Ухвала суду № 69724710, 09.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

09 жовтня 2017 р. м. Київ К/800/30529/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпіцька Л.Т.

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 р. у справі № 820/2131/17 за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 р., у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник ставить питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Витязь" надає послуги з охорони власності та громадян на підставі відповідної Ліцензії Міністерства внутрішніх справ України № 381 від 24 червня 2011 р. Згідно штатного розпису на 2016 рік кількість штатних працівників відповідача становить 13 штатних одиниць, з яких 9 осіб – охоронці та 4 особи – працівники, незадіяні у виконанні заходів охорони.

Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях складає 0 осіб, оскільки кількість працівників, які незадіяні у виконанні заходів охорони складає 4 особи, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленої ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (від 8 до 15 осіб).

За таких обставин, суди дійшли висновку про відсутність з боку відповідача правопорушення у сфері господарювання, як підстави для застосування до нього адміністративно-господарської санкцій.

При цьому, у даних правовідносинах застосуванню підлягають приписи частини 6 статті 11 Закону України "Про охоронну діяльність", а не положення частини 11 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Закон України "Про охоронну діяльність", який визначає організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян, набрав чинності з 18.10.2012, тобто є таким, що за часом прийнятий пізніше ніж Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", та встановлює інші вимоги щодо працевлаштування інвалідів суб'єктами охоронної діяльності.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп конституційний принцип про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб.

Зважаючи на те, що відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб'єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, незадіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".

Оскільки, для відповідача норматив працевлаштування інвалідів не встановлено, тому правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені, відсутнє.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, ця касаційна скарга є необгрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 211, 213, п.5 ч.5 ст. 214 КАС України, -

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2017 р.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Л.Т. Черпіцька