Вирок № 69737386, 23.10.2017, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/527/17

Провадження № 1-кп/222/110/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

при секретарі Гранкіній О.В.,

за участі прокурора Івкової А.В., Яруша Р.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017050640000172 від 19.05.2017 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше судимого: 31.01.2017 року Володарським районним судом Донецької області за ч.1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Володарського районного суду Донецької області від 31.01.2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.125 КК України до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт, 06.03.2017 року його взято на облік Нікольським РС з питань пробації Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації.

23.03.2017 року ОСОБА_1 під підпис ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт, наслідками їх порушення, попереджений про кримінальну відповідальність за ч.2 ст.389 КК України, отримав направлення для відбування призначеного покарання до Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області.

24.03.2017 року засуджений ОСОБА_1 прибув до Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області, де також під підпис ознайомлений з розпорядженням №9 від 24.03.2017 року, виданим сільським головою, щодо його обовязку приступити до відбування громадських робіт з 24.03.2017 року, з переліком обєктів, видами робіт, графіком виходу на роботу та технікою безпеки на робочому місці.

Однак ОСОБА_1, якому достовірно було відомо про необхідність виконування обов'язку щодо відбуття призначеного судом покарання та настання кримінальної відповідальності за ухилення від призначеного судом покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, діючи умисно, без поважних причин до виконання призначеного судом покарання у вигляді громадських робіт з 10.04.2017 року до теперішнього часу не приступив, не попередив про неприбуття без поважних причин на громадські роботи, чим злісно порушив вимоги ч.1 ст.37 КВК України, а саме обовязок додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для нього обєктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, а також положення п.2 ч.3 ст.40 КВК України щодо невиходу більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин.

Згідно довідки Республіканської сільської ради Нікольського району Донецької області від 07.04.2017 року №400, від 05.05.2017 року №461 ОСОБА_1 відбув призначене судом покарання за період з 27.03.2017 року по 31.03.2017 року в кількості 20 годин, та з 03.04.2017 року по 30.04.2017 року, в кількості 8 годин, а всього 28 годин громадських робіт з призначених 120 годин.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в умисному ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт, будучи особою, засудженою до цього покарання, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст.389 ч.2 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, надав пояснення, які узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, зазначив, що дійсно порушив встановлений йому графік виходу на роботу, про причини неприбуття на роботи сільського голову не повідомляв. Додав, що самостійно виховує неповнолітнього сина, просив застосувати щодо нього амністію.

Враховуючи, що обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав повністю, висунуте проти нього обвинувачення він розуміє та не оспорює, суд, розцінюючи ці докази як об'єктивні та такі, що відповідають фактичним обставинам справи, та вважаючи їх достатніми для винесення обвинувального вироку, у відповідності до вимог ч. 3ст. 349 КПК України, визнає недоцільним дослідження інших доказів фактичних обставин справи.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, та роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відповідно дост.65 КК Українипри призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, не працює, самостійно виховує неповнолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 згідност.66 КК Українисуд визнає щире каяття, обставини, що обтяжують покарання, передбаченіст.67 КК України відсутні.

Отже, з урахуванням тяжкості та обставин вчиненого ОСОБА_1 злочину, його особи, наявності обставин, які помякшують покарання, та відсутності обтяжуючих, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкціїч.2 ст.389 КК України у виді арешту.

Вироком Володарського районного суду Донецької області від 31.01.2017 року ОСОБА_1 було засуджено за ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Як встановлено судом дане кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив до повного відбуття покарання, призначеного вищевказаним вироком суду.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З урахуванням наведеного, суд призначає ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 31.01.2017 року, з урахуванням правил складання покарань, встановлених п.4 ч.1ст.72 КК України, і остаточно призначає покарання у вигляді арешту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього амністії, оскільки на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» він має неповнолітню дитину, щодо якої не позбавлений батьківських прав.

Так, відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав законної сили 07.09.2017 року, звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили підлягають особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Відповідно до свідоцтва про народження серії 1-НО №032354, виданого Іллічівським відділом РАЦС Маріупольського МУЮ Донецької області від 05.12.2005 року, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, актовий запис №710.

Данні про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його неповнолітнього сина у суду відсутні.

Обмежень щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, з підстав зазначених участині четвертійстатті 86 Кримінального кодексу України,статті 4Закону України "Про застосування амністії в Україні" тастатті 9Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Наслідки застосування амністії обвинуваченому ОСОБА_1 розяснені і він наполягає на її застосуванні.

Речові докази, судові витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст.ст.373,374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2ст.369 КК Українита призначити покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково у вигляді 5 (пяти) днів арешту приєднати невідбуту частину покарання за вироком Володарського районного суду Донецької області від 31.01.2017 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць 5 (пять) днів.

Звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання напідставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошенням може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Володарський районний суд Донецької області.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору, обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку.

Суддя О.Є. Вайновська