Рішення № 69729501, 20.10.2017, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1265/17

Провадження № 2/375/580/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2017 Рокитнянський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Куць В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись, що відповідно до укладеного з відповідачем договору б/н від 11.01.2008, остання отримала кредит у розмірі 5100.00 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.

Зазначає, що відповідач на час укладення кредитної угоди дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідач не виконує належним чином умови укладеного договору, що спричинило виникнення заборгованості за кредитом станом на 19.07.2017 на загальну суму 15004.96 грн., в тому числі: тіло кредиту - 2545.00 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 5448.32 грн., заборгованість по пені - 6059.02 грн., штраф (фіксована частина) - 250.00 грн., штраф (процентна складова) - 702.62 грн..

Позивач, будучи належним чином повідомленим, у судове засідання свого представника не направив та подав заяву про розгляд спору по суті у відсутності свого представника, прохаючи позов задовольнити. Також просив стягнути з відповідача на свою користь понесенні ним у справі судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1600.00 грн..

За викладеного та заслухавши думку відповідача, суд ухвалює провести розгляд спору у відсутності представника позивача, що відповідає вимогам ст.169 ЦПК України.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала, на разі, просила застосувати до частини спірних правовідносин наслідки спливу строку позовної давності, поклавшись при вирішенні спору на розсуд суду.

Також суду пояснила, що викладені у позові обставини відповідають дійсності і вона дійсно брала кредит, як зазначає позивач. Заява на отриманні кредиту підписана нею особисто і при цьому вона була ознайомлена зі змістом Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Заслухавши відповідача, дослідивши отримані у справі письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи із наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 11.01.2008 ОСОБА_1 підписала заяву про отримання кредиту в сумі 2 000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. На час укладення кредитного договору відповідач була ознайомлена та погодилася з Умовами та правилами надання позивачем банківських послуг і про що свідчить зміст підписаної нею 11.01.2008 заяви про отримання кредиту. В процесі дії договору ліміт платіжної картки був збільшений до 5100.00 грн..

Вказані встановлені судом обставини спору відповідачем визнаються, а тому доказуванню відповідно до положень ст. 61 ЦПК України не підлягають.

Разом з тим, як вказує позивач, і що не викликає сумніву у суду з огляду на надані позивачем докази та наданий ним розрахунок заборгованості за кредитним договором, відповідачка умови договору належним чином не виконує, основну суму заборгованості за кредитним договором та відсотки за користування останнім не повертає і у звязку із чим станом на 19.07.2017 виникла заборгованість за кредитом на загальну суму 15004.96 грн., з якої: тіло кредиту - 2545.00 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом - 5448.32 грн., заборгованість по пені - 6059.02 грн., штраф (фіксована частина) - 250.00 грн., штраф (процентна складова) - 702.62 грн..

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 11 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 526, 530, 612, 631, 1050, 1054 ЦК України.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 530, 631 ЦК України, якщо у зобов'язання встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк і закінчення останнього не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається із отриманих у справі доказів і зокрема п.9.12 Умов і Правил надання банківських послуг з якими безперечно погодилася відповідач на час укладення кредитного договору і що вона підтвердила у судовому засіданні особисто, строк дії кредитного договору в любому випадку становить 12 місяців та продовжується автоматично, якщо протягом строку його дії жодна із сторін не повідомить іншу про припинення дії такого договору. Відповідно до умов п. 3.1 вказаних Умов та Правил по закінченню строку дії платіжної карти, який зазначений на її лицьовій стороні, якщо до початку місяця строку її дії від позичальника не надійде заява про закриття карткового рахунку, карта продовжується банком на новий строк.

У судовому засіданні відповідач не зазначала, що зверталася до позивача із заявою про закриття карткового рахунку і що дає суду підстави суду вважати наявними існування договірних стосунків між сторонами спору за кредитним договором до цього часу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу і що має місце у даному спорі.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості з огляду на умови укладеного договору сумнівів у суду не викликає. Погодилася із правильністю останнього і відповідач у справі.

За викладеного вбачається, що вимоги позову обґрунтовані.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для їх задоволення у повному обсязі та погоджується частково з доводами відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

До вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом застосовуються загальний передбачений ст. 257 ЦК України строк - три роки.

Судом встановлено, що останній платіж на погашення кредитної заборгованості відповідач здійснила 18.11.2016, тобто саме з вказаної дати припинила оплату чергових платежів і саме з вказаного періоду часу починається перебіг періоду порушених прав позивача.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Як установлено судом, сторони спору домовилися, що в разі несвоєчасного погашення платежів позичальник зобов'язується сплачувати позикодавцю неустойку в розмірі 1% від усієї суми позики за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Отже аналіз наведених норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

У даній справі умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, отже, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Зважаючи, що 18.11.2016 відповідач припинила оплату чергових платежів, а до суду позивач звернувся 06.09.2017, то пеня підлягає стягненню тільки в межах одного року до дня пред'явлення позову, а саме за період з 07.09.2016 по 06.09.2017 в сумі 3813.72 грн..

Позов таким чином підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2545.00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 5448.32 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 3813.72 грн. заборгованості по пені, 952.62 грн. штрафу (фіксована частина та процентна складова), що вцілому становить 12759.66 грн..

Судові витрати у справі у відповідності до вимог ст.ст. 84, 88 ЦПК України мають бути віднесені на відповідача та підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 257, 258, 261, 267, 526, 530, 551, 611, 612, 624, 625, 631, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 79, 84, 88, 169, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої в АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299, в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 12759.66 (дванадцять тисяч сімсот пятдесіт девять) грн. 66 коп..

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, проживаючої в АДРЕСА_1, на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299,в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору 1360 (одну тисячу триста шістдесят) грн. 00 коп..

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Литвин

Рішення набуло законної сили «_____»____20____