Рішення № 69725406, 11.10.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.2017 Справа № 905/1821/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Донмехтранс м.Краматорськ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрьська ЦЗФ м.Добропілля, м.Білицьке Донецької області

про: стягнення 92 465,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю №15 від 11.09.2017р.;

від відповідача: не з'явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю Донмехтранс м.Краматорськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрьська ЦЗФ м.Добропілля, м.Білицьке Донецької області про стягнення 92 465,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором підряду №133/13 від 21.10.2013р. щодо оплати виконаних робіт.

15.08.2017р. на адресу суду від позивача надійшла заява №105-ЄК від 11.08.2017р. про уточнення позовних вимог, в яких останній зазначає, що податкова накладна на суму 273 815,29 грн. була виписана позивачем 17.01.2017р. року, реєстрація проведена 14.02.2017р., тобто, відповідач як платник податку на додану вартість отримав податковий кредит у розмірі 20% від суми зобовязання за договором №210 від 17.03.2016р.

Представник позивача у судове засідання зявився, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на дату розгляду справи Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрьська ЦЗФ зареєстровано за адресою: 85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вул. Красноармійська будинок 1 А.

Кореспонденція суду направлялась на вищевказану адресу та була отримана відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справа повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

21.10.2013р. між Товариства з обмеженою відповідальністю Донмехтранс (далі виконавець або позивач) та Публічним акціонерним товариством ДТЕК Октябрьська ЦЗФ (далі замовник або відповідач) було укладено договір підряду №133/13 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобовязується виконати роботи по очищенню ставку-мулунакопичуватиля замовника шляхом виїмки та транспортування відходів вуглезбагачення, які знаходяться в ставку-мулунакопичуватиля замовника.

Згідно з п. 1.2 договору замовник зобовязується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у відповідності з умовами даного договору.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що замовник зобовязується прийняти виконані роботи, підписати акти приймання-передачі виконаних робіт та оплатити виконані виконавцем роботи в порядку та в строки передбачені розділом 3 даного договору.

З пункту 3.1 договору вбачається, що вартість робіт, виконаних за даним договором становить 1 848 768,95 грн., а разом з ПДВ 2 218 522,74 грн. та встановлюється на підставі калькуляції вартості робіт.

За приписами п. 3.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2014р.) оплата робіт, виконаних виконавцем у відповідному місяці, виконується замовником на 60-тий календарний день з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. У разі, якщо 60-тий календарний день випадає на вихідний або святковий день, оплата виконується у перший робочий день після такого вихідного або святкового дня. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

За умовами п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.03.2014р.) даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та дії до 31.08.2014р. або до повного виконання сторонами своїх зобовязань за даним договором.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі прострочення оплати вартості робіт замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості робіт в місяць за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у вказаний період.

Договір підряду №133/13 від 21.10.2013р., додаткова угода №1 від 01.03.2014р. підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Позивач належним чином виконав свої зобовязання відповідно до п. 1.1 договору.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу:

-акт здачі-приймання виконаних робіт за період з 01.09.2014р. по 10.09.2014р. на суму 42 254,78 грн.;

-акт здачі-приймання виконаних робіт за період з 11.08.2014р. по 31.08.2014р. на суму 17 214,91 грн.;

-акт здачі-приймання виконаних робіт за період з 01.08.2014р. по 10.08.2014р. на суму 49 676,28 грн.;

-акт здачі-приймання виконаних робіт за період з 21.07.2014р. по 31.07.2014р. на суму 107 428,73 грн.;

-акт здачі-приймання виконаних робіт за період з 11.07.2014р. по 20.07.2014р. на суму 64 162,68 грн.;

-акт здачі-приймання виконаних робіт за період з 01.07.2014р. по 10.07.2014р. на суму 50 231,59 грн.;

Вищевказані акти на загальну суму 1 459 598,01 грн. з боку відповідача підписані ОСОБА_2 та скріплені печаткою.

Але, відповідачем сума виконаних робіт була оплачена не в повному обсязі, а на суму 1 429 047,94 грн., внаслідок чого, утворилась заборгованість в розмірі 30 550,07 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою погасити заборгованість за договором №133/13 від 21.10.2013р.

Також, відповідно до п.3.4 договору (в редакції додаткової угоди №1) оплата робіт, виконаних виконавцем у відповідному місяці, виконується замовником на 60-тий календарний день з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт та отримання рахунку від виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. У разі, якщо 60-тий календарний день випадає на вихідний або святковий день, оплата виконується у перший робочий день після такого вихідного або святкового дня. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника.

Але, позивачем не надано доказів направлення рахунків на адресу відповідача або врученню відповідачу.

Рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому, наявність або відсутність рухунку не звільняє відповідача від обовязку оплатити виконані роботи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-3902к09 від 29.09.2009р. та у постанові Вищий господарський суд України №910/26157/15 від 24.05.2016р.

При цьому, суд зазначає, що у договорі №133/13 від 21.10.2013р. та актах виконаних робіт вказані банківські реквізити позивача, також, в актах вказана сума, яка підлягає оплаті.

Тому, суд вважає суму боргу в розмірі 30 550,07 грн. за виконані роботи обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобовязань у відносинах субєктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Позивачем на підставі п. 5.4 договору нараховано до стягнення пеню за прострочення грошових зобов'язань на загальну суму 7 617, 62 грн. (на суму 10 795,29 грн. нарахована пеня у період з 30.10.2014р. по 27.04.2015р.; на суму 42 254,78 грн. нарахована пеня у період з 10.11.2014р. по 08.05.2015р.

Суд перевірив розрахунок та встановив розмір 9 549,01 грн., але позивачем заявлена до стягнення менша сума пені 7 617, 62 грн., що не суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає стягненню.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач застосовує індекс інфляції та 3% річних до заборгованості та просить стягнути додатково 2 342,73 грн. 3% річних; 51 954,60 грн. інфляційних нарахувань за загальний період з 01.10.2014р. по 29.06.2016р.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п.3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат позивача частково виконано невірно, за розрахунками суду інфляційні втрати становлять 49 072,99 грн. та підлягає до стягнення.

Позивачем у розрахунку суми 3% річних не визначені: суми, на які нараховуються 3% річних; періоди нарахування 3% річних, а вказана, лише сума, яка підлягає до стягнення.

Вищевикладене робить неможливим перевірку розрахунку 3% річних, тому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині, за недоведеністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Донмехтранс м.Краматорськ до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрьська ЦЗФ м.Добропілля, м.Білицьке Донецької області про стягнення 92 465,02 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Октябрьська ЦЗФ (85043, Донецька область, місто Добропілля, місто Білицьке, вулиця Красноармійська будинок 1 А, код ЄДРПОУ 00176549) на корить Товариства з обмеженою відповідальністю Донмехтранс (84313, Донецька область, м.Краматорськ, проспект Миру, 6, ЄДРПОУ 30983124) заборгованість в розмірі 30 550,07 грн., пеню в розмірі 7 617, 62 грн., індекс інфляції у розмірі 49 072,99 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1 509,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписаний 17.10.2017р.

Рішення набирає законної сили 30.10.2017р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя О.М. Сковородіна