Рішення № 69726193, 18.10.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 жовтня 2017 року Справа № 913/682/17

Провадження №18пд/913/682/17

За позовом заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ

до: 1-відповідача приватного підприємства Медичний центр «Ваше здоров'я», м. Сєвєродонецьк Луганської області

2-відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача державний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання повернути приміщення

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Богуславська Є.В.

У засіданні брали участь:

від прокуратури: ОСОБА_1, посв. від 14.02.2017 № 045917;

від позивача:не прибув;

від 1-відповідача:ОСОБА_2 керівник, паспорт, витяг з ЄДР;

ОСОБА_3 адвокат, паспорт, свідоцтво № 1044 від 10.05.2012, угода з адвокатом від 17.10.2017;

від 2-відповідача:ОСОБА_4 за дов. від 12.06.2017 № 21;

від третьої особи:не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: прокурором заявлено вимоги:

- про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004039/09 від 30.11.2012, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та приватним підприємством Медичний центр «Ваше здоров'я», договорів № 1 від 27.11.2015 та № 2 від 19.10.2016, якими внесені зміни до нього, та припинення зобовязання за ним на майбутнє;

- про зобовязання приватного підприємства Медичний центр «Ваше здоров'я» звільнити державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 51,9 м2, вартістю 90624 грн, розташоване на першому поверсі адміністративної прибудови до пятиповерхової будівлі гуртожитку (інв. № 01010716), за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, 22, та повернути його державному навчальному закладу «Сєвєродонецьке вище професійне училище» (балансоутримувачу).

У позовній заяві прокурор заявив про поновлення строку позовної давності.

Позивач клопотанням від 13.09.2017 просив відкласти судове засідання призначене на 13.09.2017 на 11-00 для підготовки пояснень по справі. Клопотання позивача було задоволено.

У судове засідання 18.10.2017 позивач не прибув, участі повноваженого представника не забезпечив, письмові пояснення на позовну заяву не подав та не висловив ані підтримки позову ані заперечень проти нього.

1-й відповідач (ПП Медичний центр «Ваше здоров'я») відзивом від 12.09.2017 № 12/09-01 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Заявою від 18.10.2017 1-й відповідач заявив про застосування позовної давності та зазначив, що строк позовної давності скінчився 30.11.2015, через три роки після укладення оспорюваного договору; позов предявлено прокурором 11.08.2017.

2-й відповідач (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області) відзивом на позовну заяву від 11.09.2017 № 05-05-02075 та додатковими поясненнями від 12.10.2017 № 05-05-02372 проти позову заперечує, посилаюсь на його необґрунтованість.

Третя особа державний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище» листом (письмовими поясненнями) від 25.09.207 № 567 не висловив ані підтримки позову ані заперечень проти нього.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників відповідачів, суд

ВСТАНОВИВ:

Між 2-відповідачем (Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області) та 1-відповідачем (приватним підприємством Медичний центр «Ваше здоров'я») укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.11.2012 № 004039/09.

Згідно вказаному договору Регіональне відділення ФДМ України по Луганській області передало ПП Медичний центр «Ваше здоров'я» в оренду на 2 роки 364 дні (до 28.11.2015) державне майно нежитлове вбудоване приміщення на першому поверсі адміністративної прибудови до пятиповерхової будівлі гуртожитку (інв. № 01010716) площею 51,9 кв м, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, 22, що обліковується на балансі державного навчального закладу «Сєвєродонецьке вище професійне училище», вартість якого за незалежною оцінкою становить 59255 грн. для проведення господарської діяльності з медичної практики.

30.11.2012 сторонами за договором оформлено акт прийому-передачі нерухомого майна.

Наказом Регіонального відділення ФДМ України по Луганській області від 27.11.2015 № 318 строк вказаного договору оренди продовжено до 27.11.2018.

До вказаного договору вносилися зміни:

- договором про внесення змін від 27.11.2015 № 1, яким змінено вартість орендованого майна, розмір орендної плати та платіжні і поштові реквізити орендодавця;

- договором про внесення змін від 19.10.2016 № 2, яким змінено порядок внесення та розмір орендної плати і поштова адреса орендаря.

Прокурор у позовній заяві вказав, що вищевказаний договір укладено з порушенням вимог Законів України «Про освіту» та «Про оренду державного та комунального майна» зокрема:

- частиною 5 статті 63 Закону України «Про освіту» заборонена передача обєктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділів, технологічно пов'язаних з навчальним та науковим процесом, в оренду субєктам господарювання для проведення господарської діяльності, не повязаної з наданням освітніх послуг; разом з цим, спірне приміщення передано в оренду 1-му відповідачу для ведення господарської діяльності не повязаної з наданням освітніх послуг;

- частиною 2 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що не можуть бути обєктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»; при цьому обєкти освіти мають загальнодержавне значення.

На підставі вказаних доводів прокурором заявлено вимоги:

- про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004039/09 від 30.11.2012, який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та приватним підприємством Медичний центр «Ваше здоров'я», договорів № 1 від 27.11.2015 та № 2 від 19.10.2016, якими внесені зміни до нього, та припинення зобовязання за ним на майбутнє;

- про зобовязання приватного підприємства Медичний центр «Ваше здоров'я» звільнити державне окреме індивідуально визначене майно нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 51,9 м2, вартістю 90624 грн, розташоване на першому поверсі адміністративної прибудови до пятиповерхової будівлі гуртожитку (інв. № 01010716), за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Центральний, 22, та повернути його державному навчальному закладу «Сєвєродонецьке вище професійне училище» (балансоутримувачу).

У позовній заяві прокурор заявив про поновлення строку позовної давності обґрунтовуючи це наступним:

Позивач Міністерство освіти і науки України, як орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, з позовом про визнання недійсним вказаного договору оренди не звертався, що приводить до порушень інтересів держави в галузі освіти, необхідність захисту яких покладено на прокуратуру.

Міністерство освіти і науки України не здійснило захист законних інтересів держави.

Прокуратурі Луганської області стало відомо про порушення норм чинного законодавства (використання обєктів освіти не за цільовим призначенням) під час вивчення матеріалів стану збереження мережі дитячих закладів та їх майна, наданих Регіональним відділенням ФДМ України по Луганській області 20.03.2017 № 05-06-00632.

Прокурор просить поновити строк позовної давності, оскільки саме з моменту перевірки з 20.03.2017 прокурору стало відомо про таке порушення і прокурор звернувся з даним позовом 11.08.2017.

Позивач клопотанням від 13.09.2017 просив відкласти судове засідання призначене на 13.09.2017 на 11-00 для підготовки пояснень по справі. Клопотання позивача було задоволено.

У судове засідання 18.10.2017 позивач не прибув, участі повноваженого представника не забезпечив, письмові пояснення на позовну заяву не подав та не висловив ані підтримки позову ані заперечень проти нього.

1-й відповідач (ПП Медичний центр «Ваше здоров'я») відзивом від 12.09.2017 № 12/09-01 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

1-й відповідач пояснив, що на момент укладення спірного договору не містилось заборони надання в оренду обєктів державної власності, що мають загальнодержавне значення, зокрема обєктів освіти, які фінансуються з державного бюджету; з 2012 року його підприємство надавало безоплатні послуги відповідним категоріям учнів; у 2016 році між ДНЗ «Сєвєродонецьке вище професійне училище» та ПП МЦ «Ваше здоров'я» існує домовленість про співробітництво щодо надання медичних послуг учням училища із категорії дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування; проводився поточний та капітальний ремонт.

Заявою від 18.10.2017 1-й відповідач заявив про застосування позовної давності та зазначив, що строк позовної давності скінчився 30.11.2015, через три роки після укладення оспорюваного договору; позов предявлено прокурором 11.08.2017.

2-й відповідач (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області) відзивом на позовну заяву від 11.09.2017 № 05-05-02075 та додатковими поясненнями від 12.10.2017 № 05-05-02372 проти позову заперечує, посилаюсь на те, що чинне законодавство не встановлює заборони на передачу в оренду нерухомого майна закладів освіти; в якості умови надання приміщень учбових закладів в оренду встановлено саме не використання цих приміщень в учбовому процесі.

Третя особа державний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище» листом (письмовими поясненнями) від 25.09.207 № 567 не висловив ані підтримки позову ані заперечень проти нього та пояснив, що до передачі спірного приміщення в оренду, спірне приміщення також знаходилось в оренді іншого орендаря, а ще до цього у спірному приміщення знаходилась бухгалтерія навчального закладу; спірне приміщення в учбовому та виховному процесі не використовувалось; між керівництвом ДНЗ «Сєвєродонецьке вище професійне училище» та ПП «Медичний центр «Ваше здоровя» укладено договір від 05.12.2016 про співробітництво та шефську допомогу щодо надання медичних послуг учням училища із категорії дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування; на даний час за вказаним договором потреби у наданні таких послуг не виникало.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників відповідачів, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 названого Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснено у пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про освіту» (у редакції дійсній на час укладення договору оренди спірних приміщень) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти. Статтею 61 цього ж Закону встановлено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

При цьому, частиною 1 статті 63 зазначеного Закону передбачено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в частині 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

З вказаної норми права вбачається, що обєкт освіти це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти. Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 5 статті 63 Закону України «Про освіту» законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (редакція якої була дійсна на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, крім іншого, і обєкти освіти. З огляду на той факт, що спірні орендовані приміщення на момент укладення договору перебували на балансі Сєвєродонецького вищого професійного училища, яке є обєктом освіти і, відповідно до статті 63 Закону України «Про освіту», не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, повязаної з навчально-виховним процесом, визнається правомірним висновок прокурора стосовно того, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж повязаною з навчально-виховним процесом.

Умови оспорюваного договору оренди не містять положень про взаємовідносини сторін спірного договору оренди з питань навчально-виховного процесу щодо надання учням та педагогічному складу безкоштовних чи пільгових медичних послуг.

При цьому 1-м відповідачем (ПП Медичний центр «Ваше здоровя» не доведено обставин надання ним медичних послуг учням та педагогічному складу навчального закладу.

Спірне приміщення передано в оренду 1-му відповідачу для розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики, тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов'язаної з навчально-виховним процесом та не з метою надання безоплатних медичних послуг учням та педагогічним працівникам навчального закладу.

Відтак, враховуючи, що спірне приміщення передано в оренду відповідачу в оренду всупереч забороні, встановленій чинним на той момент законодавством, є обґрунтованими доводи прокурора про невідповідність оспорюваного договору вимогам закону, а також є обґрунтованими позовні вимоги про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004039/09 від 30.11.2012 недійсним.

Аналогічної правової позиції притримується і Вищий господарський суд України при розгляді подібних спорів (постанови ВГСУ від 08.10.2014 у справі № 906/213/14, від 15.10.2014 у справі № 910/17883/13, від 17.12.2014 у справі № 923/591/14, від 26.02.2015 у справі № 923/866/14, від 23.03.2017 у справі № 913/731/16).

Разом з цим, у задоволенні позову слід відмовити в звязку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до положень частин другої, четвертої статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково з моменту, коли особа (позивач) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі Міністерства освіти і науки України, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 27.05.2014 у справі № 3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16, від 07.06.2017 у справі № 3-455гс17.

Відповідно до приписів ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що оспорюваний договір оренди нерухомого майна укладено 30.11.2012.

Строк позовної давності щодо вимог про визнання вказаного договору недійсним сплив 30.11.2015.

Прокурор предявив позов 11.08.2017, тобто після спливу позовної давності.

1-й відповідач заявою від 18.10.2017 заявив про застосування позовної давності

Позивач Міністерство освіти і науки України питання про поновлення строку позовної давності не порушував.

Двохмісячний процесуальний строк розгляду справи закінчується 18.10.2017, що унеможливлює відкладення розгляду справи.

Як було вказано вище, прокурор не наділений повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, у задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 004039/09 від 30.11.2012, слід відмовити в звязку з пропуском строку позовної давності.

У задоволенні решти вимог (про визнання недійсними договорів № 1 від 27.11.2015, № 2 від 19.10.2016, якими внесено зміни до договору оренди нерухомого майна № 004039/09 від 30.11.2012, та про зобовязання 1-го відповідача звільнити орендоване нежитлове приміщення) також слід відмовити, так як вказані вимоги є похідними від першої позовної вимоги, у задоволенні якої відмовлено.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на судовий збір покладаються на заявника позову.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на заявника позову.

18 жовтня 2017 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 23 жовтня 2017 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко