Постанова № 69724826, 19.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/492/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

19 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Черняк А.В.,

за участю:

представників позивача: Аврама Ю.М., Бобика Й.Б.

представника відповідача: Олара В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Бестком" до державної податкової інспекції у м.Чернівцях про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2016 року ПП "Бестком" звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівцях, в якому просило визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 06.05.2016 №0000751402 та №0000741402.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Чернівецька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники позивача заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, державною податковою інспекцією у м. Чернівцях з 23.03.2016 по 29.03.2016 переведено документальну позапланову перевірку приватного підприємства "Бестком", за результатами якої складено акт №381/24-12-14-02/32027222 від 05.04.2016. В акті перевірки зафіксовано: заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і сплаті в державний бюджет (ряд. 25 декларації) за лютий 2015 року на суму 21708 грн; завищення значення рядка 24 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" декларації з ПДВ за лютий 2015 року на суму 26159 гривень (т. 1 а.с. 176-188).

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000751402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 32562 грн (21708 грн основного платежу, 10854 грн штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення №0000741402, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 26159 гривень (т. 1 а.с. 168-169).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду для їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів неправомірного формування позивачем податкового кредиту, а відтак прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.05.2016 №0000751402 та №0000741402 на суму 58721 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 1 ПК України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетингу), на передпродажну підготовку товарів.

Маркетинг - це діяльність, спрямована на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів; планування і ведення всебічної діяльності, пов'язаної з товаром, з метою здійснення оптимального впливу на споживача для забезпечення максимального споживання за оптимальної ціни та одержання в результаті цього довгострокового прибутку.

З метою оподаткування під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (п.п. 14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України).

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство-виконавець повинно: проводити комплексні дослідження ринку; здійснювати аналіз ринку; сегментувати ринок; позиціонувати товар; розробляти маркетинг - мікс (маркетинговий комплекс) тощо. При цьому, виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010. Тобто суб'єкти господарювання, які надають маркетингові послуги, повинні мати право здійснювати діяльність згідно КВЕД 73.20 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки".

Головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання, окрім договору, акту виконаних робіт, виступають наступні документи підприємства, в яких повинно бути обґрунтування необхідності проведення таких маркетингових досліджень із зазначенням періоду їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику. Крім того, підприємство також повинно надати докази щодо реального застосування вказаного дослідження у своїй господарській діяльності, тобто впровадження конкретних висновків та рекомендацій дослідження в процесі ведення своєї діяльності.

Тобто, для включення витрат з маркетингового дослідження попиту і пропозиції на ринку до складу податкових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та інших нормативно-правових актів, які, зокрема, підтверджують факт отримання маркетингового дослідження від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Розглядаючи доводи апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством "Бестком" та приватним підприємством "Орім" 01.09.2014 укладено договір №68274/384/БК-0000053 про надання маркетингових послуг, в якому зазначено що ПП "Орім" виступає виконавцем зазначених послуг. Також сторонами було укладено Додатки до зазначеного Договору, згідно яких сторонами погоджено найменування послуг, термін надання, ціну та вартість послуг.

Згідно з п.1.2, п.3.1 даного договору, перелік, вартість та вид послуг, які виконавець має надати ПП "Бестком", вказується в додатку до даного договору, який є його невід'ємною частиною. В додатку №1 від 01.09.2014 зазначено 19 найменувань послуг, що надаються згідно умов договору.

На підтвердження виконання послуг за вказаним договором позивачем надавались наступні документи: акти здачі-прийняття робіт (послуг) від 30.11.2014 № 005067, від 31.12.2014 № 008071, від 31.01.2015 № 009163, від 28.02.2015 № 024018, згідно яких Виконавець надав, а Замовник отримав маркетингові послуги у відповідності до додатків від 01.11.2014; від 01.12.2014; від 01.01.2015; від 01.02.2015 до договору про надання маркетингових послуг.

ПП "Орім" виписано податкові накладні № 576 від 12.11.2014; № 1400 від 29.12.2014, № 1540 від 31.12.2014 та № 937 від 28.02.2015 на вартість маркетингових послуг, на підставі яких позивачем були включені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Оплата за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями № 114 від 12.11.2014 на суму 72400.00 грн; № 125 від 29.12.2014 на суму 36200,00 грн, № 3515 від 28.01.2015 на суму 100000.00 грн. та № 3726 від 30.04.2015 на суму 78600,00 грн.

Дослідивши наданий позивачем договір на проведення маркетингових досліджень апеляційний суд встановив, що у вказаному договорі у розділі "Предмет договору" не конкретизовано змісту господарських операцій, мету їх проведення, регіон проведення, торгівельну мережу відносно якої проводиться дослідження, відсутня інформація про час надання, спосіб надання та одержання таких послуг, а також не зазначено, в чому виражено їх результат.

Разом з тим, у додатках б/н до договору від 01 вересня 2014 року не вказано об'єми, строки та умови надання послуг, не зазначено щодо якого товару надаються послуги, місце, яке використовується при наданні послуг, найменування послуг, хоча, на думку суду, дана інформація мала слугувати доповненням вказаного договору. Відповідно до вимог п. 6 додатку № 1 передбачено надання інформації по кожній окремій торгівельній точці: код та найменування магазину, адреса, розмір торгівельної площі, кількість кас, робочі дні та часи, дату відкриття, всі зміни, пов'язані з відкриттям або закриттям магазинів.

Надання маркетингових послуг протягом листопада 2014 року передбачено додатком б/н від 01 листопада 2014 року до договору. Згідно даного додатку визначено найменування послуг, що передбачені п. 11 (обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту), 4 (визначення відносної динаміки продажу продукції постачальника у торгівельній мережі), 3 (визначення залишків продукції в магазинах, що приймають участь у дослідженні), 2 (визначення об'ємів продажу товарів в торгівельних точках у грошовому вираженні, що приймають участь у дослідженні у звітний період) Додатку № 1 до договору.

В подальшому 12.11.2014 виписано податкову накладну та складено акт здачі-прийняття робіт від 30 листопада 2014 року, які також не містять інформації відносно якого товару надавались послуги, місце їх надання, торгівельна мережа, період дослідження, об'єм, залишки, динаміка тощо.

В матеріалах по вказаному періоду містяться копії листів ПП "Орім", які надавались ним на виконання умов договору щодо найменувань послуг, передбачених додатком до договору № 1, а саме: п. 3, п. 2, п. 4 із зазначенням товару, який досліджувався протягом листопада 2014 року - замінника цукру. Проте, на виконання п. 11 (обробка результатів маркетингових досліджень та надання звіту) додатку б/н від 01 листопада 2014 року до договору, за період листопад 2014 року подано звіт про проведення маркетингових досліджень зовсім іншого товару - рибних консерв (т. 1 а.с. 97-115), а не звіт про проведення маркетингового дослідження замінника цукру.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що надані позивачем первинні документи за листопад 2014 року не відповідають наявним обставинам справи, а також не містять детальної інформації про господарську операцію, що не дає змогу ідентифікувати перелік (кількість) наданих (отриманих послуг) і не підтверджують реальні обсяги здійснення господарських операцій у вказаний період.

Щодо доводів апелянта стосовно невідповідності вартості послуг умовам додатку № 1 до договору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до Договору передбачено вартість такої послуги як визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі з періодом - квартал із оплатою у сумі 500 грн.

Водночас, додатком б/н за період грудень 2014 року до договору (п. 2) передбачено до оплати за вказані послуги 4500,00 грн (т. 1 а.с. 27), тобто як за 9 кварталів, тоді коли оплаті підлягав лише грудень 2014 року. В акті здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31 грудня 2014 року вказана сума 3750,00 грн. без ПДВ, тобто за 7,5 кварталів (т. 1 а.с. 26).

Додатком б/н за період січень 2015 року до договору (п. 1) передбачено оплату за дану послугу у розмірі 21000,00 грн. (т. 1 а.с. 25), тобто за 42 квартали (насправді період січень 2015 року). Актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31 січня 2015 року визначено вартість послуги 17500,00грн. без ПДВ, тобто як за 35 кварталів (т. 1 а.с. 24).

Як слідує з матеріалів справи, пунктом 7 Додатку № 1 до договору передбачено здійснення кількісного маркетингового дослідження в формі польового анкетування (закриті питання). Одиницею виміру є 1 питання/200 респондентів вартістю 10000 грн. Додатком б/н від 01 грудня 2014 року на оплату даної послуги передбачено 110 000 грн, що передбачає 11 запитань/200 респондентам. Натомість у звіті про проведення маркетингового дослідження міститься лише 8 запитань/200 респондентам (т.1 а.с. 75-96).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію апелянта щодо наявності суттєвих недоліків у первинних документах позивача щодо вартості послуг, які визначені додатком № 1 та вартістю послуг, які були фактично ним сплачені.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що надані позивачем первинні документи не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій, судова колегія зважає на таке.

В матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, які не містять конкретизації наданих послуг, а містять лише назву послуг та їх вартість, яка, в свою чергу, не узгоджується з вартістю визначеною додатком № 1 до договору, а також не розкривають суті наданих послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги ту обставину, що до актів здачі-прийняття виконаних робіт не додано копії первинних документів, які б підтверджували витрати на проведення маркетингових досліджень, наприклад при телефонному опитуванні не надано копії підтверджуючих документів, які б підтвердили витрати на зв'язок, при проведені анкетування респондентів - відсутні підтверджуючі документи про те, де саме вони проводились, відбір та запрошення учасників, їх кількість, перелік питань для опитування учасників та самі анкети.

Колегія суддів враховує доводи апелянта щодо того, що звіти про проведені дослідження є суперечливими та такими, що викликають сумнів у реальності цього дослідження. Так, зокрема, в анкетуванні споживачів цукрозамінника за грудень 2014 року вказано про проведення анкетуванні в м. Новомосковськ, тоді як визначення динаміки продажу та залишків цукрозамінника TM "Best Time" проводилось в містах Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ без надання будь-яких належних доказів щодо відрядження осіб, які проводили дослідження або підтвердження яким способом дані особи переміщались до об'єктів дослідження.

Крім того, надані звіти про проведене маркетингове дослідження містять лише висновки щодо проведеного опитування у вигляді відсоткового співвідношення між відповідями на певні запитання, проте всупереч вимогам до цього виду досліджень вони не містять конкретних рекомендацій чи пропозицій, яким же чином замовнику необхідно реалізувати своє бажання на розширення асортименту чи ринку збуту свого товару.

Колегія суддів з огляду на вказане вважає обґрунтованими доводи апелянта відносно того, що показники звіту ПП "Орім" складались штучно без проведення реального опитування покупців, з метою формального складення документів, які нададуть позивачу можливість сформувати за рахунок цих витрат свій податковий кредит та зменшити зобов'язання з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що чинне законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складанням яких має оформлюватись господарська операція, та не визначено деталізації опису господарської операції у первинному документів. Втім, основною умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Разом з тим, позивачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б відображали вплив результатів вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об'єму продаж товарів у торгівельних точках, а також вплив таких результатів на умови договорів, укладених у подальшому позивачем з ТОВ "АТБ-маркет", тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ПП "Орім" та факт використання отриманих послуг у господарській діяльності, що не відповідає вимогам пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Таким чином, формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ПП "Орім" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм права, викладеними в постанові по справі № 21-60а15 від 17.03.2015, яка в силу ст. 244-2 КАС України має враховуватися судами при застосуванні таких норм права.

Суд апеляційної інстанції також критично ставиться до позиції суду першої інстанції щодо врахування бухгалтерської довідки №82 від 26.04.2017 на підтвердження отримання ПП "Бестком" позитивного економічного ефекту від отриманих маркетингових послуг, оскільки вказана довідка не розкриває які саме дані дослідження сприяли зростанню реалізації цукрозамінника 1200 та уникнення понесення збитків від реалізації цукерок ТМ "Pergale" враховуючи, що надані ПП "Орім" звіти не містять належних рекомендацій, які б позивач міг використати у своїй господарській діяльності.

За приписами п. 74.3. ст. 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Між тим, колегія суддів приймає до уваги лист ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області №170/10-13-22-05/39355541 від 18.03.2015., відповідно до якого за період з вересня 2014 року по січень 2015 року на ПП "Орім" відсутні трудові, матеріальні ресурси, виробничі потужності, транспортні засоби.

Крім того, відповідно до зазначеної податкової інформації у вказані періоди ПП "Орім" здійснювало продаж послуг у ті ж самі періоди іншим контрагентам, кількість яких становила 1038 суб'єктів господарювання, що унеможливлює здійснення маркетингових досліджень у зазначених обсягах одночасно за вказані періоди та для вказаної кількості контрагентів, враховуючи відсутність будь-яких належних доказів щодо залучення інших осіб або суб'єктів господарювання для надання таких послуг.

З врахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в ході апеляційного розгляду, судова колегія прийшла до переконання, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно та обґрунтовано, оскільки відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах наданих йому повноважень, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі та допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Бестком" до державної податкової інспекції у м.Чернівцях про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Бестком" до державної податкової інспекції у м.Чернівцях про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 жовтня 2017 року.

Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.