Ухвала суду № 69726333, 23.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

УХВАЛА

"23" жовтня 2017 р.Справа № 916/4252/15Суддя господарського суду Одеської області Волков Р.В. розглядаючи скаргу ОСОБА_1 (за вх. ГСОО №2-4238/17 від 10.08.2017р.) на дії державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі №916/4252/15.

За позовом: ОСОБА_1,

до відповідача: Малого приватного підприємства фірма "Фартон",

про зобов'язання вчинити певні дії,

Представники:

Від позивача (заявника): ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з`явився.

Від ВДВС: не з`явився.

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до господарського суду зі скаргою на рішення державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі Відділ) в порядку ст.121-2 Господарського процесуального Кодексу України, а саме - просить скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 53854521 від 24.07.2017.

В обґрунтування своїх вимог посилається на винесення постанови з порушенням прав і законних інтересів позивача, фактичне невиконання рішення та наказу суду, невикористання державним виконавцем наданих йому законом повноважень, судову практику та практику Європейського суду з прав людини, а також на інші зазначені у скарзі та поясненнях обставини.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, письмових пояснень по суті скарги не надав.

Відділ скаргу не визнав, посилаючись на вжиття всіх заходів, передбачених ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" та спрямованих на примусове виконання рішення суду, вчинення відповідних та передбачених Законом виконавчих дій, недоведеність доводів скаржника, а також на інші зазначені у запереченнях обставини.

Розглянувши доводи сторін та матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 по справі № 916/4252/15 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, Рішення Господарського суду Одеської області від 14.12.2015 у справі №916/4252/15 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання мале приватне підприємство фірму "Фартон" надати ОСОБА_1 для ознайомлення з правом роботи виписки, фотографії, копії: річні баланси, звіти про фінансові результати, протоколи зборів учасників за 2010-2014 роки, книгу протоколів зборів учасників малого приватного підприємства фірми "Фартон" скасовано, позов в цій частині задоволено, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін та його резолютивну частину викладено в наступній редакції:

„Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати мале приватне підприємство фірму "Фартон", ідентифікаційний код 31164773, надати учаснику товариства ОСОБА_1 для ознайомлення з правом робити виписки, фотографії, копії: річні баланси, звіти про фінансові результати, протоколи зборів учасників малого приватного підприємства фірми "Фартон" за 2010-2014 роки, книгу протоколів зборів учасників малого приватного підприємства фірми "Фартон"". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено".

Постанова набрала законної сили 15.03.2016.

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 по справі № 916/4252/15 судом виданий відповідний наказ.

За приписами статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За заявою стягувача, старшим державним виконавцем Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 28.04.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику надано 10 робочих днів для виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.63 закону України „Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Ч.6 ст.26 вказаного Закону визначає, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч.2 ст.63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Ч.3 вказаної статті встановлює обов'язок виконавця наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевірити виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд вважає, що виконання наказу від 15.03.2016 по справі № 916/4252/15 не може бути здійснено без участі боржника.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.04.2017 отримана боржником 05.05.2017, що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового повідомлення.

17.05.2017 державним виконавцем при примусовому виконанні наказу складено акт про те, що відповідач по АДРЕСА_2 не знаходиться, фактично орендує приміщення за адресою АДРЕСА_1.

02.06.2017 державним виконавцем було здійснено вихід за вказаною адресою та складено відповідний акт. Зі слів бухгалтера боржника вказані у наказі суду документ відсутні та знаходяться за фактичним місцезнаходженням боржника у АДРЕСА_3.

Державним виконавцем 07.06.2017 здійснено повторну перевірки виконання рішення суду, встановлено факт його невиконання та складено відповідний акт. Боржника попереджено про накладення штрафу та направлення до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

12.06.2017 року боржнику та стягувачу направлений рекомендований лист з повідомленням про те, що їм необхідно прибути до відділу виконавчої служби для виконання рішення суду 15.06.2017 року о 14:00 год. при цьому боржнику слід надати повний перелік зазначених у судовому рішенні документів.

15.06.2017 року о 14:00 год. до відділу виконавчої служби прибули директор боржника ОСОБА_3 та стягувач ОСОБА_1, після чого ОСОБА_1 ознайомилась та зняла копії наступних документів: річний баланс та звіт про фінансові результати за 2010 рік (оригінали, завірені належним чином), річний баланс та звіт про фінансові результати за 2011 рік (оригінали, завірені належним чином), річний баланс та звіт про фінансові результати за 2012 рік (оригінали, завірені належним чином), річний баланс та звіт про фінансові результати за 2013 рік (оригінали, не завірені керівником та печаткою), річний баланс та звіт про фінансові результати за 2014 рік (оригінали, завірені належним чином). Вона не змогла ознайомитись та зняти копії наступних документів: протоколи зборів учасників МППФ «Фартон» за 2010 - 2014 року, так як боржником були надані копії вказаних документів, книга протоколів зборів учасників МППФ «Фартон», так як боржником дана книга не надана.

20.06.2017 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн.

20.06.2017 року державним виконавцем направлене повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення в порядку ст. 382 КК України до Подільського ВП ГУНП України в Одеській області.

24.07.2017 року винесена постанова про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн.

24.07.2017 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

18.08.2017 року з Подільського ВП ГУНП України в Одеській області надійшов лист про те, що по фактам, вказаним у направлених матеріалах, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України, тому їх було направлено до слідчого відділу Подільського ВП для подальшого внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Разом з цим, приймаючи 24.07.2017 року постанову про закінчення виконавчого провадження, виконавець не врахував пояснення директора боржника відносно причин невиконання судового рішення, не з'ясував питання щодо можливості його виконання.

Так, в своїх поясненнях від 15.06.2017 щодо причин невиконання судового рішення директор боржника вказує, що протоколи зборів за 2010 - 2014 року надані у вигляді копій, так як оригінали знаходяться у засновника ОСОБА_4, який перебуває за межами країни (копія квитка додається), після приїзду котрого гарантую надати оригінали.

З наданого до пояснень авіаквитка вбачається, що ОСОБА_4 14.06.2017 вилетів з Одеси до Македонії, але 21.06.2017 має повернутися до Одеси, тобто після 21.06.2017 відпадуть обставини, на які керівник боржника посилається як на підставу неможливості виконання рішення суду.

Незважаючи на це, виконавець 24.07.2017 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Слід зазначити, що відповідно до п.11 ч.1 ст.39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.40 Закону, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, вказані норми Закону обмежують право стягувача на повторне пред'явлення не виконаного наказу до виконання, а винесення оскаржуваної постанови фактично унеможливлює виконання наказу та рішення суду.

Відповідно до ст.18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому слід зазначити, що невиконання судового рішення фактично нівелює право на судовий захист.

Так, ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 вказано, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Крім того, виходячи з вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини зазначено, що у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Європейський суд також зазначив, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 у справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" вказано, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 ст. 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції.

Пункт 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказує, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладене, обов`язковість виконання судових рішень, практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення від виконання судових рішень, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів, направлених на виконання рішення суду, що в свою чергу є підставою для скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 53854521 від 24.07.2017.

Ч.1 ст.74 Закону України „Про виконавче провадження" вказує, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Аналогічне право на оскарження закріплене у ст.121-2 Господарського процесуального Кодексу України.

За таких обставин суд вважає вимоги скаржника про скасування Постанови державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 53854521 від 24.07.2017 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги скаржника про зобов'язання керівника Відділу поновити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/4252/15, то вказана вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України „Про виконавче провадження", у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Ч.2 вказаної статті зазначає, що у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.

Таким чином, у Законі існує правова норма щодо відновлення виконавчого провадження, яка має використовуватися у встановленому ст.41 Закону порядку і яка встановлює певний обов'язок виконавця лише після отримання ним відповідного рішення. Тому суд не може зобов'язати виконавця вчинити дії, обов'язок щодо вчинення яких ще не настав.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.18,26,39,40, 41, 63,74 закону України „Про виконавче провадження", ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ст. ст.4, 86, 121-2 Господарського процесуального Кодексу України.

ухвалив:

1. Скаргу ОСОБА_1 (за вх. ГСОО №2-4238/17 від 10.08.2017р.) на дії державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 121-2 ГПК України по справі №916/4252/15 - задовольнити частково.

2. Скасувати Постанову державного виконавця Подільського міжрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Сітарчук Оксани Олексіївни про закінчення виконавчого провадження ВП № 53854521 від 24.07.2017

3. В решті вимог відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку у 5-денний термін після її винесення.

Суддя Р.В. Волков