Рішення № 69729569, 19.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/6253/16-ц Головуючий у І інстанції Петришин Н. М.Провадження № 22-ц/780/4401/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 20 19.10.2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді Сержанюка А.С., членів колегії суддів Журби С.О., Лівінського С.В., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД груп» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД груп» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей та сімї Броварської міської ради Київської області про визнання правочину недійсним та зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А :

02 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД груп» звернулось до суду з названим позовом, де просило, із врахуванням заяви про зміну предмету позову,

визнати недійсним внаслідок фіктивності, договір дарування квартири №147, розташованої за адресою: м. Бровари, вул. М. Лагунової, 18-Б, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, реєстровий номер №379, зі скасуванням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру,

повернути передану за недійсним правочином квартиру №147, що розташована у будинку №18-Б по вул. М. Лагунової у місті Бровари Київської області, загальною площею 67 кв.м., житловою площею 35 кв.м., у власність ОСОБА_2.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 18 липня 2006 року між ОСОБА_6 банком «ОСОБА_6 регіонального розвитку» ( правонаступник за договором відступлення прав вимоги є Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД груп» ) та ОСОБА_7, який є рідним братом ОСОБА_2, укладений кредитний договір №27/10-6201.

Поручителем по виконанню зобовязань за кредитним договором виступив ОСОБА_2, про що з останнім укладено договір поруки №027/ДП7511 від 18 липня 2006 року.

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 зобовязався перед банком у повному обсязі відповідати за виконання боржником зобовязань, за кредитним договором №27/10-6201 від 18 липня 2006 року.

03 жовтня 2006 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області, ОСОБА_8, посвідчено договір дарування, реєстровий №3945, за яким ОСОБА_2 набув право власності на квартиру, що знаходиться за адресоюАДРЕСА_1.

Оскільки боржником регулярно порушувалися умови кредитного договору, ОСОБА_6 банк «ОСОБА_6 регіонального розвитку» у лютому 2013 року звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою про стягнення з боржника та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_2, будучи власником вищевказаної квартири, усвідомлюючи обставини регулярного порушення боржником зобовязань за кредитним договором, розуміючи, що ОСОБА_6 може звернути стягнення на належну йому квартиру в рамках примусового виконання рішень, усупереч вимогам статті 717 ЦК України, без волевиявлення на безоплатну передачу майна у власність обдаровуваного, з порушенням вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, здійснив її відчуження, шляхом укладання06 березня 2013 року договору дарування 1/2 частини квартири із ОСОБА_3, яка є його дружиною, та шляхом укладання 18 грудня 2013 року договору дарування 1/2 частини квартири із ОСОБА_9, який є сином відповідачів.

Однак, після укладання договорів дарування ОСОБА_2 продовжує проживати у подарованій квартирі, користуватися та розпоряджатися нею на власний розсуд, сплачувати за неї комунальні послуги, що додатково підтверджує відсутність його волевиявлення на безоплатну передачу майна ( квартири ) у власність обдаровуваних ОСОБА_3 та ОСОБА_9, оскільки метою ОСОБА_2 було приховання нерухомого майна шляхом перереєстрації права власності на квартиру, з подальшим проживанням у подарованій ним квартирі.

Станом на день звернення позивача із даним позовом, зобовязання боржника та ОСОБА_2 за кредитним договором не виконані та належним чином не виконуються, у звязку з чим в останнього виник обовязок перед позивачем щодо повернення коштів, оскільки позивач звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

До початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій, крім цього, зазначив, що 06 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір дарування квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, та відповідно до якого ОСОБА_2 Володимирвоич подарував ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру №147, що розташована у будинку № 18-Б по вулиці М. Лагунової у м. Бровари Київської області.

Однак, даний договір дарування є фіктивним, оскільки ОСОБА_2 зробив це умисно, щоб уникнути відповідальності за борговим зобовязанням за договором поруки.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД груп» відмовлено.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД груп» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 12800 грн.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що відповідач ОСОБА_3 користується спірною квартирою, про що свідчать договори про надання послуг щодо спірної квартири.

Одночасно, стороною позивача у судовому засіданні не доведено, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення договору дарування, тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог про визнання договору дарування фіктивним.

Інші позовні вимоги є похідними, тому задоволенню також не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, місцевий суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати з судового збору та витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, є витратами, пов'язаними з розглядом справи, які несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

У пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам розяснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір яких визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі ( наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів ).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та Адвокатським обєднанням «Пасльон і ОСОБА_10» в особі партнера ОСОБА_10 укладено договір про надання правової допомоги. Згідно актів про обсяг надання правової допомоги за вказаним договором від 20 березня 2017 року та 19 червня 2017 року вартість наданих послуг становить 29440 грн. ( 23 год. ).

Також до матеріалів справи додано квитанцію про сплату ОСОБА_3 3 840 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 на суму 25600 грн.

Разом з тим, із журналу судових засідань видно, що адвокат ОСОБА_10 представляв інтереси відповідача у судових засідання, які загалом тривали близько 4 годин.

Крім того, така послуга як отримання матеріалів справи не належить до правової допомоги, а також час на вивчення матеріалів справи ( 6 год. ) та підготовки заяви про застосування строків позовної давності ( 3 год. ) є очевидно перебільшеним при розгляді даної категорії справи.

Отже, на думку суду, відшкодуванню із позивача підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 12800 грн. ( 10 годин * 1280 грн. ).

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МТД груп» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні в частині стягнення судових витрат.

При цьому, апелянт просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року в частині стягнення витрат на правову допомогу і ухвалите нове, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Суд, зясувавши обставини і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 18 липня 2006 року між акціонерним банком «ОСОБА_6 регіонального розвитку» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір №27/10-6201, відповідно до умов якого ОСОБА_6 надав останньому у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у сумі 74730 доларів США ( а.с. 10-11 т. 1 ).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_7 своїх зобовязань за вищевказаним кредитним договором, між ОСОБА_6 банком «ОСОБА_6 регіонального розвитку» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №027/ДП7511, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобовязався перед банком у повному обсязі відповідати за виконання боржником зобовязань за кредитним договором №27/10-6201 від 18 липня 2006 року ( а.с. 12 т. 1 ).

Як вбачається із матеріалів справи, у лютому 2013 року ОСОБА_6 «ОСОБА_6 регіонального розвитку» звернувся із позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Однак, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2013 року зазначений позов залишено без розгляду ( а.с. 13, 14 т. 1 ).

Відповідно до договору №55 відступлення права вимоги ( цесії ) від 09 вересня 2013 року ОСОБА_6 «ОСОБА_6 регіонального розвитку» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «МТД груп» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №27/10-620І від 18 липня 2006 року ( а.с. 15-17 т. 1 ).

06 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, та відповідно до якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 належну йому на праві власності квартиру №147, що розташована у будинку №18-Б по вулиці М. Лагунової у м. Бровари Київської області ( а.с. 145-147 т. 1 ).

Остання, як новий власник майна, уклала правочини про надання послуг по жилому приміщенню, зокрема,

договір про надання телекомунікаційних послуг, укладений 01 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю «Ефірно-кабельне телебачення» «Екта-Бровари» ( а.с. 153-154, 155 т. 1 ),

договір від 29 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» ( а.с. 134-140 т. 1 ),

договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, укладений між ОСОБА_3 та Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку «ОСОБА_11 18 Б» від 06 березня 2013 року ( а.с. 141-144 т . 1 ).

Окрім цього, при розгляді даної цивільної справи, з метою захисту своїх інтересів 06 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та Адвокатським обєднанням «Пасльон і ОСОБА_10», в особі партнера ОСОБА_10, укладено договір про надання правової допомоги ( а.с. 201 т. 1 ).

ОСОБА_10 надав суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №5094 і ордер на надання правової допомоги серії КВ, №199760 ( а.с. 72, 73 т. 1 ).

Згідно актів про обсяг надання правової допомоги за вказаним договором від 20 березня та 19 червня 2017 року вартість наданих послуг становить 29440 грн. за 23 години надання правової допомоги, які сплачені ОСОБА_3 ( а.с. 202, 203, 204, 205 т. 1 ).

Однак, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_10 надавав правову допомогу на захист інтерсів ОСОБА_3 іншою тривалістю ніж визначив суд першої інстанції, зокрема:

06 лютого 2017 року приймав участь у судовому засіданні протягом 61 хвилини, що підтверджується журналами судового засідання ( а.с. 62, 74 т. 1 );

06 лютого 2017 року протягом 60 хвилин ознайомлювався із матеріалами справи, що підтверджується заявою про надання матеріалів справи для ознайомлення ( а.с. 78 т. 1 );

вивчав матеріалів справи протягом 360 хвилин;

13 березня 2017 року приймав участь у судовому засіданні протягом 40 хвилин, що підтверджується журналами судового засідання ( а.с. 74, 108 т. 1 );

20 березня 2017 року надавав консультацію, за результатами вивчених матеріалів даної справи, протягом 120 хвилин;

03 травня 2017 року протягом 60 хвилин ознайомлювався із матеріалами справи, що підтверджується заявою про надання матеріалів справи для ознайомлення ( а.с. 127 т. 1 );

10 травня 2017 року приймав участь у судовому засіданні протягом 36 хвилин, що підтверджується журналами судового засідання ( а.с. 108, 157 т. 1 );

13 червня 2017 року на протязі 180 хвилин підготовлював заяву про застосування строків позовної давності ( а.с. 174-176 т. 1);

13 червня 2017 року приймав участь у судовому засіданні протягом 111 хвилин, що підтверджується журналами судового засідання ( а.с. 157, 185 т. 1 );

19 червня 2017 року приймав участь у судовому засіданні протягом 120 хвилин, що підтверджується журналами судового засідання ( а.с. 185, 206 т. 1).

Відтак, ОСОБА_10 надавав правову допомогу на протязі 1148 ( 61 + 60 + 360 + 40 + 120 + 60 + 36 + 180 + 111 + 120 ) хвилин, що становить 19,13 ( 1148 : 60 ) години.

Будь-яких належних та допустимих доказів у відповідності до ст.ст. 58-60 ЦПК України на спростування зазначеного розрахунку тривалості наданої правової допомоги позивач не надав.

Відповідно ж до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

При цьому, згідно положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2017 року для працездатних осіб у розмірі 1 600 грн.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах не може перевищувати 640 ( 1600 х 40 : 100 ) грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, а загалом, на переконання апеляційного суду, вона становить 12 243,20 ( 19,13 х 640 ) грн.

Відтак, суд першої інстанції передчасно та помилково, з порушенням вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», ст.ст. 11, 57-60, 79, 84, 88, 212-213 ЦПК України, прийшов до переконання про часткову обґрунтованість сплати позивачем судових витрат в розмірі 12800 грн.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні в частині стягнення судових витрат, на думку апеляційного суду, знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції.

Відтак, суд другої інстанції вважає за необхідне змінити рішення місцевого суду в названій частині на підставі положень ст. 309 ЦПК України та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД груп» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 12 243,20 ( 19,13 х 640 ) грн. у відповідності до зазначених норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», ст.ст. 11, 57-60, 79, 84, 88, 212-213 ЦПК України.

При цьому, інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що ОСОБА_10 не був допущений до участі у справі відповідно до ст. 56 ЦПК України, відсутній у справі договір про надання правової допомоги, детальний розрахунок витрат на правову допомогу, оригінали квитанцій, на думку апеляційного суду, не є підставою для відмови у розподілі судових витрат між сторонами та спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, матеріали справи містять договір про надання правової допомоги ( а.с. 71, 201 т. 1 ), детальний розрахунок витрат на правову допомогу ( а.с. 202, 203 т. 1 ), оригінали квитанцій надані суду апеляційної інстанції ( а.с. 9, 10 т. 2 ) ), які, як зазначив представник відповідача надавались до суду першої інстанції, суд відносить до числа належних та допустимих доказів згідно положень ст.ст. 58, 59 ЦПК України, достовідності змісту яких здійснює оцінку у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України.

Окрім цього, посилання апелянта на те, що ОСОБА_10 не був допущений до участі у справі відповідно до ст. 56 ЦПК України, з точки зору суду другої інстанції, не спростовує обгрунтованість вимог ОСОБА_3 в установленій частині, оскільки названий адвокат фактично надавав правову допомогу і підтвердив її вартість належними та допустимими доказами по справі.

В решті рішення не оскаржується і воно, на переконання апеляційного суду, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає зміні чи скасуванню у відповідності до положень ст.ст. 303, 308 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД груп» задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД груп» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей та сімї Броварської міської ради Київської області про визнання правочину недійсним та зобовязання вчинити дії, в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МТД груп» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 12 243,20 грн.

В іншій частині рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2017 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

ОСОБА_12