Постанова № 69733271, 20.10.2017, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/719/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року Дубенський міськрайонний суду Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.,

при секретарі Протас Ю.В.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубно адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Дубенського міськрайонного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік ОСОБА_2 у розмірі меншому, ніж встановленост.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобовязати відповідача здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік відповідно дост.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі пяти мінімальних пенсій за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій. Відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25 грудня 1998 року він має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі пяти мінімальних пенсій за віком. Однак, в 2016 році отримав лише 920 грн. вказаної допомоги. Вважає, що такі дії відповідача порушують право на належний соціальний захист, гарантований Конституцією України, а тому є протиправними.

У наданих суду запереченнях проти адміністративного позову відповідач просить відмовити в задоволенні позову, покликаючись те, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік була правомірно нарахована та виплачена ОСОБА_2 у розмірі 920 грн. відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а тому, ОСОБА_3 по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації діяв в межах своїх повноважень.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав викладених у адміністративному позові та дала аналогічні пояснення.

Представник відповідача ОСОБА_3 по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації в зал судового засідання не з'явився, подав суду письмові заперечення згідно яких просить суд відмовити в задоволенні заявлених вимог за безпідставністю, розгляд справи проводити у його відсутність.

Дослідивши наявні докази, вислухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії УБД № 089389 від 09.03.2016 року та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з ч. 1ст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуваннямрішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Частиною 1статті 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбаченихстаттями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

В свою чергу,Законом України від 28.12.2014 р. №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015 р., розділVIПрикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу Українидоповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей12,13,14,15та16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набуттям чинностіЗакону України від 28.12.2014 р. №79-VIIIКабінету Міністрів Українинадано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленогост. 12Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 1Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" - у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченоїЗаконами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій у розмірі 920 грн.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 в 2016 році виплачено кошти в сумі 920 грн.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення № 4-зп від 03 жовтня 1997 року у справі набуття чинності Конституцією Українизазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини 3статті 150 Конституції Українирішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, щоЗакон України від 28.12.2014 р. №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин"прийнятий пізнішеЗакону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то в даному випадку,підлягають застосуванню нормиЗакону України від 28.12.2014 р. №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".

Крім того, з урахуванням положеньстатті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", статті1та частини першої статті28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також визначених частиною третьоюстатті 28 цього ж Закону обмежень, а саме: непоширення мінімального розміру пенсії за віком, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, - Кабінет Міністрів України, встановивши оскаржуваною постановою розмір виплати разової грошової допомоги учасникам війни до 5 травня, як однієї із соціальних гарантій, діяв правомірно та на усунення прогалин у законодавчому регулюванні.

З огляду на викладене, відповідач принарахуванні та виплаті одноразової допомоги до 5 травня в розмірі 920 грн., діяв відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин"(чинного з 1 січня 2015 року) та відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ч. 2ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зстаттею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі про Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державі, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено врішенніцього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожного на достатній життєвий рівень.

Також, Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересівусього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1ст. 17 Конституції Україниє найважливішою функцією держави.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що у 2016 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій, відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", правомірно здійснена в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на необхідність застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі №21-6508а15 (537/5837/14-а), оскільки спірні правовідносини у цій адміністративній справі виникли у квітні 2014 року, за інших фактичних обставин, тому підстав для висновку про застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача по виплаті позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році здійснено в повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства, тому вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір", а тому понесені судові витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України відповідно до положень ч.5ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.11,71,161-163,183-2,185-186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову адвоката ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій - відмовити за безпідставністю.

На постанову суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. В разі прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається в той же строк з дня отримання її копії через Дубенський міськрайонний суд.

Суддя: