоди, змінюючи істотні умови договору, запропоновані Орендодавцем. Не встановлює такого обов’язку і діюче законодавство, що регламентує орендні правовідносини та договірні відносини взагалі.

Більш того, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України закріплене загальне правило щодо можливості зміни договору лише за згодою сторін. Оскільки за ст. 654 цього Кодексу форма зміни договору визначається формою самого договору - у розглядуваному випадку шляхом укладання додаткової, що відповідає п. 10.1. договору – остільки на таку угоду розповсюджується загальний порядок укладання угод, підпорядкований встановленим п. 3 ст. 3 та ст. 627 Цивільного кодексу України принципу свободи договору, який передбачає право контрагента не погоджуватися із пропозицією іншої сторони. Реалізація особою приналежного їй права не може кваліфікуватися як порушенню нею укладеного договору, який жодною мірою не обмежую цю особу в означеному праві. При цьому суд зауважує на відсутності підстав для висновку про обов’язковість для Орендаря укладання такої додаткової угоди у розумінні ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України.

Виходячи із закріпленій в ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України обов’язкової взаємозумовленості (кореспонденції) між правами та обов’язками учасників правовідносин, встановлена судом відсутність обов’язку у Відповідача погоджуватися із запропонованими Позивачем проектами додаткових угод до діючого договору оренди вказує і на відсутність відповідного права у останнього, а відтак – і істотного порушення у такий спосіб спірного договору оренди від 01.05.2006р., як підстави для його розірвання.

Відносно посилання Позивача на положення ст. 188 Господарського кодексу України у якості нормативного обґрунтування заявлених вимог суд звертає увагу на неправильне застосування її приписів. Дійсно, за відсутністю згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, проте таким спором у розглядуваному випадку може бути саме внесення змін до договору, а не його розірвання.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати відносяться на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволені позовних вимог Державного відкритого акціонерного товариства „Центральна Збагачувальна фабрика „Киселівська” м. Торез (ідентифікаційний код 00175805) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Об’єднана вантажно – транспортна компанія”, м. Єнакієве (ідентифікаційний код 32287238) про розірвання договору оренди № б/н від 01.05.2006р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні оголошено та підписано повний текст рішення.

3. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя