Рішення № 69726242, 17.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 916/2034/17

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкова Р.В.

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЧОРНОМОР'Є ПЛЮС" (Комінтернівський район, с. Крижанівка);

про стягнення 1124578,96 грн.;

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

Від відповідача: не зявився,

встановив:

Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд", звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЧОРНОМОР'Є ПЛЮС", про стягнення 1124578,96грн., з яких 802200,03грн. основного боргу, 108745,98грн. інфляційних, 21380,58грн. 3% річних, 192252,37грн. пені.

Заявою від 09.10.2017 позивач зменшив розмір заявленої до стягнення пені з 192252,37грн. до 113390,75грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору від 18.07.2016 в частині оплати виконаних робіт, оформлення виконаних робіт актами форми КБ-2 та довідками вартості виконаних робіт КБ-3 на загальну суму 1142200,03грн., здійснення відповідачем оплати лише частково на суму 340000грн., нарахування пені відповідно до умов договору, інфляційних та 3%річних відповідно до ст.625 Цивільного Кодексу України, а також на інші обставини зазначені у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, тому враховуючи сплив встановленого ст.69 Господарського процесуального Кодексу України справу строку розгляду справи, справу розглянуто за наявними документами відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між сторонами був укладений договір підряду № 2 від 18.07.2016, відповідно до якого відповідач (замовник) доручає, а позивач (підрядник) зобовязується власними силами виконати певні роботи.

Згідно додаткової угоди № 1/2 від 01.08.2016 до договору, загальна вартість робіт визначена сторонами в сумі 1142200,03грн.

Фактично між сторонами виникли взаємні права та обовязки характерні для договору підряду.

Відповідно до п.1 ст.837 Цивільного Кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 Господарського Кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач свої зобовязання за договором виконав, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року на суму 756066,01грн. від 31.08.2016, довідкою вартості виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року на суму 756066,01грн. від 31.08.2016, актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року на суму 300000грн. від 30.09.2016, актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року на суму 86134,02грн., довідкою вартості виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року на суму 386134,02грн. від 30.09.2016. Акти підписані відповідачем без зауважень, доказів неякісності чи інших недоліків у виконанні робіт суду не надано.

Загальна вартість робіт склала 1142200,03грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2.2.1 договору відповідач повинен був внести аванс у розмірі 100000грн. протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання договору, а відповідно до п.2.2.2 - сплатити решту протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав, оплату здійснив лише частково, в звязку з чим виникла заборгованість зі сплати вартості виконаних робіт у розмірі 802200,03грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної правової норми позивачем нараховані 108745,98грн. інфляційних та 21380,58грн. 3% річних. Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку що він відповідає вимогам договору та чинного законодавства щодо визначення строку прострочки виконання грошового зобовязання та методики розрахунку, є арифметично вірним, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 113390,75грн. пені згідно розрахунку, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог. Розрахунок є арифметично вірним та складеним з урахуванням вимог чинного законодавства щодо строків та порядку нарахування пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ч. 2 ст. 551 ЦК України визначає, що, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом у п.5.3 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати робіт він сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від вартості несплачених робіт. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 113390,75грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного суд вважає вимоги позивача про стягнення 802200,03грн. основного боргу, 108745,98грн. інфляційних, 21380,58грн. 3% річних, 113390,75грн. пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 625, 629, 837 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського Кодексу України, ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЧОРНОМОР'Є ПЛЮС" про стягнення 1124578,96 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ЧОРНОМОР'Є ПЛЮС" (67562, Одеська обл., Комінтернівський район, село Крижанівка, вул. Миколаївська дорога, буд.3, код ЄДРПОУ 33976523) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморгідробуд" (65026, м. Одеса, площа Катерининська, буд.7, корпус А, код ЄДРПОУ 01385539) 802200/вісімсот дві тисячі двісті/грн. 03 коп. основного боргу, 108745/сто вісім тисяч сімсот сорок пять/ грн. 98коп. інфляційних, 21380/двадцять одну тисячу триста вісімдесят/ грн. 58коп. 3% річних, 113390/сто тринадцять тисяч триста девяносто/грн. 75коп. пені та 15685/пятнадцять тисяч шістсот вісімдесят пять/грн. 76 коп. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 17.10.2017 року. Повний текст рішення складений 23 жовтня 2017 р.

Суддя Р.В. Волков