Постанова № 69726840, 23.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" жовтня 2017 р. Справа № 903/585/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2017 р. у справі №903/585/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

до державного комунального підприємства "Луцьктепло"

про стягнення 142 295, 30 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 31.08.2017 року у справі №903/585/17 (суддя Кравчук А.М.) позов публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" задоволено частково. Стягнуто з державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" 3 680 грн. 83 коп. основного боргу, 371 грн. 63 коп. пені, 44 грн. 60 коп. 3% річних та 61 грн. 46 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору, а всього: 4 158 грн. 52 коп. У позові на суму 6 042 грн. 27 коп. відмовлено. Провадження у справі в частині стягнення 132 155 грн. 97 коп. припинено.

В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст. ст. 629, 901 ЦК України, ст.193 ГК України, зазначив, зокрема, що в період з 11.07.2017 року по 29.08.2017 року відповідачем здійснено часткове погашення основного боргу в сумі 132 155 грн. 97 коп., що підтверджується платіжним дорученням №27 від 18.08.2017 року, довідкою позивача щодо оплати послуг із транспортування природного газу станом на 30.08.2017 року. Таким чином, заборгованість відповідача за надані ПАТ "Укртрансгаз" послуги складає 3 680 грн. 83 коп., підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем, а тому підлягає до стягнення з відповідача. Також суд зазначив, що враховуючи факт часткової сплати відповідачем заборгованості під час розгляду даної справи, провадження у справі в частині стягнення 132 155 грн. 97 коп. основного боргу слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Окрім того, місцевий господарський суд зазначив, що у разі укладення сторонами у справі з відповідними органами державної влади договорів про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не застосовуються, оскільки такими договорами змінюються строки виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 10.02.2016 року №3-1267гс15). Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 44 грн. 60 коп. за період з 20.06.2017 року по 10.07.2017 року (135836,80-110000=25836,80х3%/365х21дн= 44,60) та пеня в сумі 371 грн. 63 коп. за період з 20.06.2017 року по 10.07.2017 року відповідно до п. 7.3 договору, ст. 232 ГК України, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (135836,80-110000=25836,80х25%/365х21=371,63).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2017 року у справі №903/585/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5774,69 грн. пені та 683,81 грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги про стягнення пені та 3% річних в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що часткове погашення заборгованості за договором №1603001254 від 01.04.2016 року здійснювалось за рахунок власних коштів відповідача, тобто таке погашення здійснювалось поза межами порядку і строків, визначених спільним протокольним рішенням від 17.05.2017 року №249/УТГ. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно визнав зміненими строки оплати відповідачем послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами, які надавалися відповідачу по договору, та відмовив у задоволенні позовних вимог на суму 6042,27 грн., чим порушив норми матеріального права, а саме ст.ст. 526, 530, 612, 651 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування прийнятого місцевим господарським судом рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.04.2016 року між ПАТ "Укртрансгаз" та ДКП "Луцьктепло" укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1603001254 (далі договір, а. с. 13-16).

Згідно з п.п. 1.1. договору газотранспортне підприємство надає послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник вносить плату за надані послуги з транспортування природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору. Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 51 308,3 тим.куб.м. в обсягах, визначених договором.

Пунктами 5.3, 5.4, 5.5 договору визначено, що розрахунковий період становить один місяць з 09 год. 00 хв. першого дня місяця до 09 год. 00 хв. першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору та податку на додану вартість. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за день до початку місяця, у якому буде здійснюватись транспортування. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

У разі порушення замовником строків оплати, із нього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.3 договору).

Додатковою угодою від 01.04.2016 року до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1603001254 сторонами внесено зміни до п. 5.5 договору, виклавши його у такій редакції: замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, встановленому КМУ, згідно нормативів розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних (теплогенеруючих) підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до актів наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (а.с. 17).

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги за період з березня 2017 року по травень 2017 року на загальну суму 294627,93 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 31.03.2017р., 30.04.2017р., 31.05.2017р. (а.с. 18-20).

Відповідач розрахунок за отримані послуги згідно договору від 01.04.2016 року провів частково на суму 158791,13 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 135836,80 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення 135836,80 грн. основного боргу, 5774,69 грн. пені (нарахованої за період з 20.04.2017 року по 10.07.2017 року) та 683,81 грн. 3% річних (нарахованих за період з 20.04.2017 року по 10.07.2017 року).

Поряд з цим як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2017 року ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області, Департаментом фінансів Волинської облдержадміністрації, Департаментом соціальної політики Луцької міської ради, ДКП "Луцьктепло", ПАТ "Укртрансгаз" підписане спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу №249/УТГ за рахунок коштів загального Фонду державного бюджету України. Предметом рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Згідно з п.п. 2.7, 3, 5.3 рішення позивачу перераховуються кошти в сумі 110 000 грн. за транспортування газу за 2017 рік згідно договору від 01.04.2016 року №1603001254 із записом в графі "призначення платежу" - "постанова Уряду від 11.01.2005 року №20, дата та номер протокольного рішення за 2017 рік згідно з договором від 01.04.2016 року №1603001254 у т.ч. ПДВ 18 333,33 грн.". Сторони зобов'язані, зокрема, перерахувати кошти наступній стороні, а остання сторона - до загального фонду Державного бюджету або на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок (а.с. 66-69).

На виконання спільного протокольного рішення від 17.05.2017 року та договору від 01.04.2016 року №1603001254 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 110000грн., що підтверджується платіжним дорученням №27 від 18.08.2017 року. Окрім того, в період з 11.07.2017 року по 29.08.2017 року відповідачем здійснено часткове погашення основного боргу власними силами в сумі 22155,97 грн. (наведене не заперечується представником позивача та підтверджується доводами наведеними в апеляційній скарзі а.с. 96). Таким чином, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідачем було частково погашено заборгованість за договором, а саме перераховано на рахунок позивача 132155,97грн. (з 135836,80 грн. основного боргу заявленого позивачем до стягнення).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно, на підставі ст. 193 ГК України, задоволив частково позовну вимогу про стягнення основного боргу, стягнувши з відповідача на користь позивача 3680,83грн. основного боргу та припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 132155, 97грн., на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про невірне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заявленої позивачем суми пені та 3% річних, колегія суддів вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 цього кодексу).

Отже, у даному випадку, вирішуючи спір у справі, необхідно встановити чи було порушено відповідачем строки оплати отриманих послуг з транспортування природного газу.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Департамент фінансів Волинської облдержадміністрації, Департамент фінансів та бюджету Луцької міської ради, Департамент соціальної політики Луцької міської ради, Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" (відповідач) та ПАТ "Укртрансгаз" (позивач) підписали спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків від 17.05.2017 року №249/УТГ.

Так, в п. 3 спільного протокольного рішення, зокрема, закріплено, що сторони зобовязалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок.

За приписами ч.1 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно ст.12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

У відповідності до механізму взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначеним Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 р., держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом прийняття, зокрема, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, Постанову КМУ №20 від 11.01.2005р.. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Оформлення та підписання в конкретному випадку Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків стосується розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, що є процедурою реалізації права.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених договором (нарахування пені) та наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями, які компенсує держава, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених сторонами Спільним протокольним рішенням. Підписавши Спільне протокольне рішення, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за договором №1603001254 від 01.04.2016 року, а отже, відсутні підстави для застосування санкцій в цій частині, передбачених умовами вказаного договору, та наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України у справі №3-1267гс15 (постанова від 10.02.2016 року), а також Вищий господарський суд України у справі №918/920/16 (постанова від 18.04.2017 року) та у справі №906/801/16 (постанова від 12.06.2017 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки частковий розрахунок (на суму 110000 грн.) за отримані відповідачем послуги відбувся у порядку та в строки передбачені спільним протокольним рішенням, тому підстави нараховувати пеню та 3% річних на зазначену суму відсутні, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Поряд з цим, щодо іншої частини заборгованості за отримані послуги, яка була заявлена позивачем до стягнення, а саме 25836,80 грн. (135836,80грн.-110000грн.=25836,60 грн.), яка частково погашена власними коштами відповідача під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та порядок сплати якої не регулювався спільним протокольним рішенням, суд апеляційної інстанції зазначає, що на вказану заборгованість судом першої інстанції правомірно, у відповідності до положень ст.ст.549, 625 ЦК України, було нараховано пеню та 3% річних.

При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пунктів 2.3.-2.6. спільного протокольного рішення від 17.05.2017 року сторони домовилися про погашення заборгованості за квітень 2017 року на суму 110000грн., а відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості за березень та квітень 2017 року становила 90573,27 грн. (а.с. 12). Таким чином, сума визначена спільним протокольним рішенням була спрямована на погашення заборгованості відповідача станом на кінець квітня 2017 року, а також частково на погашення заборгованості, що виникла в травні 2017 року. Враховуючи наведене, судом першої інстанції вірно визначено період нарахування пені та 3 % річних на заборгованість, яка не регулювалась спільним протокольним рішенням, а саме на заборгованість за травень 2017 року в сумі 25836,80 грн., оскільки у відповідності до п. 5.5. договору остаточний розрахунок проводиться до 20-го числа місяця, наступного за звітним (тобто прострочення заборгованості за травень 2017 року настає 20.06.2017 року).

Таким чином, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних в сумі 44,60 грн. та пені в сумі 371,63 грн., нараховані місцевим господарським судом за період з 20.06.2017 року по 10.07.2017 року на суму боргу 25836,80 грн. (а.с.79), колегія суддів вважає його арифметично вірним, що спростовує доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 5403,06 грн. та 3% річних в сумі 639,21 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясувавши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняв законне та обґрунтоване рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 31.08.2017 р. у справі №903/585/17 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи №903/585/17 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.