Рішення № 69726196, 17.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2017 р.Справа № 916/1914/17

За позовом: Науково-технічної виробничої фірми "ПРОМСЕРВІС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача: Державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби в Одеській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної казначейської служби України

про стягнення 480 981,91 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність

від третьої особи: не з'явився

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.09.2017р. до 12 год. 40 хв. 03.10.2017р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, Науково-технічна виробнича фірма "ПРОМСЕРВІС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби в Одеській області 480 981,91 грн. - матеріальної шкоди

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2017р. позовну заяву (вх.№2023/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1914/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

02.10.2017р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог (вх.№2-5202/17), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 480 981,91 грн. матеріальної шкоди, де 73 870,94 грн. 3% річних, 407 110,97 грн. інфляційні.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Письмове клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-5257/17 від 03.10.2017р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

З врахуванням того, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки Державної казначейської служби України, ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2017р. Державну казначейську службу України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№20684/17 від 26.09.2017р.).

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, свої позицію щодо позову суду не надав.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Науково-технічна виробнича фірма "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано 18.08.1999р. за №15561200000000277 та перебуває на обліку у ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області з 20.08.1999р. за №4949.

05.12.2016р. за №02/05/12 позивач звернувся до начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області із заявою про перерахування помилково та надміру сплачених Науково-технічною виробничою фірмою "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю коштів у розмірах 1631690,00 грн. та 1654463,00 грн.

08.12.2016р. позивачу надано лист-відповідь за №26907/10/15-53, згідно вмісту якого, у позивача відсутня передплата у розмірах 1631690,00 грн. та 1654463,00 грн., натомість наявних борг у вигляді пені у розмірах 275882,90 грн. та 392514,74 грн. з урахуванням чого, повернення коштів є неможливим.

Не погоджуючись із зазначеними діями ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017р. адміністративний позов Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,- задоволено частково, визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області по зменшенню переплат Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з податку на додану вартість та податку на прибуток, здійснених 06 грудня 2016р. на підставі податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. у справі №815/7343/16 Апеляційну скаргу Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 року скасовано, було прийняти по справі нову постанову якою позовні вимоги Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити в повному обсязі, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області по зменшенню переплат Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з податку на додану вартість та податку на прибуток, здійснених 06 грудня 2016р. на підставі податкових повідомлень-рішень від 20 жовтня 2016 року, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області направити належним чином оформлене подання із заявою Науково-технічної виробничої фірми "Промсервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 05.12.2016 року і копіями платіжних доручень від 09.09.2016 року про повернення помилково надмірно сплачених до бюджету податків до територіального підрозділу Державної казначейської служби України про повернення помилково надмірно сплачених Науково-технічною виробничою фірмою "Промсервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до бюджету податків в обсягах, які були сплачені товариством згідно платіжних доручень від 09.09.2016 року за № 1844 та від 09.09.2016 року за № 1845.

01.07.2017р. позивач звернувся до ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області із запитом на отримання публічної інформації щодо стану виконання рішення суду №01/17/07, відповідно до якого просив надати інформацію щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. у справі №815/7343/16.

24.07.2017р. постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 було відкрито виконавче провадження №5436227 з примусового виконання виконавчого листа №815/7343/16 від 22.06.2017р.

03.08.2017р. позивач вдруге звернувся до ОСОБА_1 управління ДФС в Одеській області із запитом на отримання публічної інформації щодо стану виконання рішення суду №01/03/08, відповідно до якого просив надати інформацію щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017р. у справі №815/7343/16.

09.08.2017р. Державна податкова інспекція у Приморському районі міста ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та про роз'яснення рішення суду.

10.08.2017р. Державна податкова інспекція у Приморському районі міста ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулась до старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_4 із заявою про зупинення виконавчого провадження.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2017р. у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню було відмовлено.

З врахуванням вищенаведеного, позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з підпунктом 17.1.11 пункту 17.1. ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України та статті 226 ГК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу (стаття 1173 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади, проте не виключає необхідність встановлення інших елементів цивільного правопорушення.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у звязку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Пунктом 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди зазначено, що правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще й тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (стаття 225 ГК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України).

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

При цьому, судом встановлено, що позивач звертаючись до суду за захистом своїх прав шляхом стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

Визначаючи розмір майнової шкоди позивач посилається на приписи ст.625 ЦК України, а саме виходячи із розміру 3% річних та інфляційних від 3 283 153,00 грн.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

При цьому, суд звертає увагу на наступне:

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, а 3% річних є розміром ставки за користування грошовими коштами.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Крім того, суд зазначає, що за змістом ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Відповідно до ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Отже, оскільки відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного законодавства, вони не можуть регулюватися нормами Цивільного кодексу України, ч.2 ст.1 якого встановлено, що до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

В сукупності вищевикладені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Науково-технічної виробничої фірми "ПРОМСЕРВІС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки останнім було при обґрунтуванні заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача матеріальної шкоди довільно трактовано приписи Цивільного кодексу України, що стало наслідком неправомірного віднесення інфляційних витрат та 3% річних до матеріальної шкоди, що зазнав позивач, внаслідок протиправної поведінки відповідача.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача майнової шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням наведеного, суд не приймає в якості належних та допустимих доказів обґрунтування позивача, викладене в позовній заяві, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які грошові зобов'язання.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Науково-технічної виробничої фірми "ПРОМСЕРВІС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський