Рішення № 6973399, 24.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.09 р.                     Справа № 29/242                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДжартиВ.В., суддів Іванченкової О.М., Морщагіної Н.С.

При секретарі судового засідання Косенко Ю.В.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Масалов Є.В., довіреність

від відповідача Предвічна Л.Ф., довіреність

директор КП „Октябрське” Хоженцева С.О.

головний інженер КП „Октябрське” Шавлова Р.А.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр” м.Київ

До відповідача: Комунального підприємства „Октябрське” м.Горлівка

Предмет спору: стягнення 20529,26 грн.

СУТЬ СПОРУ:                     

Приватне підприємство „Український юридично-фінансовий центр” м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Октябрське” м.Горлівка про стягнення 20529,26 грн., у тому числі 16107,19грн. – основного боргу, 3482,48грн. – пені за несвоєчасне погашення винагороди, 502,80 грн. – пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт, 436,79грн. – 3% річних, а також 6000,00 грн. – витрати за надання юридичних послуг.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договори-доручення № 1-юр/01-07-08 від 01.07.2008 р., додаткову угоду, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 11.08.08, № 2 від 11.09.08, № 3 від 22.10.08, № 4 від 26.11.08, №5 від 23.12.08, № 6 від 26.01.09, мирові угоди до договору № 1-юр/01-07-08, лист № 1.1 від 23.02.09, листи № 115 від 31.03.09, № 181 від 21.05.09, претензії № 1.1 від 05.09.08, №1.1 від 05.09.08, № 1.1 від 10.02.09, № 1.1 від 08.05.09, лист № 1.1 від 05.09.08, відповідь на претензію від 19.05.09, банківські виписки, договір на надання юридичних послуг в господарському процесі від 30.06.09, квитанцію про оплату юридичних послуг №04/07-09 від 01.07.09, розрахунки заборгованості.

Відповідач надав відзив, яким заперечує проти позову. Зазначив, що в спірних актах суми, які надійшли на рахунок КП „Октябрське” позивачем були безпідставно збільшені. У зв’язку з цим директором КП „Октябрське” не були підписані акти № 3 від 22.10.08, № 5 від 23.12.08, № 6 від 26.01.09. Акти № 5 та № 6 були підписані неналежною особою, яка не мала права на підписання таких актів.

24.11.2009 р. позивач надав письмові пояснення щодо розрахунку заборгованості. Зазначив, що відповідачем безпідставно не був підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт на загальну суму винагороди позивача 2931,74 грн., а саме: акт № 3 від 22.10.08 за вересень 2008 р. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості з відповідача загалом складають 16107,20 грн., то за мінусом вищевказаної суми 2931,74 грн., сума заборгованості складає 13175,46 грн., 1624,39 грн. – пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання, 219,16 грн. – 3% річних.

Заяви про зменшення суми позову, в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем не надано, тому суд розглядає позовні вимоги, що викладені у позовній заяві від 15.07.2009 р.

В ході розгляду справи позивач надав заяву від 03.09.09, якою відмовляється від витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги, зазначені в п. 5 позовної заяви.

Також позивач надав клопотання від 16.09.09 про забезпечення позову, в порядку ст. 66 ГПК України, яким просить накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу і знаходяться на розрахункових (поточних) рахунках в установах банку.

Ухвалою суду від 12.11.09, в порядку ст. 30 ГПК України, викликано до судового засідання для дачі пояснень директора КП „Октябрське” Хоженцеву С.О. та головного інженера КП „Октябрське” Шавлову Р.А.

Головний інженер КП „Октябрське” Шавлова Р.А. в судовому засіданні 24.11.09 пояснила, що підписувала спірні акти. Зазначила, що директор КП „Октябрське” в той час у відпустці не знаходилась.

Хоженцева С.О. повідомила, що право підпису на підприємстві має тільки директор. На період відпустки останньої видається відповідний наказ.

Ухвалою суду від 16.09.2009 р., в порядку ст. 69 ГПК України, заступником голови господарського суду Донецької області було продовжено строк розгляду справи на один місяць.

Ухвалою суду від 12.10.09, в порядку ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін продовжено строк розгляду справи на один місяць.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.11.09 справу було передано на розгляд колегіально.

Крім того, клопотання щодо фіксації судового процесу сторони не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

01.07.2008 р. між Приватним підприємством „Український юридично-фінансовий центр” (Повірений) та Комунальним підприємством „Октябрське” (Довіритель) було укладено договір-доручення № 1-юр/01-07-08.

Дослідивши Договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки довірителя та повіреного, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором доручення, який підпадає під правове регулювання статей 1000-1010 ЦК України.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. (ст. 1000 ЦК України)

Відповідно до умов зазначеного договору Довіритель доручає, а Повірений приймає на себе зобов’язання в межах цієї угоди здійснювати від імені Довірителя комплекс юридичних та фактичних дій відповідно до його письмових вказівок та замовлень з метою представництва та захисту законних інтересів Довірителя перед юридичними та фізичними особами при реалізації Довірителем своїх прав та обов’язків, а саме:

2.1.1. вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від боржників;

2.1.2 звертатися до суду про звернення стягнення на майно боржників, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодувати завдані збитки майну, що перебуває у нього на балансі.

Згідно з п. 2.2 договору Довіритель приймає від Повіреного послуги та виплачує йому винагороду на умовах договору.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору передбачено, що Довіритель виплачує повіреному винагороду за виконання комплексу юридичних та фактичних дій щодо кожної заявки окремо. Будь-які розрахунки між Повіреним та Довірителем за договором проводяться виключно у безготівковій формі у національній валюті України – гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки, зазначені сторонами договору.

Розрахунковим періодом для визначення винагороди Повіреного є один календарний місяць. (п. 4.4 договору)

Відповідно до п. 4.5 договору базою для нарахування винагороди Повіреного за розрахунковий період є сума заборгованості, погашена боржником у розрахунковому місяці, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Довірителя.

Розмір винагороди Повіреного складає 20% від фактичної суми погашеної заборгованості за житлово-комунальні послуги (п. 4.6 договору)

Пунктом 4.7 договору встановлено, що винагорода за виконані роботи (надані послуги) протягом розрахункового періоду виплачується Повіреному протягом п’яти робочих днів з моменту прийняття виконання доручення на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за відповідний розрахунковий період, але не пізніше 15 числа кожного розрахункового місяця.

Умовами актів здачі-приймання виконаних робіт передбачено, що відповідно до п.п. 4.3, 4.5 договору, поручитель зобов’язується протягом десяти робочих днів з моменту підписання акту перерахувати на поточний рахунок Повіреного винагороду (гонорар) за виконання робіт (надання послуг) за розрахунковий період.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На думку позивача, останній свої зобов’язання за договором-дорученням виконав належним чином та підтверджує це актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 11.08.08 за липень 2008 р. на суму 14061,27 грн., № 2 від 11.09.08 за серпень 2008 р. на суму 3349,15 грн., № 4 від 26.11.08 жовтень 2008 р. на суму 2149,53грн., які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 22.10.08 за вересень 2008 р. на суму 2931,74 грн., та актами № 5 від 23.12.08 за листопад 2008 р. на суму 500,45 грн., № 6 від 26.01.09 за грудень 2008 р. на суму 1115,05 грн.

За твердженням позивача, відповідач всупереч вимогам договору та закону, не виплатив винагороду за надані послуги, у зв’язку з чим на момент подання позовної заяви у останнього виникла заборгованість в розмірі 16107,19 грн.

Згідно чинного законодавства України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В матеріалах справи також містяться претензії позивача № 1.1 від 05.09.08, № 1.1 від 10.02.09, № 1.1 від 08.05.09, які були направлені на адресу відповідача.

Відповідач надав відповідь № 178 від 19.05.09 на претензію № 1.1 від 08.05.09, де зазначив, що заборгованість визнається частково в сумі 9011,57 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне:

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено п. 5.9 договору повірений зобов’язаний щомісяця протягом двох робочих днів з моменту отримання від Довірителя погодженої та належним чином оформленої відомості про погашення заборгованості боржниками (за відповідний розрахунковий період) підготувати на її основі акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за відповідний розрахунковий період, підписати його та передати Довірителю. Довіритель, в свою чергу, зобов’язаний щомісяця протягом п’яти робочих днів з моменту отримання підписаного Повіреним акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який був складений Повіреним на підставі узгодженої з Довірителем відомості про погашення заборгованості споживачами житлово-комунальних послуг (за відповідний розрахунковий період), підписати його та передати Повіреному. (п. 5.10 договору)

Виходячи з наявних у справі матеріалів, надані позивачем документи, а саме: акт №3 від 22.10.2008 р. за вересень 2008 р. на суму 2931,74 грн., не є належним доказом того, що відповідачем прострочена виплата винагороди за спірним договором в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України. Господарським судом розглянуті та не прийняті до уваги твердження позивача про належність цього доказу, оскільки позивач повинен був надати належним чином оформлені первинні документи.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 та інших підзаконних нормативних актів, які існують в чинному законодавстві щодо порядку ведення бухгалтерського обліку підприємствам (накази Міністерства фінансів України про затвердження численних Положень, Методичних рекомендацій та т.і., що конкретизують порядок застосування норм вищевказаного Закону посадовими особами підприємств та організацій України), у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

А письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні дані про посади, прізвища, підписи осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції та складання первинного документа.

Як встановлено судом, наданий позивачем акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 22.10.08 за вересень 2008 р. на суму 2931,74 грн. відповідачем не підписаний, а інших доказів на підтвердження виконання умов договору-доручення з боку ПП „Український юридично-фінансовий центр” не надано.

З огляду на зазначене, суд позбавлений можливості визначити чим фактично підтверджується отримання відповідачем послуг, передбачених п. 2.1 договору.

Крім того, 24.11.2009 р. позивач надав письмові пояснення щодо розрахунку заборгованості. Зазначив, що відповідачем безпідставно не був підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт на загальну суму винагороди позивача 2931,74 грн., а саме: акт № 3 від 22.10.08 за вересень 2008 р. Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості з відповідача загалом складають 16107,20 грн., то за мінусом вищевказаної суми 2931,74 грн., сума заборгованості складає 13175,46 грн.

Оскільки позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, не надав заяви щодо зменшення суми заборгованості по справі без врахування суми заборгованості за не підписаним актом здачі-приймання виконаних робіт, то суд не може розцінювати зазначені письмові пояснення від 23.11.09 як зменшення суми позову.

За таких обставин, суд розглядає вимоги ПП „Український юридично-фінансовий центр” м.Київ, що викладені у позовній заяві від 15.07.09.

Таким чином, документи, що надані позивачем в якості доказів по справі - акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 3 від 22.10.2008 р. на суму 2931,74грн., не мають доказової сили з вищезазначених причин, тому суд відмовляє позивачу в частині стягнення основного боргу в розмірі 2931,74 грн.

Щодо актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 5 від 23.02.08 за листопад 2008 р. на суму 500,45 грн. та № 6 від 26.01.09 за грудень 2008 р. слід зазначити наступне.

Як зазначила в судовому засіданні від 24.11.09 головний інженер КП „Октябрське” Шавлова Р.А., остання підписувала спірні акти та зауважила, що директор КП „Октябрське” в той час у відпустці не знаходилась.

Хоженцева Світлана Олексіївна – директор КП „Октябрське”, повідомила, що право підпису на підприємстві має тільки директор. На період відпустки останньої видається відповідний наказ.

Дослідивши Статут Комунального підприємства „Октябрське” вбачається, що керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих, що віднесені статутом до компетенції власника та інших органів управління даного підприємства. Керівник підприємства (п. 7.3 статуту):

-          несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства,

-          діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях,

-          розпоряджується коштами та майном відповідно до чинного законодавства,

-          укладає договори, видає доручення, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки,

-          несе відповідальність за формування та виконання фінансових планів.

В матеріалах справи міститься наказ КП „Октябрське” № 7 від 28.01.09, яким оголошено догану Шавловій Р.А. – інженеру КП, за підписання 23.12.08 та 27.01.09 актів приймання за листопад та грудень без дозволу директора, чим порушила п. № 1 посадової інструкції.

Пунктом 1 посадової інструкції передбачено, що головний інженер підпорядковується директору, при його відсутності виконує його зобов’язання.

Як вже зазначалося, директор КП „Октябрське” на час підписання актів № 5 та №6 у відпустці не знаходилась.

Таким чином, акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 5 від 23.12.08 на суму 500,45 грн. та № 6 від 26.01.09 на суму 1115,05 грн. не мають доказової сили, оскільки підписані не уповноваженою на це особою, тому суд відмовляє позивачу в частині стягнення основного боргу в розмірі 1615,50 грн.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що показником виконаних робіт (наданих послуг) Повіреним за договором є сума погашеної боржником заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка фактично надійшла на розрахунковий рахунок Довірителя.

Також п. 5.12 договору встановлено, що фактом виконання доручення за договором вважається надходження від боржника коштів у рахунок погашення заборгованості на поточний рахунок Довірителя у відповідному розрахунковому періоді.

Доказом виконання зазначеного пункту договору є платіжні документи, що мітяться в матеріалах справи, які свідчать про надходження на рахунок відповідача грошових коштів.

Таким чином, відповідач свої договірні зобов’язання стосовно своєчасної та повної оплати винагороди за актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 11.08.08, № 2 від 11.09.08, № 4 від 26.11.08, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість за період з липня 2008р. по серпень 2008 р. в розмірі 11559,95грн., що підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача за період з 26.08.08 по 10.07.09 3% річних на суму 436,79 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично невірним, оскільки позивач невірно розрахував відповідно до чинного порядку суму 3% річних.

А саме задоволенню підлягає:

- за актом № 1 від 11.08.08 за період з 26.08.08 по 10.07.09 на суму 6061,27 грн. в розмірі 158,75 грн.,

- за актом № 2 від 11.09.08 за період з 26.09.08 по 10.07.09 на суму 3349,15 грн. в розмірі 79,21 грн.,

- за актом № 4 від 26.11.08 за період з 11.12.08 по 10.07.09 на суму 2149,53 грн. в розмірі 37,44 грн.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні 3% річних на суму 161,39грн., як безпідставно заявлену та задовольняє на суму 275,40грн. за період з 26.08.08 по 10.07.09.

Відповідно до ст.ст. 216 – 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.4 договору у разі прострочення Довірителем виконання грошового зобов’язання за договором Довіритель на вимогу Повіреного зобов’язаний виплатити йому суму боргу з урахуванням пені за весь час прострочення у розмірі подвійної ставки НБУ, що діла у період за який сплачується пеня.

Позивач нараховує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та просить стягнути з відповідача 3482,48 грн. пені за період з 26.08.08 по 10.07.09.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нарахована без врахування умов ч. 6 ст.232 ГК України та 6.4 договору стосовно нарахування штрафних санкцій. Так, за прострочення виконання грошового зобов’язання пеня нарахована з 26.08.08 по 10.07.09, тоді як виходячи з умов наведеної статті та пункту договору, позивач має право нараховувати пеню за шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, тобто:

- за актом № 1 від 11.08.08 за період з 26.08.08 по 15.02.09 на суму 6061,27 грн. в розмірі 692,08 грн.,

- за актом № 2 від 11.09.08 за період з 26.09.08 по 18.03.09 на суму 3349,15 грн. в розмірі 382,60 грн.,

- за актом № 4 від 26.11.08 за період з 11.12.08 по 02.06.09 на суму 2149,53 грн. в розмірі 245,85 грн.

Слід зазначити, що з урахування п. 4.7 договору право вимоги у позивача за актом № 1 від 11.08.08 наступає з 17.08.08, за актом № 2 від 11.09.08 – з 17.09.08, за актом № 4 від 26.11.08 – з 02.12.08.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні пені в сумі 2161,95 грн. та задовольняє на суму 1320,53 грн. за період з 26.08.08 по 02.06.09.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу частини 3 статті 232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Згідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до п. 6.2 договору, Довіритель, у разі затримки підписання акта здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), сплачує на корись Повіреного пеню за кожен день затримки у розмірі 0,5 відсотка від суми, яка належить до сплати за цим актом.

Керуючись вищевказаним пунктом, Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт у розмірі 502,80 грн. за період з 22.10.08 по 10.07.09.

Оскільки у відповідача відсутнє зобов’язання підписання актів виконаних робіт, позивач не довів, що зазначені виконані роботи за вересень 2008 р. взагалі надавались.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволені вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт у розмірі 502,80 грн.

В судовому засіданні оговорено клопотання позивача щодо забезпечення позову, яким позивач просить вжити заходів для забезпечення позову та захисту інтересів позивача, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу і знаходять на розрахункових (поточних) рахунках в установах банку.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Жодних доказів, або належного правового обґрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивачем суду не представлено.

Також слід зазначити, що позивач не зазначив банківські реквізити рахунків відповідача, на які саме необхідно накласти арешт, що унеможливлює застосування заходів по забезпеченню позову з урахуванням інтересів підприємства та попередження завдання шкоди його підприємницької діяльності.

З огляду на наведене, заяву Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр” м. Київ про забезпечення позовних вимог слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216 – 218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр” м.Київ до Комунального підприємства „Октябрське” м.Горлівка про стягнення 20529,26 грн., у тому числі 16107,19грн. – основного боргу, 3482,48грн. – пені за несвоєчасне погашення винагороди, 502,80 грн. – пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт, 436,79грн. – 3% річних – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Октябрське” (84622, м. Горлівка, Донецької області, вул.. Шумського, 1-а, р/р 2600220905210 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ідентифікаційний код 31615243) на користь Приватного підприємства „Український юридично-фінансовий центр” (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 23/48, оф. № 4, п/р 26005045147201 в АІКБ «УкрСиббанк» м. Рубіжне, МФО 351005, ідентифікаційний код 33941951) 11559,95 грн. – основного боргу, 1320,53 грн. – пені за несвоєчасне погашення винагороди, 275,40грн. – 3% річних, 131,56 грн.– державного мита, 75,62 грн. – плати за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

У стягненні суми боргу в розмірі 4547,24 грн., 3% річних в розмірі 161,39 грн., пені в розмірі 2161,95 грн. та 502,80 грн. пені за несвоєчасне підписання актів виконаних робіт - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати довідку на повернення плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки оплачено позивачем в більшій сумі ніж передбачено чинним законодавством

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його підписання до Донецького апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення підписаний 24.11.2009 року.

Суддя                               

Судді                                                   О.М. Іванченкова

Н.С. Морщагіна