Рішення № 69735133, 23.08.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47574/16-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Підпалого В.В.

при секретарі - Вишневській О.Р.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (надалі по тексту - Позивач) звернувся до суду з вказаним позовом та просить, в заяві про збільшення позовних вимог від 08.06.2017 року, визнати інформацію недостовірною, такою що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, інформацію, викладену Генеральною прокуратурою України в листі від 25.02.2016 року за № 11-22909-16 на ім'я адвоката Шох К.А., а також у листі від 25.02.2016 року за № 11-22909-16 на ім'я Народного депутата України ОСОБА_8, а саме:

«ОСОБА_3 у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду першого заступника керівника прокурора Печерського району міста Києва та не був звільнений з неї за власним бажанням, тобто до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на основі критерію, визначеного пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону».

Крім того, позивач просить, метою спростування недостовірної інформації, зобов'язати Генеральну прокуратуру України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) повідомити адвоката Шох Кристину Антонівну та Народного депутата України ОСОБА_8 про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання недостовірною інформації, рішення суду упродовж 20 днів з дня набрання рішення законної сили.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з квітня 2010 року обіймвв посаду заступника прокурора Печерського району міста Києва. В період з травня 2012 року по липень 2014 року обіймав посаду першого заступника прокурора Печерського району міста Києва. В подальшому, в липня 2014 року, переведений на посаду прокурора Примормського району міста Одеси. Наказом Генерального прокурора України № 210к від 23.03.2015 року, Позивача звільнено з посади прокурора Примормського району міста Одеси у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Відповідно до вказаного наказу, підставою до звільнення Позивача стала довідка про результати вивчення особової справи від 11.03.2015 року та заява Позивача. Жодної заяви, в якій бі Позивач надав згоду на своє звільнення, Позивачем не надавалось. Разом з тим, в Довідці про вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «Про очищення влади» від 11.03.2015 року зазначено (пряма цитата): Водночас, ОСОБА_3 у період з 21.11.2013 року по 22.02.2014 року обіймав посаду, віднесену до категорії заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, передбачену п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» та не був звільнений з неї за власним бажанням, а тому до нього застосовується заборона, передбачена частиною 3 ст. 1 цього Закону». У вказаній довідці зазначено ім`я позивача, прізвище та місце роботи, а також інформація, яка має явно негативний та наклепницький характер в частині неможливості проходження Позивачем державної служби. Про існування зазначеної довідки позивачу стало відомо 30.09.2016 року. Разом з тим, на думку Позивача, він не відповідає жодному критерію визначеним законом України «Про очищення влади», відтак заборони, передбачені цим Законом не можуть бути застосовані до Позивача. Зазначена інформація та копія Довідки про вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України «про очищення влади» від 11.03.2015 року розповсюджена Генеральної прокуратурою України (надалі по тексту - Відповідач) листом № 11-22909-16 від 25.02.2016 року на ім`я адвоката Шох К.А. та листом № 11-22909-16 від 25.02.2016 року на ім`я народного депутата України ОСОБА_8 На думку Позивача, інформація розповсюджена Відповідачем принижує його честь та гідність, може зашкодити діловій репутації, позбавити права на вільний вибір та ряд занять в межах державної служби, оскільки містить не оціночні судження, а твердження про вчинення Позивачем протиправних дій (зайняття посади, зазначеної в переліку положень Закону України «про очищення влади). Таким чином інформація, яка була розповсюджена, в частині поширення дії положень Закону України «Про очищення влади», не відповідає дійсності, тобто є недостовірною, порушує немайнові права позивача, і як наслідок, підлягає спростуванню.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги позову підтримав у повному обсязі. Просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Крім того, надав письмові заперечення в яких зазначили, що позовні вимоги не підсудні цивільному судочинству, а тому просили провадження у справі закрити відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України..

Суд, заслухавши представників сторін, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, ст. ст. 3, 28 Конституції України визнано честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошене право кожного на повагу до його гідності.

Статтями 297, 299 ЦК України закріплено право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, недоторканість ділової репутації.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Зокрема, відповідно до ч. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: викладення в листах, адресованих іншим особам.

Судовим розглядом з пояснень представників сторін та наданих доказів встановлено, що довідку , яка містить недостовірну інформації складено старшим прокурором відділу роботи з кадрами територіальних прокураутр Мерденовим Ю.Ю. 11.03.2015 року, погоджено начальником відділу роботи з кадрами територіальних прокуратур Мартем`яновим Р.М. та начальником Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 (а.с.а.с.14-15).

Генеральною прокуратурою України за підписом начальника Депатаменту кадрової роботи на ім'я адвоката Шох К.А. був направлений лист Генеральною прокуратурою України від 25.02.2016 року № 11-22909-16 року та за підписом першого заступника Генеарльного прокурора на ім`я народного депутата України ОСОБА_8 був направлений лист від 25.02.2016 року № 11-22909-16 наступного змісту:

«ОСОБА_3 у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду першого заступника керівника прокурора Печерського району міста Києва та не був звільнений з неї за власним бажанням, тобто до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на основі критерію, визначеного пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону» (а.с.а.с.16-19).

Тобто, поширена інформація стосується особи позивача, була викладена в листі, адресованого іншій особі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що поширена у листі інформація є недостовірною, оскільки Позивач не відповідає жодному критерію визначеному Законом України «про очищення влади», відтак заборони, передбачені цим закном до нього не застосовуються.

Вирішуючи питання, про достовірність та визначаючи характер поширеної щодо позивача інформації, суд приходить до наступного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Так, згідно з ч.ч.1-3 ст. 1, п.7 ч.1, п.3 ч.2 ст.3 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади 9перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_10, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і грунтується на принципах: верховенства права та законності, відкритості, прозорості та публічності, презумції невинуватості, індивідуальної відповідальності, гарантування права на захист.

Відповідно ст. 2 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що заходи з очищення влади (люстрації), в тому числі, здійснюються юо посадовиїх та службових осіб органів прокуратури України.

Частиною 1 ст.3 зазначеного Закону передбачено, що заборона, передбачена ч.3 ст. 1 цього Закону, затососовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25.02.2010 року по 22.02.2014 року, зокрема посади: Генерального прокурора України, керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центральбного органу (аппарату) Генеральної прокуратури україни, керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України.

Відповідно до ст. 1 Заокуну України «про засади державної мовної політики», регіон - окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця, що може складатися з Автономної Республіки Крим, області, району, міста седища, села.

З вказаних норм вбачається, що Печерський район в місті Києві та Приморський район в місті Одеса не можуть розглядатись регіонами в розмумінні чинного законодавства України.

Крім того, відповідно до висновку науково -правової експертизи, виконаної відповідно до звернення громадянина ОСОБА_3 щодо доктринального тлумачення змісту деяких посад у системі прокуратури України на підставі Законів України «Про звернення громадян» та «Про наукову і науково-правову експертизу» Інституту держави та права імені В.М. Корецького Національної академії наук України від 01.10.2015 року № 126/340 встановлено наступне: з точки 0ору нормативно-правового регулювання, в тому числі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.19991 року, прийнятих на його основі підзаконних нормативно-правових атків, а також законодавства, що регулює державну службу та оплату праці прокурорів, посади «перший заступник прокурора району у місті Києві» та «заступник прокурора раойну у місті Києві» не є тотожними - кожна з цих посад має свою особливу юридичну природу та змістовне наповнення; перший заступник прокурора району у місті Києві - посада, яка не є обов`язковою в структурі прокуратури районного рівня за законом України «Про прокуратуру» від 05.11.19991 року, а є самостійною та пріоритетною штатною одиницею, яка створюється у структурі районної (районної в місті) прокуратури з урахуванням навантаження на працівників відповідного органу прокуратури та рівне м складності завдань, що перед даним органом ставляться; виходячи з вичерпного переліку повноважень посадової особи в межах державного апарату та юридичної природи посади як первинної структурної одиниці органу державної влади, слід наголосити, що правозахисна практика має враховувати різний юридичний зміст посад « перший заступник прокурора району у місті Києві» та «заступник прокурора району у місті Києві» (а.с.а.с.23-32).

Відповідно до висновку науково-правової експертизи щодо тлумачення положень Закону України «про очищення влади» та закону України «Про прокуратуру» Національного університету «Одеська юридична академія» від 21.09.2015 року № 1424 встановлено наступне: терміни для визначення посад «заступник керівника районної прокуратури в місті києві та «перший заступник керівника районної прокуратури в місті Києві не є синонімами як в широкому, так і у вузькопрофесійному розмінні цих понять" (а.с.а.с 34-47).

Крім того, Генеральна прокуратура України у своєму листі №19/4-1286 вих. 15 від 10.09.2015 року повідомила, що наказом від 08.10.2012 року № 144ш затверджено структуру та штатну численність прокуратури міста Києва, відповідно до якої в прокуратурах Деснянського, Оболонського, Печерського, Подільського, святошинського, Солом`янського та Шевченківського районів встановлені посади першого заступника прокурора району. У прокуратурах Голосіївського, Дарницького та Дніпровського районів міста Києва посади перших заступників прокурорів районів не встановлювалися (а.с. 59).

Як вказано у п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , при вирішенні питання про відкриття провадження у справі сулам слід звертати увагу на відповідність позовної заяви (заяви) вимогам статті 119 ЦПК України. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами). із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена.

Зокрема, Генеральною прокуратурою України за підписом начальника Депатаменту кадрової роботи на ім'я адвоката Шох К.А. був направлений лист Генеральною прокуратурою України від 25.02.2016 року № 11-22909-16 року та за підписом першого заступника Генеарльного прокурора на ім`я народного депутата України ОСОБА_8 був направлений лист від 25.02.2016 року № 11-22909-16 наступного змісту:

«ОСОБА_3 у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду першого заступника керівника прокурора Печерського району міста Києва та не був звільнений з неї за власним бажанням, тобто до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на основі критерію, визначеного пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону» (а.с.а.с.16-19).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» , згідно з положенням статті 277 ЦК України і статті 10 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, зокрема, пр. підписанні характеристики тощо, юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов`язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому ст. 36 ЦПК України.

Посилання представника відповідача на те, що позивачем не надано жодних доказів про наклепницький характер інформації, викладеній у довідці Генеральної прокуратури України, не доведено жодного конкретного факту, який би встановлював, чи засвідчив, чи доводив неправдивість фактичних даних, які в ній відображено під час проходження публічної служби в органах прокуратури на посаді, що стало підставою для застосування заборони. встановленої Законом України «про очищення влади, Позивач не вказує, а відомості не оспорює, є безпідставними.

Предметом розгляду вказаного спору є поширення інформації Генеральною прокуратурою України, діяльність якої спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань, зокрема, на гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини і громадянина.

З огляду на зміст поширеної Відповідачем інформації, вона є негативною, оскільки не відповідає дійсності, тобто, є недостовірною, порушує немайнові права Позивача, і як наслідок, підлагає спростуванню.

У відповідності з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: честь, гідність і ділова репутація.

Вирішуючи питання про спосіб спростування інформації, яка вказаним рішенням визнається недостовірною, суд враховує п. 24 Постанови, якою передбачено що, якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що способом спростування поширеної відповідачем інформації, який би сприяв найбільш повному відновленню порушеного немайнового права позивача є зобов'язання Генеральної прокуратури України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) повідомити адвоката Шох Кристину Антонівну та Народного депутата України ОСОБА_8 про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання недостовірною інформації, рішення суду упродовж 20 днів з дня набрання рішення законної сили.

Керуючись ст.ст. 3, 28, 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 200, 277, 297, 299 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88,212-214, 224-226, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання інформації недостовірною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.

Визнати недостовірною, такою що порушує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3, інформацію, викладену Генеральною прокуратурою України в листі від 25.02.2016 року за № 11-22909-16 на ім'я адвоката Шох К.А., а також у листі від 25.02.2016 року за № 11-22909-16 на ім'я Народного депутата України ОСОБА_8, а саме:

«ОСОБА_3 у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року обіймав посаду першого заступника керівника прокурора Печерського району міста Києва та не був звільнений з неї за власним бажанням, тобто до нього застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на основі критерію, визначеного пунктом 4 частини другої статті 3 цього Закону».

З метою спростування недостовірної інформації, зобов'язати Генеральну прокуратуру України (01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) повідомити адвоката Шох Кристину Антонівну та Народного депутата України ОСОБА_8 про ухвалене у справі за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання недостовірною інформації, рішення суду упродовж 20 днів з дня набрання рішення законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.В. Підпалий