Рішення № 69726326, 17.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 916/1293/17

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя - Волков Р.В.

Судді - Желєзна С.П. та Рога Н.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України

2) 9 Спортивного клубу Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський дельфінарій

про зобовязання звільнити самовільно зайняте приміщення,

за участю представників сторін:

Від прокуратури: ОСОБА_1 (за службовим посвідченням),

Від позивача 1: ОСОБА_2 (за довіреністю),

Від позивача 2: ОСОБА_3 (за довіреністю),

Від відповідача: не зявився;

встановив:

Заступник військового прокурора Одеського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та 9 Спортивного клубу Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський дельфінарій, в якому просить зобовязати відповідача звільнити та повернути державі в особі позивачів нерухоме майно загальною площею 1913,4 кв.м, а саме: басейн загальною площею 375 кв.м, бойлерну загальною площею 231,2 кв.м, комплексну будівлю разом із підвалом загальною площею 1307,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Семінарсська,12, шляхом виселення відповідача з не житлових приміщень будівлі загальною площею 1913,4 кв.м., яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Семінарська,12, з поверненням їх державі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається, зокрема, на укладений між позивачем 2 та відповідачем договір відповідального зберігання від 16.07.2007р. № 16/07, закінчення строку його дії та самовільне зайняття нерухомого майна загальною площею 1913,4 кв.м., на положення ст.ст.11,16, 386,387,391,1212 ЦК України, та інші обставини, викладені у позовній заяві.

Позивач 1 (Міністерство оборони України) та Позивач2 (9 Спортивний клуб Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України) підтримали заявлений прокурором позов в повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях.

Відповідач надав до суду письмовий відзив, в якому вважає, що прокурор не мав права звертатись до суду в інтересах позивачів, оскільки не надано доказів наявності на поточний момент права власності на вказані приміщення у Міністерства оборони України та/або 9 Спортивний клуб Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні від 17.10.2017 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 16.07.2007р. по 31.03.2017 р. між позивачем 2 (зберігач) та відповідачем (Поклажодавець) діяв договір відповідального зберігання від 16.07.2007р. № 16/07 (договір), предметом якого було відповідальне зберігання майна Поклажодавця. За умовами п.1.1 Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії договору чорноморських дельфінів афалін (майно).

Вказаним договором не передбачено право знаходитись в приміщенні (нерухоме майно загальною площею 1913,4 кв.м, а саме: басейн загальною площею 375 кв.м, бойлерну загальною площею 231,2 кв.м, комплексну будівлю разом із підвалом загальною площею 1307,2 кв.м.) розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська,12.

Листом від 09.03.2017р. Позивач-2 додатково повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати дію Договору та про необхідність направити повноважних представників для підписання акту приймання-передачі майна.

Крім того, після завершення дії Договору позивач 2 неодноразово просив відповідача звільнити приміщення та повідомити фактично зайняту площу будівель військового містечка, однак відповіді не отримав.

03.04.2017р. Позивач 2 листом повторно повідомив про неможливість продовження договору та з метою досудового врегулювання спору просив звільнити нерухоме мано від морських ссавців та необхідного для їх утримання обладнання.

21.04.2017р. з метою встановлення фактично зайнятої відповідачем площі та перевірки порядку використання будівель проведено обстеження за результатами якого складено акт.

Так, за наслідками вказаного обстеження встановлено факт використання відповідачем для власної господарської діяльності та зберігання свого майна приміщення будівель військового містечка № 216 загальною площею 1913,4 кв.м., а саме: басейн загальною площею 375 кв.м, бойлерну загальною площею 231,2 кв.м, комплексну будівлю разом із підвалом загальною площею 1307,2 кв.м.

Наразі будь-яких договірних відносин між позивачем 2 та відповідачем щодо використання вказаних приміщень не існує.

Таким чином, відповідач без будь-яких підстав утримує та використовує у власній господарській діяльності не житлові приміщення військового містечка № 216 загальною площею 1913,4 кв.м., які належать до нерухомого військового майна.

Термін дії договору закінчився, проте відповідач продовжує використовувати зазначене майно.

Законом України „Про Збройні Сили України визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст.1 Закону України про правовий режим майна у Збройних Силах України, військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних сил України воно набуває статусу військового майна і використовується лише з своїм цільовим функціональним призначенням.

Перевіривши відповідність доводів позивача фактичним обставинам справи та нормам законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на те, що строк дії договору закінчено, позивачем 2 відмовлено у продовженні строку дії договору, суд вважає вимоги прокурора про примусове виселення відповідача шляхом звільнення та повернення державі в особі позивачів самовільно зайняте нерухоме майно загальною площею 1913,4 кв.м., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,15,16, 386, 387, 391, 526, 625, 629, 1212 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов Заступника військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та 9 Спортивного клубу Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський дельфінарій про зобовязання звільнити самовільно зайняте приміщення.

2.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський дельфінарій (65014, м. Одеса, пляж Лонжерон,25, код 34598729) звільнити та повернути державі в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект,6, код 00034022) та 9 Спортивного клубу Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України (65012, м. Одеса, пров.Сільськогосподарський,2, код 09568529) нерухоме майно загальною площею 1913,4 кв.м, а саме: басейн загальною площею 375 кв.м, бойлерну загальною площею 231,2 кв.м, комплексну будівлю разом із підвалом загальною площею 1307,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Семінарська,12, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський дельфінарій (65014, м. Одеса, пляж Лонжерон,25, код 34598729) з не житлових приміщень будівлі загальною площею 1913,4 кв.м., яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Семінарська,12, з поверненням їх державі в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект,6, код 00034022) та 9 Спортивного клубу Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України (65012, м. Одеса, пров.Сільськогосподарський,2, код 09568529).

3.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський дельфінарій (65014, м. Одеса, пляж Лонжерон,25, код 34598729) військової прокуратури Південного регіону України (65012, м. Одеса, вул.. Пироговська,11, код 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Київ, р/р35216073082762) 1600/одну тисячу шістсот/грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 17.10.2017р. Повний текст рішення складений 23 жовтня 2017 р.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя С.П. Желєзна

Суддя Н.В. Рога