Рішення № 69726184, 20.10.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року Справа № 915/241/17

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Степановій І.С.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, дов. від 15.02.2017 р.;

від відповідача та третіх осіб представники не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Надія і Ко",

55000, АДРЕСА_3

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",

04112, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) фізична особа ОСОБА_2,

55000, АДРЕСА_1,

2) фізична особа ОСОБА_3,

АДРЕСА_2,

про визнання недійсним договору іпотеки від 24.03.2008 № РМ-SME402/53/2008,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Надія і Ко" звернулося до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - Банк) з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 24.03.2008 № РМ-SME402/53/2008 (далі - договір іпотеки), укладеного між Банком, громадянами України ОСОБА_2, ОСОБА_3 та акціонерним товариством закритого типу (ЗАТ) "Надія", правонаступником якого є позивач, з підстав підписання спірного договору від імені ЗАТ "Надія" особою, 1) яка не мала повноважень діяти від імені юридично особи без довіреності, 2) яка не уповноважувалася на вчинення такого правочину, і ці обставини, згідно ч.2 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України, є підставами для визнання правочину недійсним.

За такими вимогами ухвалою суду від 28.03.2017 порушено провадження в даній справі.

Крім того, ТОВ "Надія і Ко" подано суду клопотання від 26.03.2017 про відновлення у порядку ст. 53 ГПК України пропущеного строку на звернення до суду з позовом у даній справі.

Ухвалою від 28.07.2017 за заявою ТОВ "Надія і Ко" замінено первісного відповідача - Банк на належного відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія").

У відзиві від 14.07.2017 на позовну заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" позов не визнало, і, посилаючись на те, що спірний договір іпотеки укладено у відповідності до законодавства, без порушень положень ст. 203 ЦК України, вважає, що підстав для визнання спірного договору недійсним немає. Крім того, на думку відповідача, звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ "Надія і Ко" без поважних причин пропущено встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності.

Від відповідача та третіх осіб, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в судове засідання не з'явилися. Ураховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача, яка підтримала позовну заяву, з урахуванням письмових пояснень до неї, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Із змісту спірного договору іпотеки від 24.03.2008 за № РМ-SME402/53/2008 випливає, що його укладено на забезпечення виконання грошових зобов'язань позичальника ОСОБА_3 за укладеним з попередником Банку кредитним договором від 24.03.2008 № СМ-SME402/53/2008. Іпотекодавцями є ЗАТ "Надія" (іпотекодавець-2), правонаступником якого в частині передавального акту станом на 11.04.2011 є ТОВ "Надія і Ко", що випиває із змісту статуту позивача, вищевказаного передавального акту та відомостей відносно позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також громадяни ОСОБА_2 (іпотекодавець-1) та ОСОБА_3 (іпотекодавець-3). В іпотеку надано нерухоме майно: нежитлову будівлю загальною площею 1213,4 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 належну іпотекодавцям на праві спільної часткової власності в таких частинах: іпотекодавцю-1 - 63/1000; іпотекодавцю-2 - 874/1000; іпотекодавцю-3 - 63/1000. Договір від імені попередника ТОВ "Надія і Ко" підписано його акціонером ОСОБА_5

За кредитним договором, на забезпечення виконання зобов'язань за котрим укладено спірний договір іпотеки, Банк зобов'язався надати кредит в іноземній валюті в сумі 605000 дол. США позичальнику ОСОБА_3, а останній - повертати кредит до 23.03.2023, сплачуючи щомісяця кредитні кошти у сумах, узгоджених у графіку, який є додатком № 1 до кредитного договору, та сплачувати щомісячно на умовах, визначених у п. 1.4 кредитного договору, нараховані відсотки за користування кредитом.

У подальшому права вимоги за кредитним договором та спірним договором іпотеки первісним кредитором Банком відступлено новому кредитору ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" за укладеними між ними договорами від 24.06.2016 № 24/06/16 та від 24.06.2016 № 523.

Із пояснень представника позивача випливає, що на об'єкт іпотеки ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" звернено стягнення на погашення заборгованості за кредитним договором, у забезпечення котрого й укладено спірний договір іпотеки. Таке підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.10.2016 за № 17068818, згідно яких нежитлова будівля, загальною площею 1213,4 кв.м, за адресою: вул. Шкільна, 2, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, є власністю відповідача ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі спірного договору іпотеки.

Доводи позивача, що спірний договір іпотеки є недійсним суд визнає необґрунтованими.

1. У спірному договорі іпотеки зазначено, що акціонер попередника позивача ОСОБА_5, підписуючи цей договір, діє на підставі статуту товариства та протоколу від 23.03.2008 за № 1загальних зборів акціонерів цього товариства.

Згідно чинного законодавства, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч.ч. 1-3 ст. 92 ЦК України).

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України). Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Із статуту ЗАТ "Надія" в редакції, актуальній на момент укладення спірного іпотечного договору, випливає, що ОСОБА_5 є акціонером товариства (п.4.1. п.4 статуту), що вищим органом управління товариства, який має право вирішувати усі питання, пов'язані з його діяльністю, є загальні збори акціонерів (п. 6.2 статуту).

Рішенням зборів акціонерів ЗАТ "Надія", оформлених протоколом від 24.03.2008 № 1, вирішено: "1. Виступити фінансовим та майновим поручителем в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, що буде укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ "ОТП Банк", в сумі 605000,00 (Шістсот п'ять тисяч, 00/100, доларів США зі сплатою FIDR+5 (п'ять) відсотків річних, з можливим збільшенням процентної ставки на 2 (два) % у випадах, передбачених кредитним договором, строком на 15 (п'ятнадцять) років. 2. Підписання договору поруки та інших супутніх документів від імені Товариства доручити учаснику Товариства ОСОБА_5" (ас. 12).

Суд визнає, що зазначене рішення загальних зборів ЗАТ "Надія" є належною підставою для представництва акціонером товариства ОСОБА_5 інтересів цього товариства у визначених протоколом відносинах. Крім того, суд визнає, що позивачем не доведено обставин (станом на момент підписання спірного договору іпотеки) щодо органів управління ЗАТ "Надія", його керівника зокрема. За таких обставин, не отримання довіреності ЗАТ "Надія" не тягне недійсності підписаного ОСОБА_5 від імені цього товариства спірного правочину, а тому суд відхиляє твердження позивача, що спірний договір є недійсним з підстав не підтвердження повноваженнь ОСОБА_5 відповідною довіреністю ЗАТ "Надія".

2. Законодавством визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

За договором застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст.ст. 572-574 ЦК України).

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ч. 1 ст. 583 ЦК України).

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (ст. 584 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом (ст. 575 ЦК України).

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника (ст. 1 Закону України "Про іпотеку").

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст. 553, 554 ЦК України).

Системний аналіз наведених вище положень законодавств дає підстави для висновку про те, що визначена вищевказаним законодавством відповідальність поручителя за своїм змістом є ширшою, ніж відповідальність іпотекодавця, тому що перший відповідає перед кредитором боржника як боржник усім своїм майном, а другий - лише в межах вартості переданого в іпотеку нерухомого майна. Більше того, наведеним вище рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ "Надія" вирішено виступити ЗАТ "Надія" "майновим та фінансовим поручителем на забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору…", що включає укладення договору забезпечення, в тому числі, спірного.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє твердження позивача про те, що загальними зборами акціонерів ЗАТ "Надія" не уповноважено його акціонера ОСОБА_5 на підписання саме договору іпотеки - як безпідставні.

3.Суд також відхиляє доводи ТОВ "Надія і Ко", що спірний договір іпотеки є недійсним, так як рішеннями загальних зборів акціонерів ЗАТ "Надія", оформлених наведеним вище протоколом, не визначено майно, яке мало бути переданим в іпотеку. Такі доводи не основані на законодавстві, статуті попередника позивача чи рішеннях його акціонерів, а є лише позицією ТОВ "Надія і Ко". Суд вважає, що за загальними правилами представництва, якщо у зазначеному рішенні загальних зборів акціонерів не визначено обмежень щодо майна, яким може бути забезпечене виконання зобов'язань ОСОБА_3 по кредитному договору, то представник ЗАТ "Надія", його акціонер ОСОБА_5, вправі була підписувати спірний договір.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Суд визнає, що ТОВ "Надія і Ко" не доведено передбачених законодавством підстав для визнання зазначеного договору недійсним, і суд таких підстав не вбачає.

Виходячи з обставин справи, суд визнає, що відсутня необхідність вирішувати питання щодо застосування до спірних правовідносин положень законодавства щодо строків позовної давності, про що сторони звернулися до суду.

Таким чином, позивачем, усупереч положенням ст.33 ГПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не довів обґрунтованості своїх позовних вимог, а тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 49 ГПК України, у разі відмови судом у задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

У судовому засіданні 20.10.2017, згідно зі ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю в задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю "Надія і Ко" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про визнання недійсним договору іпотеки від 24.03.2008 р. № РМ-SME402/53/2008.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 24.10.2017.

Суддя Ю.М. Коваль.