Постанова № 69736519, 20.10.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21120/17

Провадження № 2-а/127/864/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2017 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до УПФУ в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Позов мотивований тим, що відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» станом на 28.08.2017 року вислуга років позивача складала 23 роки. 28.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Вінниці про призначення пенсії за вислугою років. Рішенням від 06.09.2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, мотивуючи відмову тим, що згідно п. 5 розділу 3 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 з 01.06.2015 року скасовуються норми, щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до спец законів, в тому числі до ЗУ «Про прокуратуру» у зв'язку з чим з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених вище визначеним законодавством не призначаються. Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що не відповідають закону, а тому вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому він просить визнати протиправним і скасувати рішення УПФУ в м. Вінниці від 06.09.2017 року про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років, зобов'язати УПФУ в м. Вінниці призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру» з 28.08.2017 року, крім того стягнути з відповідача на його корить понесені судові витрати.

В силу п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України 04.10.2017 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

На виконання ухвали суду про відкриття скороченого провадження на адресу суду надійшли письмові заперечення представника відповідача з проханням відмовити у задоволенні позову позивачу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суддя, вивчивши та об'єктивно оцінивши письмові докази по справі,які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2017 року позивач звернувся до УПФУ в м. Вінниці із заявою про призначення пенсії за вислугу років/перерахунок пенсії.

Рішенням УПФУ в м. Вінниці від 06.09.2017 року у задоволенні такої заяви відмовлено з посиланням на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213, згідно якого внаслідок неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються, зокрема, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Судом встановлено, що в період з 27.11.1987 року по 09.12.1989 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, що підтверджується військовим квитком.

Також ОСОБА_1 навчався на денній формі у вищому навчальному юридичному закладі Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого з 01.09.1991 року по 06.09.1992 року.

Як вбачається з трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи, позивач працював: з 11.02.1997 року по 11.05.1999 року на посадах державного службовця в Державному податковому органі у Гайсинському районі Вінницької області; з 17.05.1999 року по 05.05.2000 року помічником прокурора Іллінецького району Вінницької області; з 06.05.2000 року по 23.12.2001 року помічником прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області; з 24.12.2001 року по 18.08.2003 року старшим помічником прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області; з 19.08.2003 року по 17.05.2004 року прокурором відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури області; 18.05.2004 року по 02.01.2012 року старшим помічником прокурора Староміського району м. Вінниці; з 03.01.2012 року по 31.05.2012 року старшим помічником прокурора м. Вінниці; з 01.06.2012 року 31.03.2015 року старшим прокурором прокуратури м. Вінниці; з 01.04.2015 року по 20.07.2015 року прокурором відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області; з 21.07.2015 року по 04.01.2016 року прокурором відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області; з 05.01.2016 року по теперішній час прокурором відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління у кримінальному проваджені прокуратури області.

Згідно ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, що діяв на момент звернення позивача за призначенням пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Будь-яких змін до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, в частині призначення пенсійного забезпечення, не вносилось. Положення цієї статті є чинними та дають право працівникам прокуратури України за наявності на день звернення з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року вислуги років не менше 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років, звертатися до органів Пенсійного Фонду України про призначення пенсії за вислугу років.

Як встановлено судом на день звернення за призначенням пенсії, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та має стаж роботи 29 років 02 місяців 04 днів, з яких спеціальний стаж працівника прокуратури складає 18 років 21 день, що дає право на призначення пенсії, відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною першою ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

А відповідно до частини першої ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, першим принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є саме верховенство права, яким, як зазначено частиною першою ст. 8 цього Кодексу, керується суд при вирішенні справи та згідно з яким, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною першою ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у Рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Отже, суд дійшов висновку, що право позивача на призначення пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе Державою зобов'язань.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії відповідно Закону України «Про Прокуратуру», а відтак дії відповідача щодо відмови йому у зазначеному є протиправними.

Згідно ч. 14 ст. 86 Закону України " Про прокуратуру", тимчасово, по 31 грудня 2017 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;... Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1 працює на прокурорських посадах в органах прокуратури по цей час. Доказів встановлення I та II груп інвалідності, визнання інвалідом війни III групи та учасником бойових дій позивач не надав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При вирішенні спірних правовідносин судом також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року №2-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України.

Тому суд вважає, що вимога позивача про виплату йому пенсійного забезпечення за вислугу років з 28.08.2017 року не підлягає задровленню.

Відповідно до частини третьої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 158-163, 167, 171, 183-2, 186 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці від 06.09.2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці призначити ОСОБА_1 пенсійне забезпечення за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з 28.08.2017 року.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про зобов"язання виплатити пенсійне забезпечення за вислугу років з 28.08.2017 року - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці за рахунок його бюджетних асигнувань 640 грн. ( шістсот сорок грн 00 коп.) судового збору на користь ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.

Суддя: