Рішення № 69725952, 12.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017Справа №910/14530/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

про стягнення 10 811, 84 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Волчек Н.М.;

від відповідача: Будя К.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 10 811, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 79172а6щк від 08.08.2016, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.09.2017 за участю представників сторін.

15.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2017.

21.09.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" надійшла заяву, в якій відповідач просить суд у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача в інших судових засіданнях та необхідністю додаткового часу для підготовки пояснень та документів, просить суд відкласти розгляд даної справи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 12.10.2017.

12.10.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, проте позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не вирахувано коефіцієнт фізичного зносу, тож відповідачем перераховано на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 9 694, 61 грн., за вирахуванням коефіціенту фізичного зносу транспортного засобу «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1 - 0, 2318.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 79172а6щк, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1.

Вигодонабувач: ОСОБА_3.

Строк дії договору: 12.08.2016 по 11.08.2017.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом, 11.11.2016 по вул. Кіквідзе, 7/11 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_5

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "АХА Страхування" автомобіль «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1.

Згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2016, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 11.11.2016 по вул. Кіквідзе, 7/11 в м. Києві, за участю автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рахунку-фактури № 2016021109/1 від 18.11.2016, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» та ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 від 18.11.2016, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1 складає 21 623, 68 грн.

23.11.2016 позивачем складено страховий акт № АХА2178439, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 21 623, 68 грн.

Відповідно до зазначеного вище рахунку-фактури, ремонтної калькуляції та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 21 623, 68 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 284 982 від 24.11.2016.

Позивачем на адресу відповідача направлялась заява про виплату страхового відшкодування № СУ/003518/3 від 19.04.2017, в якій позивач просив відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача НОМЕР_3 у АТ «УкрСиббанк», яка отримана відповідачем 05.05.2017 відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0221802492355.

Відповідач на вище зазначену заяву відповіді не надав, суму страхового відшкодування не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» за полісом № АЕ/9440807, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 10 811, 84 грн., завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 79172а6щк від 08.08.2016, предметом якого є страхування транспортного засобу «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь страхувальника 21 623, 68 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2016 у справі № 757/59197/16-п, якою ОСОБА_5, водія транспортного засобу «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» за полісом № АЕ/9440807.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_5 автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1 було сплачено Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування".

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно п. 36.3. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір

страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд визнає помилковим посилання відповідача на вимоги пункту 37.1.3 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо наявності підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування з огляду на наступне.

Зі змісту статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що після повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, страховик зобов'язується самостійно розпочати розслідування страхового випадку, зокрема, направлення запитів про відомості, пов'язанні з страховим випадком до правоохоронних органів, закладів охорони здоров'я та інших установ.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2016 у справі № 757/59197/16-п встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання, а розмір заподіяної шкоди визначено відповідно до рахунку-фактури № 2016021109/1 від 18.11.2016, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Інтер Авто Україна» та ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 від 18.11.2016, а тому суд відхиляє посилання відповідача на неможливість встановлення ним зазначених фактів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2014 у справі № 910/9497/14.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач звертався до відповідача із заявою № СУ/003518/3 від 19.04.2017 на виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив відповідача здійснити на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" виплату страхового відшкодування в порядку регресу, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», в додатках до якої було додано документи, зокрема постанову Печерського районного суду м. Києва від 26.12.2016, що підтверджують факт настання дорожньо-транспортної пригоди та розмір заподіяної шкоди, яка отримана відповідачем 05.05.2017, відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 0221802492355.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: 1) у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; 2) у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

У свою чергу, відсутність вказаних дій з боку відповідача не позбавляє позивача права вимагати отримання відшкодування в межах фактично понесених ним витрат у вигляді страхового відшкодування, виплаченого на користь страхувальника.

Також з врахуванням приписів ст.ст.993,1191 ЦК України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

У зв'язку з чим, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що спірні регресні відносини між сторонами регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а не нормами Закону України "Про страхування".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.03.2017 у справі № 910/13450/16.

При цьому, суд відзначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, Верховний Суд України у справі № 3-165гс14 від 04.11.2014 дійшов висновку, що позивач у справі (страховик за договором добровільного страхування) отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, а може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

В основу заперечень відповідача також покладено твердження про те, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, проте позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не вирахувано коефіцієнт фізичного зносу.

Згідно пункту 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Відповідно до пункту 7.38. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД і 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1 - 2012 року випуску, країна виробник - Німеччина, дорожньо-транспортна пригода сталася 11.11.2016, тобто строк експлуатації не перевищував 7 років.

Таким чином, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1 є таким що, дорівнює 0 (нулю), а тому суд не приймає до уваги наданий відповідачем розрахунок № 00/07.05.17 від 28.05.2017.

При цьому, суду не надано доказів, що автомобіль «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1 експлуатувався в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Audi Q7», державний номер НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім", оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Київський страховий дім» за полісом № АЕ/9440807, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 9 694, 61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 21830 від 25.09.2017 (в матеріалах справи).

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/14530/17 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 9 694, 61 грн., що було сплачено відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі непогашеною залишилась сума страхового відшкодування у розмірі 1 117, 23 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи наведене вище, з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 1 117, 23 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Таким чином, враховуючи положення частини 2 ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем, на Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім".

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/14530/17 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 9 694, 61 грн. страхового відшкодування за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04035, м. Київ, вул. Артема, буд. 37/41, ідентифікаційний код - 25201716) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код - 20474912) 1 117 (одну тисячу сто сімнадцять) грн. 23 коп. - страхового відшкодування та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.10.2017

Суддя Щербаков С.О.