Ухвала суду № 69725192, 18.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/726/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Борисенко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган) від 31.05.2016 року №0000691402, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 532 095,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, прийнято заяву позивача про відмову від позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2016 року № 0000691402 в частині завищення залишку від'ємного значення (рядок 24) декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 14 020,00 грн., що призвело до заниження нарахувань по податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 14 020,00 грн. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі №818/1035/16 в зазначеній частині скасовано. Провадження у справі в частині завищення залишку від'ємного значення (рядок 24) декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 14020,00 грн., що призвело до заниження нарахувань по податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 14 020,00 грн., закрито. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що придбаний товар позивачем не був використаний у власній господарській діяльності, оскільки на підставі рішення суду був конфіскований, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 01.03.2016 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2016 року №1057/1402/37052520/86 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 425 676,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивач не міг використати у власній господарській діяльності клеми пружинні, оскільки рішенням суду вказаний товар був конфіскований, а отже позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за господарськими операціями з купівлі - продажу вказаного товару.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, за змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, відповідно до вимог п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. В свою чергу, відповідно до пп. 3 п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачу був поставлений товар клема пружинна КП-23 у кількості 84 000 штук. За вказаний товар позивач провів відповідну оплату контрагентам ТОВ «ТКП «Меркурій», ТОВ «Ріком» та на підставі отриманих податкових накладних від вказаних контрагентів сформував податковий кредит.

Фактичне виконання вказаних операцій з придбання товару підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами (договори, видаткові накладні, податкові накладні) та не заперечується контролюючим органом.

Також позивач уклав контракт з Компанією «UАZ FТС Согр.» від 18.06.2013 року №1806/2013. Згідно Специфікації №1 до вказаного контракту, позивач зобов'язався поставити на користь нерезидента клеми пружинні у кількості 84 000 шт. на загальну суму 268 800,00 дол. США.

Клеми пружинні КП-23, які були придбанні у контрагентів ТОВ «ТКП «Меркурій», ТОВ «Ріком» позивачем були підготовлені до відправки за кордон на експорт у 2013 році Компанії «UАZ FТС Согр.» та задекларовані у ВМД №805130000/2013/011600 та ВМД №805130000/2013/8811.

Проте, відповідно до постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 04.12.2013 року по справі №592/12374/13-н, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 3 січня 2014 року, на директора ТОВ «Інтерагростандарт» накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1 509 220,00 грн. вартості товару, з конфіскацією клеми пружинної КП-23 у кількості 59 0000 шт., що зберігалась на складі Сумської митниці Міндоходів.

Також, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 січня 2014 року у справі №592/281/14, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 26 лютого 2014 року, на директора позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 639 440,00 грн. вартості товару, з конфіскацією клеми пружинної КП-23 у кількості 25 000 шт., що зберігався на складі Сумської митниці Міндоходів.

Вказані стягнення накладені на директора ТОВ «Інтерагростандарт» у зв'язку з порушеннями митних правил.

Отже з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що клеми пружинні, які були придбанні у контрагентів, фактично конфісковані у позивача під час їх використання у власній господарській діяльності Товариства - реалізації іншому господарюючому суб'єкту.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, а також те, що позивачем було здійснено оплату за товар (клеми пружинні), що був придбаний з метою його подальшого використання в межах господарської діяльності, а також те, що контрагентами позивача (ТОВ «ТКП «Меркурій», ТОВ «Ріком») на користь останнього було виписано податкові накладні, зауваження до оформлення яких у контролюючого органу відсутні, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «ТКП «Меркурій» та ТОВ «Ріком».

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі № 818/1035/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

І.В. Борисенко