Рішення № 69725740, 10.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017Справа №910/10916/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національного банку України

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії

Суддя: Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача: Мостепанюк В.І. - представник за довіреністю

від відповідача: Карпінський С.В. - представник за довіреністю

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі № 1871, згідно рішення Уповноваженої особи, оформленого протоколом від 24.09.2015 № 56, є нікчемним на підстав пунктів 1, 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Оспорюваний договір, за твердженнями позивача, було укладено без отримання на це згоди куратора, яка була обов'язковою, що порушує приписи ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банківську діяльність". Всупереч імперативним вимогам постанови Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ позивач та відповідач уклали Іпотечний договір в період існування у Банку відповідних заборон, зокрема, щодо передачі в забезпечення третім особам майна та активів банку без погодження з куратором НБУ. Згаданий Іпотечний договір взагалі не обліковувався та був відсутній на балансі Банку, що є порушенням Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 30.12.1998 № 466 (Положенням № 566), та Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 № 254 (Положення № 254). Крім цього, укладений між сторонами Іпотечний договір не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку", оскільки не визначає конкретного строку виконання зобов'язання та містить положення щодо розміру основного зобов'язання лише в описовому вигляді. З огляду на наведене та приписи ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 203, 215, 216 ЦК України, ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" позивач просив визнати недійсним Іпотечний договір від 29.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі № 1871, який укладений між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", а також зобов'язати відповідача повернути позивачу оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором, що передані згідно Акту приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі №910/10916/16 та передано справу №910/10916/16 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів Вищий господарський суд України зазначив про необхідність дослідження чи набрали постанови Правління Національного банку України № 560/БТ, № 692/БТ чинності у порядку передбаченому ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" на час їх прийняття, чи був відповідач обізнаний про постанови Правління Національного банку України № 560/БТ, № 692/БТ, чи відповідні постанови Правління НБУ мали індивідуальний характер, тобто, були відомі лише банку, відносно якого їх прийнято; вказав на необхідність надання правової оцінки доводам позивача про те, що умови спірного Іпотечного договору надають відповідачу переваги перед іншими кредиторами в обхід встановленої чинним законодавством процедури черговості задоволення вимог кредиторів, що підпадає під ознаки нікчемності правочину, встановлені п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За результатом проведення автоматизованого розподілу справи № 910/10916/16, справу передано на новий розгляд судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 року справу №910/10916/16 прийнято до свого провадження суддею Шкурдовою Л.М.

07.09.2017 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивач просив суд:

1. Визнати недійсним Іпотечний договір від 29.12.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1871, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020) та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 00032129).

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 00032129) повернути публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (ідентифікаційний код 34047020) оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та, зареєстрованим в реєстрі за №1871, що передані згідно Акту приймання-передачі документів на зберігання від 29.12.2014 року.

3. Застосувати наслідки недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1871, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про іпотеку і обтяження обтяжувача ПАТ «Ощадбанк» щодо майна АТ «Дельта Банк», яке передане в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» (ідентифікаційний код 00032129) на підставі недійсного Іпотечного договору від 29.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1871, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Ощадбанк», щодо:

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0012, площею 0,5 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 29, 31: номер запису про іпотеку: 8320827 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18488765 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8321005 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер: 18489196 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:037:0010, площею 0,7501 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 68, 70, 72: номер запису про іпотеку: 8321372 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18489840 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8321640 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18490481 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:001:0013, площею 1 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 32, 34, 36, 38: номер запису про іпотеку: 8322122 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18491133 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8322344 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18491764 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:035:0004, площею 0,7501 га, розташованої за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р., с. Бобриця, вулиця Заозерна, земельна ділянка 116, 118, 120: номер запису про іпотеку: 8322543 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18492058 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8322708 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18492406 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1755, площею 0,1 га, розташованої за адресою: Волинська обл., Луцький р., с. Рованці: номер запису про іпотеку: 8312665 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18473136 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8312834, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18473687 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 0722880700:04:001:1756, площею 0,1 га, розташованої за адресою: Волинська обл., Луцький р., с. Рованці: номер запису про іпотеку: 8311942 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18471074 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8312383 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18472737 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3221483001:01:036:0001, площею 7,006 га, розташованої за адресою: Київська обл., Васильківський р., с. Здорівка: номер запису про іпотеку: 8313690 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18474138 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8313922 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18475713 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:056:1005, площею 7,7598 га, розташованої за адресою: Київська обл., м. Бровари: номер запису про іпотеку: 8314323 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18476229 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8317766 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 184782977 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:056:1004, площею 8 га, розташованої за адресою: Київська обл., м.Бровари: номер запису про іпотеку: 8318033 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18483348 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8318186 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18483793 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:03:009:0054, площею 8,3244 га, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р., с/рада Копилівська: номер запису про іпотеку: 8318910 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18484983 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8319414 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18486182 від 30.12.2014 року;

- земельної ділянки з кадастровим номером 3222783200:03:009:0055, площею 8,3245 га, розташованої за адресою: Київська обл., Макарівський р., с/рада Копилівська: номер запису про іпотеку: 8319716 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18486588 від 30.12.2014 року; номер запису про обтяження: 8320042 від 30.12.2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18487274 від 30.12.2014 року.

У відповідності до ст.22 ГПК України вказана заява про зміну предмету позову прийнята судом до розгляду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що недодержання вимог постанови Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних» не має наслідком встановлену законом нікчемність Іпотечного договору від 29.12.2014 р.; відповідач не міг знати про введення НБУ визначених у постанові від 30.10.2014 №692/БТ обмежень прав АТ «Дельтабанк»; постанова Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ не є нормативно-правовим актом Національного банку України, а тому не може бути підставою для визнання Іпотечного договору недійсним.

В судовому засіданні 07.09.2017 року оголошувалася перерва.

27.07.2016 в судове засідання з'явилися представники обох сторін спору та третьої особи.

В судовому засіданні 10.10.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2010 між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", що змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", (кореспондент) укладено Договір № 151210-Л1 про відкриття та ведення кореспондентського рахунку (Договір 1), відповідно до п. 1.1 якого для проведення розрахунків Банк відкриває кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок типу "Лоро" № 16000804033 у валютах згідно заяви кореспондента та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

15.12.2010 між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (Банк) та відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", що змінило найменування на публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", (кореспондент) укладено Договір №151210-Л2 (Договір 2) про відкриття та ведення кореспондентського рахунку, відповідно до п. 1.1 якого для проведення розрахунків Банк відкриває кореспонденту кореспондентський рахунок типу "Лоро" у українських гривня (980) та виконує за дорученням і за кошти кореспондента розрахунки на підставі цього договору, і здійснює його обслуговування.

29.12.2014 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Договорами 1 та 2 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрований в реєстрі № 1871 (далі - Іпотечний договір).

Пунктом 1.1 Іпотечного договору передбачено, що іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет іпотеки, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з п.п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5, 1.1.6, 1.1.7, 1.1.8, 1.1.9, 1.1.10 та 1.1.11 Іпотечного договору предметами іпотеки є відповідно 11 земельних ділянок, загальна вартість яких згідно з п. 1.3 Іпотечного договору за взаємною згодою сторін становить 117 689 026,00 грн.

Загальновідомою є обставина, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147 від 03.08.2015 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року.

Згідно з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кадирова В.В. № 67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в АТ "Дельта Банк", в Банку була створена комісія з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

В ході здійснення комісією перевірки Іпотечного договору застави, укладеного між Банком та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", було прийнято рішення, оформлене протоколом від 24.09.2015 № 56, про те, що вказаний договір є нікчемним на підставі п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повідомленням № 9310 від 29.09.2015 Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. було повідомлено Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про нікчемність правочинів (в тому числі оспорюваних у даній справі) згідно з п.п. 1, 5, 7, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Частина 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідач в порядку, передбаченому статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", звернувся до АТ "Дельта Банк" з вимогою від 22.10.2015 № 55/2-06/1447-11020 про визнання кредитором на суму 3 909 642 460,29 грн, яку Банк отримав 22.10.2015 за вх. № 31454.

Відповідно до Витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів АТ "Дельта Банк", затвердженого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016, вимоги відповідача акцептовані на загальну суму 3 279 666 104,29 грн.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним Іпотечного договору, який, на його думку, є нікчемним на підставі п.п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Підпунктом 2.5.2 п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 визначено, що за змістом частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Враховуючи положення ст.ст. 207, 215 ЦК України, господарський суд зазначає, що нікчемний правочин є таким, якщо його недійсність встановлена законом, і останній є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

За приписами ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Обґрунтовуючи підстави визнання Іпотечного договору недійсним позивач посилається на пункт 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за яким правочин неплатоспроможного банку є нікчемним, якщо банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Позивач стверджує, що публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" уклав Іпотечний договір, не отримавши на це згоди куратора, яка відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" від 30.10.2014 № 692/БТ була обов'язковою.

Згідно п. 5.1 Глави 5 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за № 1590/21902 (далі - Положення № 346), Національний банк має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку.

Відповідно до п. 5.6 Положення № 346 куратор банку здійснює посилений контроль за діяльністю банку, перебуваючи безпосередньо в банку та/або шляхом проведення аналізу фінансової, статистичної звітності та іншої інформації щодо діяльності банку.

На куратора банку згідно п. 5.7 Положення № 346 можуть покладатися такі повноваження: здійснювати постійний контроль за проведенням банком операцій; отримувати інформацію та ознайомлюватися з документами щодо проведення банком операцій і визначення рівня ризиків, на які він може наражатися.

З метою ефективного виконання покладених на нього завдань куратор за наявності обґрунтованих підстав має право на отримання необхідної інформації від структурних підрозділів Національного банку та залучення до роботи за погодженням з керівництвом Національного банку службовців Національного банку (п. п. 5.9. 5.10 Положення № 346 ). Банк на вимогу куратора зобов'язаний надавати інформацію щодо його діяльності, у тому числі пояснення щодо проведення ним окремих операцій. Інформація надається у формі відповідних документів та їх копій (у тому числі виготовлених методом сканування або створення фотокопій) чи інших носіїв відповідної інформації.

За таких обставин, куратор НБУ у разі незгоди проти вчинення таких правочинів мав можливість, зокрема, вимагати від АТ «Дельта Банк» пояснень щодо проведення таких операцій, проте, будь-яких доказів на підтвердження цих обставин позивачем суду не надано, що може свідчити про обізнаність куратора про вчинення спірних правочинів та відсутність заперечень з його боку на їх вчинення.

Крім цього, жодним нормативно-правовим актом України не встановлено форми/порядку/строку/умов, у яких має бути виражене погодження куратора НБУ на укладення тих чи інших правочинів.

Посилання позивача на п. 5.10. Положення №346 необгрунтовані, оскільки передбачає лише, що банк на вимогу куратора банку зобов'язаний надавати інформацію щодо його діяльності, у тому числі пояснення щодо проведення ним окремих операцій. Інформація надається у формі відповідних документів та їх копій (у тому числі виготовлених методом сканування або створення фотокопій) чи інших носіїв відповідної інформації. Інформація, що може свідчити про факти порушення банком законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку, має бути засвідчена банком належним чином (засвідчується підписом керівника та відбитком печатки банку. Документ, що складається з двох і більше аркушів, прошнуровується та пронумеровується).

Таким чином, вказаний пункт Положення №346 передбачає виключно обов'язок банку надати куратору на його вимогу документи та форму цих документів. Однак, вказане положення жодним чином не передбачає форми/порядку/строків/умов погодження куратора НБУ на укладення тих чи інших правочинів.

Отже, стверджуючи про укладення спірних договорів без погодження з куратором банку, позивач не вказує, яким саме чином таке погодження має відбуватися, а також не посилається на норми законодавства чи акти індивідуальної дії, які встановлюють порядок такого погодження, тому немає правових підстав вважати, що для укладення спірних договорів Банком погодження з куратором здійснено не було.

Більше того, невідповідність укладеного договору вимогам постанови Національного банку України не визначено як підставу нікчемності відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, позивачем не доведено визначену п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підставу нікчемності правочину як те, що банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції від 04.07.2014, чинній на момент прийняття постанов Правління Національного банку України №№ 560/БТ, 692/БТ) Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - «Офіційному віснику України», газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Листами від 06.01.2017 та від 27.02.2017 Національний банк України повідомив, що постанови Правління Національного банку України № 560/БТ та №692/БТ є актами індивідуальної дії НБУ, що містять інформацію з обмеженим доступом та не підлягають опублікуванню.

Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» не набрала законної сили в розумінні ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», не є нормативно-правовим актом Національного банку України, а відтак відповідач не знав та не міг знати про введення НБУ визначених у постанові №692/БТ від 30.10.2014 року обмежень прав позивача, оскільки відповідно до приписів ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Припис абзацу першого частини третьої етапі 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знані про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Позивачем не надано суду та в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач на момент укладення спірного правочину був обізнаний про введення Національним банком України визначених у постанові № 692/БТ від 30.10.2014 обмежень прав позивача.

Позивач вказує, що Іпотечний договір взагалі не обліковувався у бухгалтерському обліку та був відсутній у балансі Банку, що є грубим порушенням вимог Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254.

Проте, описуючи обставини порушення нормативних актів Національного банку України останній не обґрунтовує взаємозв'язку вказаного порушення та підстав нікчемності (недійсності) правочинів.

Суд також зазначає, що відповідальність за ведення бухгалтерського обліку лежить на відповідних працівниках банку, тому відсутність будь-якої інформації у системі банку є внутрішньою проблемою позивача.

Позивач вважає, що укладений між сторонами Іпотечний договір не відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку", оскільки в ньому не визначений конкретний строк виконання зобов'язання та містить положення щодо розміру основного зобов'язання лише у описовому вигляді.

З приводу такої думки позивача суд вказує про помилковість трактування ним норм законодавства, зокрема значення поняття "строк", та розуміння правової природи іпотеки як способу забезпечення виконання зобов'язань.

Окрім того, за указаних умов слід зазначити, що недотримання форми договору не є підставою нікчемності правочину за приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на який посилається позивач.

На думку позивача, вчинені з відповідачем правочини ставлять інших кредиторів з аналогічними вимогами у невигідне становище, оскільки умови Іпотечного договору прямо передбачають передачу відповідачу як кредитору та іпотекодержателю предметів іпотеки (земельних ділянок), що свідчить про надання переваг відповідачу перед іншими кредиторами, прямо не встановлених законодавством чи внутрішніми документами банку, що згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є підставою нікчемності правочинів.

Проте, вказані доводи позивача обмежуються лише поясненнями та не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи, оскільки позивачем не надано доказів того, що інші кредитори банку, крім позивача, виявили бажання укласти аналогічні спірному договори і саме відповідачу було надано перевагу в його укладенні, а також не доведено, яким чином укладення спірних договорів ставить у невигідне становище інших кредиторів позивача.

Що стосується доводів позивача з приводу неправомірності дій відповідача, що спрямовані фактично на подвійне стягнення кошів з неплатоспроможного Банку, то вони жодним чином не обґрунтовують підстави, з якими цивільне та господарське законодавство, а також Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов'язує можливість визнання нікчемного правочину недійсним.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 № 6-301цс15).

Таким чином, з урахуванням ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, доводи позивача щодо нікчемності Іпотечного договору у зв'язку з наявністю підстав, визначених п. п. 5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Отже, оскільки жодна з підстав нікчемності правочину, передбачена ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за Іпотечним договором не настала, а також враховуючи неподання позивачем, незважаючи на численність письмових та усних пояснень, належних та достатніх доказів в аспекті ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання Іпотечного договору недійсним.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору відмовлено, Іпотечний договір залишається чинним, то відповідно вимога про повернення позивачу як заставодавцю оригіналів правовстановлюючих документів, які були передані заставодавцю на виконання умов договору, та вимога про застосування наслідків недійсності Іпотечного договору від 29.12.2014 року, також задоволенню не підлягають як похідні.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 10-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повний текст рішення складено: 19.10.2017 року