Ухвала суду № 69726799, 23.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"23" жовтня 2017 р. Справа № 910/6052/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача Мостепанюк В.І.

від відповідача Дяченко В.С., Тодосієнко В.М.

від третьої особи 1 не з'явився.

від третьої особи 2 не з'явився.

від третьої особи 3 Дашо А.Ю.

розглянувши

заяву Державної іпотечної установи

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови

Київського апеляційного господарського суду від

15.11.2016 р. у справі № 910/6052/16

прийнятої за

апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 15.06.2016 року

у справі № 910/6052/16 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в

особі Уповноваженої особи Фонду гарантування

вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного

акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова В.В.

до Державної іпотечної установи

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Танк Транс";

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар"

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року у справі № 910/6052/16 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

31.01.2017 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява Державної іпотечної установи про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі №910/6052/16 за новоявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16 за нововиявленими обставинами відмовлено.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16 залишено без змін. Матеріали справи № 910/6052/16 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017 року касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишено без задоволення, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року у справі № 910/6052/16 без змін.

21.06.2017 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла заява Державної іпотечної установи про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі №910/6052/16 за новоявленими обставинами.

Заявник зазначає, що після прийняття постанови судом апеляційної інстанції по справі № 910/6052/16 та набрання нею законної сили, Державній іпотечній установі стали відомі певні матеріально-правові факти, отримані від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які є істотними у справі, і які не могли і не були відомі під час розгляду цієї справи - нововиявлені обставини.

Так, заявник, зокрема, послався на лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2017 року №37-1089/17(3), з якого вбачається перелік осіб, яких було відібрано у період з 06.06.2014 року по 01.06.2016 року за напрямом «Юридичні консультанти» у відповідності до Положення про порядок залучення уповноваженою особою Фонду радників, аудиторів, юристів та інших осіб до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, затвердженого рішенням від 23.07.2012 року №12, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.08.2012 року №364/21676 (із змінами).

На думку Державної іпотечної установи, відсутність у переліку підписанта апеляційної скарги у справі №910/6052/16 - Мостепанюка В.І., свідчить про помилкове прийняття Київським апеляційним господарським судом такої скарги АТ «Дельта Банк».

Враховуючи вищенаведене, заявник вважає, що наведені обставини є нововиявленими, суттєво впливають на правові висновки суду апеляційної інстанції по справі № 910/6052/16.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 року прийнято заяву Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 р. у справі № 910/6052/16 до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 23.10.2017 року.

У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці змінено склад колегії суддів.

Представником відповідача подано клопотання про закритий розгляд справи, дане клопотання відхилено колегією суддів.

Колегія суддів вважає, що представники Державної іпотечної установи належним чином не обґрунтували необхідність розгляду справи в закритому засіданні. Крім того, справа на стадії апеляційного та касаційного розгляду та перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року відбувався відкрито.

Відповідні клопотання про закритий розгляд справи не заявлялись.

В судовому засіданні 23.10.2017 року представник позивача заперечував щодо задоволення заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16, з урахуванням поданого через канцелярію суду відзиву на заяву Державної іпотечної установи, в якому позивач зазначає про те, що обставини, які лягли в основу вищевказаної заяви за своєю природою не є нововиявленими. Враховуючи наведене, позивач просив суд відмовити в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16.

Представник заявника в судовому засіданні 23.10.2017 року підтримав доводи викладені в заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року, просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи-1 в судове засідання 23.10.2017 року не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 23.10.2017 року не з'явився, причин неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Представник третьої особи-3 в судове засідання 23.10.2017 року просив суд відмовити в задоволенні про заяви перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, встановлених ч. 3 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, 1, 2, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України, перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення.

Обговоривши доводи заяви, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16 слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011 року, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Абзац перший пункту 5 Постанови Пленуму № 17 встановлює, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" (в редакції від 25.05.1998 року), нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.

Таким чином, за змістом норм чинного господарського процесуального законодавства нововиявленими є обставини (факти), які існували на момент розгляду справи судом, мають істотне значення для правильного вирішення даної, конкретної справи (якщо ця обставина була б відома суду під час вирішення справи, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду), не були і не могли бути відомі особі, яка заявила про це, та суду, що розглядав справу.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

Частиною першою статті 36 цього Закону встановлено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно пункту 1 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку.

Пунктами 1, 8 частини першої статті 48 цього Закону передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:

здійснює повноваження органів управління банку;

здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону.

Як підтверджується фактичними обставинами справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року №181, яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, призначено уповноваженою особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Кадирову Владиславу Володимировичу.

Пунктами 1, 5, 7 частини другої статті 37 цього Закону визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством.

Пункти 1, 2 частини четвертої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюють, що на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду:

діє без довіреності від імені банку, мас право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку;

видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівниками банку.

Уповноважена особа в межах компетенції та в рамках повноважень має право (наявність диспозитивної поведінки), а не наділена імперативним обов'язком в будь-якому випадку здійснювати залучення до роботи у процесі здійснення ліквідаційної процедури юристів на підставі цивільно-правових договорів, в тому числі під розгляду справи №910/6052/16.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга АТ «Дельта Банк» від 02.07.2016 року на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2016 року у справі №910/6052/16 підписана належною особою - представником Мостепанюком В.І., який був працівником АТ «Дельта Банк» та який діяв на підставі довіреності, виданої органом управління юридичної особи - Позивача, що не заборонено чинним ГПК України, а тому така обставина виключає будь-яку необхідність у проведенні Фондом кваліфікаційного відбору з залучення персоналу.

Згідно частини першої ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Частиною 3 цієї статті визначено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

У частинах 2-3 ст. 244 Цивільного кодексу України передбачено, що представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 Цивільного кодексу України визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Водночас, статтями 248 та 249 цього Кодексу встановлено випадки припинення представництва за довіреністю та скасування довіреності.

Відповідно до частин першої, третьої статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Частина друга статті 94 процесуального закону передбачає, що апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником.

Як вбачається з матеріалів справи, зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи, що довіреність представника АТ «Дельта Банк» - підписанта апеляційної скарги у справі №910/6052/16, на момент подачі скарги не припинила свою дію та не була скасованою, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 98 ГПК України, прийшов до вірного висновку про її прийняття до свого провадження.

З огляду на викладене, вказаний вище лист Фонду від 13.05.2017 року у розумінні пункту 2 Постанови Пленуму №17 - не є нововиявленою обставиною, адже не встановлює жодних матеріально-правових фактів, які би мали значення для правильного вирішення даного спору, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість зазначеної заяви..

Як вже було зазначено істотність нововиявлених обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) є обов'язковою умовою.

У даному випадку, обставини, на які посилається відповідач, з урахуванням наданих позивачем заперечень, не є істотними, тобто їх врахування судом не мало б наслідком прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте.

Крім того, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" № 17 від 26.12.2011, необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, на переконання колегії суддів апеляційної інстанції, обставини, які викладені в заяві відповідача не є нововиявленими в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мали істотного значення для справи під час її розгляду, не спростовувують факти, які були покладені в основу судового рішення і ніяким чином не впливають на висновок суду при розгляді справи по суті в суді апеляційної інстанції.

Отже, заява Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16 не підлягає задоволенню.

Оскільки, у задоволенні заяви відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються заявника.

Керуючись ст.ст. 86, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16 за нововиявленими обставинами відмовити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 року у справі № 910/6052/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6052/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло