Ухвала суду № 69725155, 18.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/35337/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівЄрьоміна А.В. Стрелець Т.Г. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 пред'явила позов до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (далі - УПФ України в Галицькому районі м. Львова) про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року апеляційну скаргу УПФ України в Галицькому районі м. Львова на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року залишено без руху.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у задоволенні клопотання УПФ України в Галицькому районі м. Львова про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року відмовлено; апеляційну скаргу УПФ України в Галицькому районі м. Львова на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року повернуто особі, яка її подала.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 06 грудня 2016 року, УПФ України в Галицькому районі м. Львова подало касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлено, що УПФ України в Галицькому районі м. Львова, не погодившись з постановою Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року, 10 листопада 2016 року подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі, не долучивши документ про сплату судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року апеляційну скаргу УПФ України в Галицькому районі м. Львова на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року залишено без руху та надано 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Копію даної ухвали апелянт отримав 24 листопада 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

25 листопада 2016 року УПФ України в Галицькому районі м. Львова надіслало до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку із відсутністю коштів, призначених на цю мету.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у задоволенні клопотання УПФ України в Галицькому районі м.Львова про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року відмовлено; апеляційну скаргу УПФ України в Галицькому районі м. Львова на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу відповідача на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що станом на 06 грудня 2016 року апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув, а саме: до поданої апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору, а надіслане клопотання про звільнення від сплати судового збору є необґрунтованим, оскільки докази відсутності коштів для сплати судового збору не надано.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із позицією суду апеляційної інстанції із огляду на таке.

Частиною першою статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється, зокрема: за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Частиною першою статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до частин другої, третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Оскільки апелянтом не було усунуто недоліки, визначені ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року, а саме: не надано документ про сплату судового збору або документи (копії), які б підтверджували підстави для звільнення скаржника від його сплати у встановленому законом порядку, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 листопада 2016 року до УПФ України в Галицькому районі м. Львова.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Стрелець Т.Г.